Митець багатогранних талантів — творець Троїцького собору в Яготині

Торік виповнилося 260 років від дня народження Миколи Олександровича Львова — людини багатогранних талантів. За його проектом на замовлення графа Кирила Розумовського, останнього гетьмана України, споруджено у 1795—1800 роках у Яготині Троїцький собор. Славився він далеко за межами міста. Вражала його висота. Побудований у формі ротонди, приваблював ззовні. Неймовірно чудово був оздоблений його інтер’єр. А дзвони з вежі-дзвіниці долинали навіть до сіл Сулимівки і Фарбованого за 15—20 кілометрів. Удостоївся собор потрапити навіть на сторінки творів Тараса Григоровича Шевченка.
У Яготині, що на Київщині, з нагоди ювілею М. О. Львова відбулася науково-практична конференція “Митець багатогранних талантів — творець Троїцького собору в Яготині”.

Наталія БУЛАЄВСЬКА,
заступник голови ради Київської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, заслужений працівник культури України, лауреат премії ім. академіка П. Тронька

Автор проекту церкви у Яготині Микола Олександрович Львов — людина надзвичайних обдаровань. Енциклопедія Брокгауза і Єфрона зазначає, що він “письменник і громадський діяч”, додаючи, що, перебуваючи на службі в Ізмайловському полку, займався живописом і архітектурою, за дорученням імператриці виготовив рисунок Володимирського ордена і плани кількох церков. А був він ще теоретиком архітектури, графіком, творцем садів і парків, мистецтвознавцем, фольклористом, дослідником старожитностей, археологом, драматургом і перекладачем, геологом, хіміком, інженером, механіком, винахідником, дипломатом…
Але найбільшим його покликанням була архітектура. М. О. Львову відводиться навіть “особливе місце” в архітектурі російського класицизму.
Тож коли і де з’явився такий талант?
Тривалий час роком народження називався 1751-й, а днем — 4 березня або 4 травня за старим стилем. Але у вступній статті до збірника матеріалів науково-практичної конференції “Микола Львов: минуле і сучасність”, яка відбулася у Санкт-Петербурзі 2005 року, повідомлено, що 2001 року в метричній книзі Миколаївської церкви
с. Арпачово виявлений запис про народження Миколи Олександровича Львова 1753 року 4 травня за старим стилем. Місце народження село Нікольсько-Черенчиці Новоторзького повіту Тверської губернії (нині Тверська область Російської Федерації). Рід Львових давній, з XIV ст. Львови служили князям Тверським.
Предок Борис Пимонович Львов отримав маєток у Новоторзькому повіті поблизу Торжка за службу під час війни з Польщею і Туреччиною. Дід Петро Семенович залишив своїм синам Петру і Миколі маєток в Арпачово, а Олександру — Черенчиці.
Микола Львов залишив після себе низку споруд і храмів в Україні. І передусім це Троїцький собор у Яготині. А ще, як йдеться у “Краєзнавчих нарисах до словника зодчих Київщини” Олени Бреяк, виданих обласним Центром охорони і наукових досліджень пам’яток культурної спадщини управління культури Київської облдержадміністрації 2010 р., “дослідники творчості архітекторів XVIII ст. висловлюють думку, що, можливо, і Годегард, і Менелас будували садибу Розумовських за проектом М. О. Львова, відомим своїми чудовими палацовими комплексами”.
Такої ж думки були і автори історичної довідки “Архітектурний комплекс кінця XVIII—початку XIX століття у м. Яготині” Спеціальної науково-виробничої майстерні Українського товариства охорони пам’яток історії та культури ще 1982 року. А саме: “Дослідники А. К. Андрєєв, М. Б. Будиліна, О. І. Брайцева, А. М. Варламова, Н. І. Нікуліна вважають ймовірним автором ансамблю М. О. Львова універсально обдаровану людину (архітектора, інженера, поета, вченого), у команді якого 18 років служив А. Менелас. У Менеласа після смерті Львова (1803 р.) залишились креслення архітектора. На користь авторства М. Львова — його вірність палладіанським традиціям і, у той же час, постійна і невтомна праця над створенням нових архітектурних форм”.
Львову належать також проекти павільйону в парку “Олександрія” у Білій Церкві. Надто важливим для нас є і той факт, що знаменита Миколаївська церква у Диканці на Полтавщині, котра має стосунок до біографії Миколи Васильовича Гоголя, теж споруджена за проектом М. О. Львова. У цій церкві була чудотворна ікона святителя Миколая, яку називають Диканською. Незадовго до народження сина мати Гоголя, Марія Іванівна, дала обітницю перед чудотворним образом: якщо буде у неї син, назвати його Миколою. За словами сестри Гоголя Ольги Василівни, брат її любив згадувати, чому його нарекли Миколою.
Поетично описав момент відвідання матір’ю Миколи Гоголя Миколаївської церкви Олесь Гончар: “Неподалік від славетних дубів біліє на узліссі плавними своїми формами Миколаївська церква, її побудували ще у 1794 році, і оскільки її виникнення було пов’язане з легендами про різноманітні дива, про те, що йде тут від землі якась сила, яка здатна зцілювати калік, виганяти хвороби, тож люди з усіх усюд тягнулися сюди в пошуках полегшення для тіла і душі. Стояла тут, перед цим, вирізаним з мореного дуба іконостасом, і молода білолиця жінка з Янівщини — мати Гоголя. Налякана смертю двох раніше народжених дітей, молода мати вимолювала тут долю для свого очікуваного сина, так що звідси, можна вважати, і починаються уже ті самі гоголівські краї, що надали йому образи і сили на велику творчість”.
І саме Олесь Гончар один із перших подав голос за збереження соборів та ініціював створення Комісії з відтворення визначних пам’яток історії та культури при Президентові України.
У зв’язку з цим у 1995—1996 роках вийшло кілька Указів Президента України Л. Д. Кучми. А 12 червня 1996 р. був підписаний Указ і про створення Всеукраїнського Фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини ім. Олеся Гончара. Згідно з Указами, Комісію з питань відтворення видатних пам’яток історії та культури при Президентові України і Фонд доручалося очолити академіку Петру Тимо­фійовичу Троньку, який опікувався, аби велична пам’ятка архітектора Миколи Львова — Троїцька церква у Яготині — була відтворена. Нині Фонд очолює Роланд Тарасович Франко — гідний нащадок геніального Івана Яковича Франка, його наймолодший онук. Роланд Франко, а також виконавчий директор Валентина Михайлівна Іршенко не полишають турботи про цей важливий об’єкт. Лише за останні два роки вони перерахували на відтворення собору 115 тис. гривень. Сума немала як для громадської організації.
В історію України славно вписується ім’я Миколи Олександровича Львова і завдяки його українським друзям. І тут, у Яготині, та ще й у період підготовки до 200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка першим слід назвати поета і патріота Василя Васильовича Капніста (1768—1851), родом із с. Обухівки, нині Полтавської області. Адже один із двох його синів-декабристів — Олексій запросив Т. Г. Шевченка відвідати це чудове місто.
В. Капніст відомий як автор “Оды на рабство”, яку написав, протестуючи проти Указу Катерини II від 3 травня 1783 року, котрим в Україні закріпачувалися селяни. Тому Микола Олександрович іноді називав свого друга Ваською Пугачовим. Дружба їхня зміцніла і завдяки родинним зв’язкам: Олександра, сестра дружини Львова Марії, стала дружиною В. В. Капніста.
Серед найщиріших друзів Львова був письменник, перекладач, дипломат, академік Російської академії наук, онук гетьмана Лівобережної України Данила Павловича Апостола Іван Матвійович Муравйов (1768—1851), котрий з 1801 року носив прізвище Муравйов-Апостол. Він батько декабристів Матвія, Сергія та Іполита. Сергій Муравйов-Апостол разом із Бестужевим-Рюміним очолював Васильківську управу й очолював повстання Чернігівського полку на Київщині. Був він серед п’яти керівників-декабристів, засуджених до найвищої міри покарання. А могила наймолодшого брата Іполита Муравйова-Апостола, якому було лишень 19 років, залишилася навічно на Київщині у Трилісах Фастівського району.
І Капніст, і Муравйов, видатні літератори того часу, входили до гуртка Гаврила Романовича Державіна, душею якого був Микола Львов. А Олена Георгіївна Мілюгіна до цього списку видатних українців, котрі в різні роки входили до львівсько-державінської співдружності, додає художників Дмитра Григоровича Левицького (1735, Київ—1822, Петербург) та Володимира Лукича Боровиковського (1757—1825), який жив і працював у Миргороді, а з 1788 р. поселився у Петербурзі, та композитора, педагога, хорового диригента Дмитра Степановича Бортнянського (1751, Глухів—1825, Петербург).
Зустрівся на творчому шляху М. О. Львова ще один знаменитий українець, який розпізнав його різнобічні обдаровання, передусім архітектурні, і всіляко сприяв їх розвитку. Це був Олександр Андрійович Безбородько (березень 1747, Глухів—квітень 1799, Петербург) — видатний державний діяч, дипломат, людина виняткових здібностей. Він перший порекомендував М. О. Львова для проектування собору в Могилеві, доручив йому спорудження нового столичного поштамту. І не обійшлося без того, щоб він не заохочував талановитого друга працювати над проектом Троїцького собору в Яготині.
До щирих друзів і шанувальників яскравого таланту Львова вже у наш час долучився поет і науковець (кандидат технічних наук), раціоналізатор і винахідник Василь Олександрович Точковий. Це він виплекав і викликав до життя майже нездійсненну мрію — повернути рідному Яготину знищене у сумнозвісні 30-ті роки XX століття творіння видатного зодчого — дивовижний храм, котрий уособ­лює красу і духовність.
Заслухавши наукові доповіді і повідомлення, присвячені 260-річчю від дня народження М. О. Львова, учасники науково-практичної конференції рекомендують у рік 200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка встановити пам’ятну дошку на соборі, зазначивши, що Троїцький храм, споруджений 1795—1800 роках за проектом визначного російського архітектора М. О. Львова на замовлення графа Кирила Розумовського, останнього гетьмана України, по-варварському був знищений 1936 року. Відновлений упродовж 1994—2014 років; перейменувати площу Танкістів на Соборну і одну з новоутворених вулиць у Яготині назвати на честь автора Троїцького собору М. О. Львова; звернутися з проханням до всіх небайдужих завершити відбудову Собору, змальованого Тарасом Шевченком, котра триває майже 20 років; враховуючи значення Яготина, пов’язаного з визначними особистостями, багатою історико-культурною спадщиною і наявністю музеїв світового значення, просити управління культури, національностей і релігій обласної державної адміністрації надіслати подання на ім’я міністра культури, національностей і релігій України про формування Яготинського державного історико-культурного заповідника.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment