У Києві звучатиме «Золота флейта України»

У час запеклих протистоянь саме музика здатна змусити людей забути про кривавий розвиток подій. Особливо якщо вона лунає у виконанні “Золотої флейти України”, заслуженого артиста Юрія ШУТКА. Адже це — єдиний музикант у країні, який грає на унікальному інструменті, зробленому із золота.

Олександра ТИМОЩУК,
кандидат мистецтвознавства

Флейтист, соліст Національної філармонії України Юрій Шутко 23 лютого виконає низку творів різних епох: від шедеврів великих німецьких майстрів бароко Й. С. Баха, Г. Ф. Генделя до музики пізньоромантичного стилю французького композитора ХІХ століття С. Франка. Усіх цих геніїв поєднує любов до величного інструмента — органа, що позначилося на музиці їхніх камерно-інструментальних композицій. Зокрема й сонатах для флейти.
Цікаво, що за часів Баха та Генделя цей духовий інструмент був не надто схожий на сучасний, оскільки виготовлявся з чорного (ебенового) дерева, а не металу та не мав клапанів. Замість них на корпусі містилися отвори, які музикант під час гри затуляв пальцями. Відтак барочна флейта, яка була дуже популярною при дворі прусського короля — вправного флейтиста Фрідріха ІІ, не мала надто широкого діапазону звучання і в неї були досить обмежені технічні можливості. Попри це, сонати Генделя, а особливо Баха для цього інструмента були оснащені великим розмаїттям нюансів та яскравою палітрою звучання.
Ці великі композитори наділили флейту світлим і шляхетним тоном органа, гнучким звучанням скрипки та експресією людського голосу, підштовхуючи її зовнішній вигляд до еволюціонування, яке дуже стрімко відбувалося у XVIII столітті. І ось чому.
— Спершу французькі майстри, зокрема Оттетер, додали до шести пальцевих отворів флейти клапани для виконання повного хроматичного звукоряду. Таким чином, поперечна флейта отримала експресивніше звучання і високі технічні можливості, — розповідає Юрій Шутко, який є і дослідником розвитку флейтового мистецтва. — Досконалості їй надав видатний німецький флейтист-віртуоз та інструментальний майстер Теобальд Бьом, який 1847 року запатентував свою систему розташування клапанів, що діє й нині. Тож не дивно, що вже через 150 років, коли флейта закріпила свою остаточну форму та механічне оснащення, ставши найвіртуознішою серед духових інструментів, найвидатніший після Баха французький композитор-органіст і знаний автор симфонічних, фортепіанних і камерних творів Франк подарував світові сонату, головну партію якої можна виконувати і на скрипці, і на флейті.
Цей твір, написаний в останні роки його життя, глибокий за змістом і тематичним матеріалом. Він сповнений інтонаціями романтичного пориву та тонкого ліризму. Розгорнута партія фортепіано, яку виконуватиме заслужений артист України, професор Національної музичної академії ім. П. І. Чайковського Юрій Кот, здатна конкурувати за можливість вийти на перший план, унаслідок чого утворюється жвавий діалог між виконавцями.
Віртуозний, феєричний, помпезний твір австрійського композитора Й. Н. Гуммеля “Велике рондо”. Його автор свого часу навчався у В. А. Моцарта, а також Й. Гайдна та навіть А. Сальєрі. Він товаришував із Бетховеном та Шубертом. Проте сьогодні його твори не надто популярні серед українських музикантів. У дечому через надмірне фактурне та технічне навантаження, яке потребує від виконавців неабиякої вправності пальців, художнього смаку та витривалості.
— Завдяки унікальності мого інструмента, відлитого із золота, який дозволяє видобувати динамічне звучання, за тембром наближене до скрипки, а також сміливій французькій манері гри на ньому, яка на відміну від скутої німецької традиції дає змогу передати усю палітру барв віртуозної музики, вдасться відтворити яскраву музичну картину “Великого рондо” Гуммеля, яке виконуватиметься на великій сцені України уперше, — додає Юрій Шутко.
Перлиною вечора стане соната для скрипки (флейти) та чембало (фортепіано) українського композитора Максима Березовського. Це його найвідоміший інструментальний твір, створений у Пізі. Рукопис цієї сонати зберігався у Паризькій національній бібліотеці. Його розшифрував професор НМАУ ім. П. І. Чайковського композитор М. Степаненко. Сонату видали 1983 року. За стилем написання вона наближається до музики віденських класиків, через що М. Березовського ще називають “українським Моцартом”.
Програма концерту дібрана так, щоб кожен слухач зміг не лише отримати насолоду від майстерного виконання найвідоміших шедеврів музичної класики, а й оцінити неперевершене звучання флейти від епохи бароко до високого романтизму.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment