Знаєте, чому наше Дніпро має силу, велич і потужну могуть? Та тому, що живиться енергією маленьких річок, річечок і струмків. Так і наша Україна. Скільки талановитих особистостей вона має по селах, містечках і містах! Про це знає тільки головний режисер — Творець. Бо це Його сценарій.
Є у нашому Тернополі особлива постать, яка прославляє його по всіх куточках нашої держави.
Валентина СЕМЕНЯК
Це Ольга Іванівна Матвієвська — відмінник освіти, заслужений працівник освіти України, художній керівник, режисер народно-художнього театру (база ЗОШ № 22). Яка ще область в Україні може похвалитися таким колективом, який ще й до всього є активним членом міської “Просвіти”?
5 листопада 2013 р. у день свого народження Ольга Іванівна отримала особливу нагороду — ювілейну медаль “1025 рік хрещення Руси-України” за підписом керуючого Тернопільською Єпархією УПЦКП Архієпископа Нестора. Нагородження відбулося в урочистій атмосфері театру, де зібралися вдячні батьки, діти, працівники театру, о. Павло і о. В’ячеслав від єпархії. Для Ольги Іванівни це особлива нагорода, бо щороку влітку вона їде на Володимирську прощу, бере участь у хресній ході через увесь Київ. Зі слів Ольги Іванівни: “В ту мить душа моя возвеличується до Неба”.
Театр “Дивосвіт” єдиний із Західної України, який брав участь у театральному фестивалі, що відбувався у Харкові. Ольга Іванівна не могла приховати свого хвилювання: один за одним на сцену виходили актори і ставили вистави російською мовою, окрім Полтави. Тернопіль привіз “В неділю рано зілля копала” Ольги Кобилянської. Як то воно буде, як сприймуть… Уявіть собі, після показу всі встали й аплодували стоячи, люди бігли на сцену, щоб обійняти юних дивосвічан і режисерку. А коли москвичі проводили майстер-клас, то все бігали до Ольги Іванівни, щоб на базі її досвіду вчити дітей сценічної мови, жестів тощо.
Велику будівничу справу у розвої нашої культури робить ця жінка, за те має велику віддачу від батьків, дітей. Сьогодні колишні її вихованці приводять до неї вчитися акторській майстерності своїх… онуків. Серед її випускників — студенти театрального інституту ім. Карпенка-Карого. Серед друзів театру голова міської “Просвіти” Дарія Чубата, письменник Богдан Мельничук, Ярослав Карпик (“Оріон”), Свято-Успенський собор УПЦКП та багато інших.
