Сергій КОЛОМІЄЦЬ Пам’яті Крут

І
Крути… Маленька станція
Великої України.
Скільки чого не станеться —
Ми перед ними винні.
І на снігу останньому,
І в барвах весни-калини
Крути… Пам’яті станція.
Вічні хвилини.

ІІ
І завтра буде ця земля,
І небо, й річка.
Чому ж болить душа твоя,
Мов сад у січні?
Що все обірветься ось-ось —
Тоненька нитка.
І тільки той, далекий хтось,
Ти чуєш — диха…

ІІІ
Тоді й тепер болить душа —
Мов куля в горлі.
Тоді й тепер — брехня-іржа
І правда гола.
Тоді й тепер є день і ніч,
І долі виклик:
Чи світлом розтопити сніг,
Чи… вовком жити.

IV
Сніги і ночі, а душа
Згоряє мовчки.
І марно вже у світ кричать,
Де правда вовча.
І не повернешся назад,
У небі чорно.
Лишилось слово — твій кинджал,
У морі човен.
Ні, не пощезли вороги,
Вовки живучі.
Лишилось слово. Береги…
Чернеча круча.
Черкаська обл.,
село Христинівка

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment