«Дядьки отечества чужого»

Ігор САЄНКО,
член Луганського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка

Минулого тижня “донские казаки” Луганщини звернулися до керівництва сусідньої держави. Особливо зворушливі слова адресовані її президенту В. Путіну: “Мы, Донские казаки, преданные Вере Православной, Отечеству и Дону, по воле Господней находимся на территории братского России государства — Украина, ситуация в котором в данный момент вызывает ужас. Обращаемся к Вам с просьбой не отдать нас на растерзание западным иродам”. Яким чином мають це зробити іноземці, “донские казаки” висловилися недвозначно — “оказать военную поддержку”! Проте чогось-таки бракувало до цього звернення. Бо не було ні параду, ні мітингу, ні козачого “ура!”. А свою ж відданість треба засвідчити наочно!
Саме так уже вчинили “донские казаки” Луганщини 24 жовтня 1942 року в Краснодоні. Тоді вони також написали звернення до керівника іншої держави: “Мы, донские казаки, остатки уцелевших от жидовско-сталинского жестокого террора своих соотечественников, отцы и внуки, сыновья и братья погибших в ожесточенной борьбе с большевиками и замученных в сырых подвалах и мрачных застенках кровожадными палачами Сталина, шлем Вам, Великому Полководцу, Гениальному Государственному Деятелю, Строителю Новой Европы, освободителю и другу донского казачества, свой горячий донской казачий привет! Смерть Сталину и его опричникам! Хайль Гитлер! Да здравствует Гитлер! Да здравствует наш организатор и полководец казак-генерал Пётр Краснов! За окончательную победу над нашим общим врагом! За Тихий Дон и донских казаков! За германскую и союзные Армии! За вождя Новой Европы Адольфа Гитлера — наше могучее, сердечное казачье “ура!”. Тоді ж відбулися “казачий парад” і мітинг, якими “донские казаки” засвідчили свою відданість гітлерівському командуванню та німецькій адміністрації. На тих урочистостях були присутні 20 представників німецького військового командування і місцевих органів управління. Із горілчано-патріотичними промовами перед козаками виступили бургомістр Краснодона П. Черников, отаман Гундорівської станиці Ростовської області Ф. Власов, старий козак Г. Сухоруков, а також представники окупаційної влади. Усі промовці були одностайні у своєму заклику до козацтва — встановити тісну співпрацю з окупантами-“визволителями” та об’єднати зусилля в боротьбі проти більшовизму та Червоної Армії. Коли Вермахт рушив далі на схід, пильнувати Ordnung (порядок) лишилося тринадцять німецьких жандармів на весь Краснодонський район. Проте їм сумлінно допомагали аж кілька сотень поліцаїв, переважно донських козаків. А охочих служити в німецькій поліції серед них було набагато більше. Саме вони брали участь у погромі антинімецького молодіжного підпілля “Молода гвардія”, козачки арештовували, допитували, катували і страчували молодогвардійців.
На цьому їхні “подвиги” не закінчилися. Відступаючи під натиском Червоної Армії на захід, вони залили свій ганебний шлях кров’ю й трупами невинних жертв. Цих “герої” роззброїли в Італії британці та передали радянській владі як військових злочинців.
На початку лютого 2014 року поліційні загони з донських “козаків” із благословіння місцевих “регіоналів” знову з’явилися в Луганську. Кого ж вони тепер арештовуватимуть, допитуватимуть, катуватимуть і страчуватимуть? Невже майданівців?
Наразі донські “козаки” цього ще не зробили. Проте 9 лютого 2014 року, на вічі в Луганську, вони вже трохи наклали “свого добра” в “галіфе”, коли без­успішно намагалися перешкодити активістам Євромайдану пронести “Українське піаніно” до пам’ятника Тарасові Шевченку. Важко зрозуміти — хто ж нині на Луганщині вбирається у клоунські однострої та намагається вдавати із себе грізних жандармів неіснуючої імперії, навіжено волаючи “любо” або “не любо” на догоду місцевій комуно-комсомольській владі? Звідкіля з’явилися ці скоморохи — завзяті холуї Московії та колишніх і теперішніх луганських комуністів? Адже під час Другої світової війни “остатки уцелевших от жидовско-сталинского жестокого террора” дружно стали проти Москви під штандарти Гітлера та разом із ним пішли в небуття! А начальник Головного управління козачих військ Імперського Міністерства Східних окупованих територій Німеччини генерал Вермахту Пьотр Ніколаєвіч Краснов казав: “Здравствуй, фюрер, в Великой Германии, а мы, казаки на Тихом Дону. Казаки! Помните, вы не русские, вы казаки, самостоятельный народ. Русские враждебны Вам. Москва всегда была врагом казаков, давила их и эксплуатировала. Теперь настал час, когда мы, казаки, можем создать свою независимую от Москвы жизнь. Русских необходимо запереть в рамки старого Московского княжества, откуда началось продвижение московского империализма. Да поможет Господь немецкому оружию и Гитлеру!”.
Прикро, але Служба безпеки України устами своїх луганських речників не вбачає злочину в згаданому зверненні так званих донських козаків до президента іншої держави, як не бачить і загрози в їхніх же заявах про готовність захищати зі зброєю в руках землю, яка нібито належить не Україні, а їм. А скільки за понад двадцять років існування луганського управління СБУ було знешкоджено московських шпигунів та інших відвертих і прихованих ворогів України? Жодного! Хіба їх тут немає? Наша СБУ нагадує провінційний підрозділ Федеральної Служби Безпеки Російської Федерації.
Спадкоємці колаборантів Гітлера — донські козаки — нині називають себе “антифашистами”. Колишній прем’єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль заявляв: “Фашисти майбутнього називатимуть себе антифашистами”. Упродовж останніх років в Україні за завісою “антифашизму” відкрито ховається реваншизм новітнього російського імперіалізму.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment