Із когорти добротворців

Олексій НЕЖИВИЙ

Лубенець Олексій Іванович Нестеренко полюбляє згадувати, як на початку 60-х років минулого століття довелося шахтарювати неподалік Молодогвардійська на Луганщині. Тоді здавалося, що на все життя обрав нелегку професію шахтаря, однак поклик рідного краю виявився сильнішим від високих заробітків і престижності шахтарської праці. У Лубнах починав робітником заводу “Комунар”, а завершив 38-річний робітничий стаж начальником відділу цього великого підприємства. Кар’єристом не був, але працював сумлінно, наполегливо, чесно.
Любов Олексія Нестеренка до духовних надбань рідного краю, особливо історії, мови, літератури, малярства теж має конкретний характер творця-працелюба. 2012 року під псевдонімом Олекса Падус побачила світ книжка його поетичних і публіцистичних творів “Ярмо”, а наступного — збірка “Збіжжя”. Літературному музеєві Василя Симоненка в Тарандинцівській школі подаровано живописний портрет видатного письменника-земляка. А в клубі рідного села Крем’янки всі милуються ще одним живописним полотном Олексія Івановича — портретом Великого Кобзаря.
Йому болять трагічні сторінки нашої історії, а найбільше — морально зранене сьогодення, однак спілкування з Олексієм Нестеренком завжди додає духовних сил, віри в завтрашній день.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment