День захисника України

Іван БОНДАРЕНКО,
Черкаська обл.

Уже стало традицією щороку вшановувати молодих захисників України під Крутами. У школі говоримо учням про Крути, про юних гімназистів, які полягли в жорстокому бою, захищаючи молоду Українську державу від головорізів Леніна. Вони боронили свій край, свою землю, свій народ, свою Вітчизну — Україну. Це були ще діти, яких з особливою жорстокістю кололи багнетами озвірілі п’яні матроси. А хто послав ці війська в Україну? Ленін послав. А чому ж тоді ще й досі стоять пам’ятники засновнику комуністичної цивілізації, чужинцеві-загарбнику Ульянову-Леніну? Як бути, як пояснювати? Крути — це історичний факт, а не міфічний бій під Псковом і Нарвою. Ленін нарік воїнів УНР “петлюрівськими бандами”, а всіх українців, які боронили свій край — “бандитами”. Насправді банди були ленінські. Для сусідньої держави 23 лютого як свято, можливо, логічне, а для України? Україна — не Росія. Це чистої води яничарство. Уже всі знають, що Ленін задушив новонароджену Українську державу, загарбав українські землі, поневолив український народ, встановив окупаційну радянську владу, організував і спровокував братовбивчу громадянську війну на території України 1918—1922 роках, а його вірний учень Сталін задушив українізацію, розстріляв українську еліту, заморив українців страшним спланованим голодом, здійснив планомірну зачистку патріотів України 1937-го і наступних років. Отаку ціну заплатив український народ за свою свободу. Під Крутами молоді люди не з Леніним у серці захищали Україну. Про Крути Т. Г. Шевченко сказав би сьогодні:
От де, люде, наша слава,
Слава України!
Не місце “катові лютому” на українській землі. Василь Симоненко гнівно запитує: “Де зараз ви, кати мого народу?” А ці кати, здоровим глуздом важко збагнути, у нас втілені в пам’ятниках-ідолах чужинцями-загарбникам, зрадникам-землячкам, ординцям каральних і репресивних органів. За порадою Шевченка треба було “кропилом нову хату вимітати”. Сьогодні “всегда живой” зверхньо з погордою принижує і топче нашого Батька Тараса і всіх українців у незалежній Україні, підкреслює нашу меншовартість, сіє ворожнечу і розбрат, роз’єднує українське суспільство, а влада робить вигляд, що цього немає:
А він
Нехай лютує на землі,
Нехай пророка побиває,
Нехай усіх нас розпинає.
“Лютий ворог України, голодна вовчиця!” Катерина ІІ назвала запорізьких козаків “кублом розбишак”. Ще раніше Мазепу нарекли зрадником, згодом Петлюру — бандитом, Бандеру — фашистським прислужником, Чорновола — тюремщиком, Ющенка — сяким-таким. Комусь дуже потрібно, щоб у нас не було своєї історії, своїх героїв. Відоме ставлення Т. Г. Шевченка до визвольної боротьби народів у різкому запереченні:
Брешеш, людоморе!
За святую правду-волю
Розбойник не стане.
Воїни ОУН—УПА мали благородну мету: своя держава без Сталіна і Гітлера. Хіба з доброго дива молоді хлопці і дівчата йшли в ліси воювати проти німців і енкаведистів? Сумніву немає, комуністи залишили кривавий слід у нашій історії. Майже через 74 роки страшна імперія більшовиків упала, а її ординці залишились і чинять шалений спротив справжньому націо­нальному відродженню. Сьогодні долю України вирішує зашуганий приниженням, злиднями й убогістю “народ отой убитий”, бо “в його гарячих жилах”, за словами Василя Симоненка, “козацька кров пульсує і гуде!”, бо саме він є, як записано в Конституції України, єдиним джерелом влади. Нам треба будувати найкращу європейську державу на українській ідеї поезії-вчення Т. Г. Шевченка. Нам потрібно зорієнтуватися на людину-патріота, що побудує національно свідоме, гармонійне високоморальне суспільство, на людину, яка сформує саму себе, реалізує справжнє національне відродження.
Пропоную українцям відзначити День захисника України, а не якоїсь міфічної Вітчизни, щороку 29 січня.
Слава нашій рідній Україні!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment