«З усіх вагомих подробиць світу»: подорож як формула самопізнання жіночої душі Гусейнова О. Відкритий райдер: вірші / Олена Гусейнова. — К.: Ярославів Вал, 2012. — 152 с.

Мар’яна БАРАБАШ,
Львів

Поетична збірка Олени Гусейнової — це відкрита драма жіночої душі у п’яти актах. Історія цієї душі складається з днів, вечорів, які “плинні”, ніби жіночі “зморшки”, а зморшки, відповідно, “наче дороги”, вулиці, міста, що ними мандрує лірична героїня. Історія цих мандрів починається від собору Сан-Марко, куди не пустили дівчину через “закоротку спідницю”, і закінчується аеропортом “між чорним і балтійським”, у якому вона вже почувається цілком дорослою і поводиться, як досвідчена мандрівниця, котра знає як і що “пронести через кордон”.
Символами жіночої душі у віршах
О. Гусейнової є кишені та жіноча маленька сумочка, у яких може вміститися весь світ — “чужі слова про кохання, про море і Бога, про біль і священну війну”, проте в них немає місця для прагматики сучасних мегаполісів, які їй “не по кишені любити”, тому героїня не переймається тим, що її “пальто взагалі без кишень”, а вміщує у свою маленьку сумочку, розміром зі “стиснутий кулак”, “рівно стільки речей, скільки треба у геть незнайомому місті”, а для цього треба “скласти в чотири рази і влізе все в сумочку з божими корівками”. Недаремно авторка виносить свою “речову” філософію світу навіть у назви циклів (“Цикл для хатнього вжитку”, “Галантерейний цикл”). Так, в одному з цих циклів і незнайоме місто уподібнюється до рукавички, “зробленої на замовлення Папи Римського Сікста І”, що мав “маленький, ледве помітний шостий палець”. Оригінально обігруючи фразеологізм “не по кишені любити” (тобто дорого), поетка намагається довести читачеві ключову думку всієї збірки — світосприйняття людини залежить не від того, що вона в нього вкладає, а чим воно заповнене, нехай і маленьке, як нагрудна кишеня чи невидимий “шостий палець” у рукавичці.
Але придивімося ближче, що все-таки ховає у своїй дамській подорожній сумочці лірична героїня? Це і “синя чорнильна ручка”, і “дзеркальце”, і “сіль у коробці з-під сірників”, “квиток додому” і “крихітна срібна каблучка”… На перший погляд, цілком очевидні речі, хоч і випадкові, бо призначення деяких із них є не зовсім логічним, наприклад, срібну каб­лучку героїня носить у сумці тому, що “її так приємно тримати під язиком”. Однак ці очевидно-дивовижні речі відіграють свою незмінну роль в актах драми жіночої душі як певний її реквізит, що є атрибутом часу, долі, жіночого щастя, розуміння Бога у світі та світу інших людей, а відтак самого себе у стосунках з Богом, світом, іншими людьми. Через речі світу пізнається людина, як подорож — через великі масивні черевики без підборів, які “служать роками” і забезпечують мандрівнику комфорт (“безболісні кроки”) під час його пересування.
“Відкритий райдер” — це невидима формула щастя, яку ми “шукаємо в дірявих кишенях” та “солодкаво-терпких сумочках”, щастя, яке все-таки вислизає в сучасному мегаполісі життя “між двома майже цитатами: “посадки немає” і “не притулятись” зі ще більш невидимим і невагомим сумнівом “…надто, коли…”.
“Відкритий райдер” Олени Гусейнової потрібно читати як відкритий твір, партитуру для якого творить “округлість бруківки” та “власні назви”, у яких “мало гео­графічної достовірності”, як це обіграно у заголовку до одного з віршів. Однак мало достовірності не через те, що всі подорожі є неправдивими, вигаданими, а просто внаслідок оголеної сповідальності авторки, яку вона намагається замаскувати за достовірно описаним атласом “уявної карти світу”.
Сповідальність книжки Олени Гусейнової випливає, власне, з обігрування значення самої її назви і полягає у тому, що лірична героїня, вибираючись у подорож (при цьому подорож розуміється символічно як саме життя) складає (насамперед Богові) певний список вимог, претензій, побажань, необхідний для максимального життєвого комфорту (у цьому значенні поняття “райдер” використовується в шоу-бізнесі). Сповіді героїні — це відкриті діалоги з Богом, що балансують на межі претензійності, сентиментальності й іронії: вона дискутує з Богом, “навіть не підводячись, не залишаючи свого місця, не міняючи пози” (“Великий піст”), а іноді (мабуть, коли втомлюється від власних претензій) визнає свої “капризи”, які Бог не любить ще з її дитинства, і просто просить Його обійняти її. Однак ці сентименти мимовільні, тому що за кілька віршових рядків вона вже іронізує з Божого розпорядку дня (“Господи, Ти ж утомився”) й висловлює Йому чергове претензійне побажання — “порулити Твоїм підводним човном”.
Максимальна довіра до Бога робить довірливою для читача й усю історію жіночої душі, яку пропонує О. Гусейнова, тому що ця жіноча душа, попри свою іронічну самовпевненість, дуже добре усвідомлює також і власне призначення у цьому мінливому світі (“Так, моя дівчинко, вибирай щось одне”), символом якого і є подорож як шлях до самої себе.
Функції драматичних ремарок у поетичній книжці О. Гусейнової виконують ілюстрації до розділів: масивні подорожні черевики (розділ І), більярдні кульки (розділ ІІ), жіночий гардероб (розділ ІІІ), допотопний програвач 1970-х років (розділ ІV), книжки (розділ V), які можна трактувати як своєрідні “речові” епіграфи, що є водночас і візуальними “способами сказати про себе”: про день з “усіма відтінками піску” у Нью-Йорку, Празі, Стамбулі, Улан-Уде тощо, про “вагомі подробиці світу”, домовленості з Єдинорогом і гру з Богом в уявний більярд (цикл “Смус-аяти”); про свій маленький жіночий простір — “галантерейний”, “для внутрішнього вжитку”; про час чотирнадцятирічної дівчинки, котра боїться “розказати татові, де була”, “про особливі речі, / з яких можна зробити / вічне кохання”, для якого, “як для сільського сніданку, згодиться все”, навіть “антологія японської прози”.
Отже, “Відкритий райдер” — це історія про “дівчинку, яка приходить після шостої / дивитися на потяги, / які кілька хвилин тому / рушили з головного вокзалу”, і яка дорослішає, як ми згадували на початку, лише в аеропорті під звуки барабанів. О. Гусейнова, власне, й розповідає довірливому читачеві історію дорослішання дівчинки, котра для цього вимагає “особливих речей”, а тому потребує особливих часу та простору для реалізації свого життєвого світу.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment