«Повій, вітре…»

Василь ГОРБАТЮК,
директор Хмельницького обласного літературного музею

Восени 1849 року у Подільській духовній семінарії у Кам’янці на Смотричі разом із десятками ровесників почав навчатися 15-річний випускник Шаргородської духовної школи Степан Руданський. Період навчання у цьому місті (до 1856 року) став особливим у долі юнака — тут на повну силу виявилося його захоплення народною творчістю, тут він і сам став на письменницьку стезю.
Син сільського священика (народився Степан Васильович Руданський 6 січня 1834 року в с. Хомутинці Вінницького повіту Подільської губернії), він змалечку любив бувати серед простого люду. В губернському ж місті семінарист часто бував на ярмарках, на весіллях і вечорницях, вслухався у мову, записував історії, прислів’я, приказки, бувальщини, пісні. 1852 року Степан Руданський упорядкував два рукописні зшитки українських народних пісень, зібраних на Поділлі: перший том містив, як зазначав сам укладач, “пісні любовні”, другий — “козацькі, бурлацькі, рекрутські, весільні, великодні і так собі”.
У семінарські роки Руданський написав і перші оригінальні ліричні поезії (“Сиротина я безродний”, “Ти не моя”, “Мене забудь”, “Пісня” (“Не дивуйтесь, добрі люди”), зробив переклад із польської мови популярного романсу “Чорний колір” і шістьох балад, близьких за обсягом до поем (“Два трупи”, “Вечорниці”, “Упир”, “Хрест на горі”, “Розмай”, “Люба”).
У Кам’янціПодільському молодий семінарист покохав доньку своєї квартирної господині — красуню Марію Княгницьку. 21літній Степан заручився згодою дівчини на одруження. Та коли юнак, знехтувавши можливістю зробити блискучу духовну кар’єру, замість Петербурзької духовної академії вступив до медикохірургічної, мати Марії заборонила доньці й думати про Руданського. Через рік Марія стала дружиною Івана Квартировича, однокашника Степана по семінарії та квартирі. Тоді й народився у далекому Петербурзі вірш “Повій, вітре, на Вкраїну”, що згодом став знаменитою піснею (композитор — Людмила Александрова).
“Повій, вітре, на Вкраїну” — таку назву мав і літературномистецький вечір, присвячений 180річчю з дня народження Степана Руданського, що відбувся у Хмельницькому обласному літературному музеї. У виконанні Марії Маковської звучала й однойменна пісня, науковий співробітник музею Яна Янчишина розповіла про Подільський період життя і творчості поета, а голова Хмельницької крайової організації Всеукраїнського лікарського Товариства Борис Ткач зупинився на питаннях лікарської діяльності Степана Руданського та його внеску в санітарноекологічний розвиток Ялти, де  наш земляк працював до кінця своїх днів (помер 3 травня 1873 року).
Ще в петербурзький період батько Степана Руданського зневажливо поставився до того, що син пише українською мовою. У відповідь Степан 5 липня 1859 року написав братові слова, які стали пророчими: “Заказують мені мою рідну мову, — заказує батько; але в мене був дід, був прадід і прапрадід — вони мені не заказали; не слухає батько моєї мови — зато мене і по смерті, може, послухають штирнадцять мільйонів моїх одномовців. Батько, може, не любить своєї мови через то, що нею у нас говорять мужики, а нібито в московщині не говорять мужики помосковськи? Да і чим ми лучче від мужика? Всі ми рівні у Бога…”
Слово Степана Руданського, його гуморески звучали на вечорі у виконанні хмельницьких школярів Владислава Маковського і Максима Вавринчука. Присутні — а це були медичні працівники обласного центру та їхні рідні — переглянули й книжководокументальну виставку, присвячену ювілею поета, перекладача, етнографа, фольклориста.
Особливого колориту вечору надали мелодії струнного квартету “Квартаніма” Хмельницького музичного училища імені Владислава Заремби. До речі, саме подільський композитор В. Заремба (1833—1902) аранжував для голосу й фортепіано пісню “Повій, вітре, на Вкраїну”. Як і ще один романс Людмили Александрової — “Дивлюсь я на небо” на слова українського поетаромантика Михайла Петренка.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment