Із плеяди найталановитіших

Олександр Іванович ІВАХНЕНКО один із найталановитіших сучасних українських художників, які гідно представляють наше мистецтво впродовж усього свого творчого життя. Розпочавши сходження на мистецьку вершину як книжковий графік (цикли ілюстрацій до кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна”, 1975 р., повісті О. Купріна “Поєдинок”, 1981 р.) він піднявся до власного, неповторно-індивідуального, глибоко національного стилю в монументальному і станковому живописі. Тож і Шевченківська премія 1989 року, і обрання його членом-кореспондентом Академії мистецтв України — лише скромна оцінка його таланту. Щоб це зрозуміти, варто відвідати персональну виставку Івахненка (першу за останні 12 років), що відкрилася в Музеї книги і друкарства України. Вона присвячена 200-річчю Кобзаря.

Мала батьківщина художника — село Манжосівка на Прилуччині, зв’язки з якою він не пориває. Багата талантами історична чернігівська земля, така уславлена за часів Київської Руси й козацької звитяги, з неповторними краєвидами золотих хлібних нив, рукотворними курганами ще з юних літ заклали в його душу ті мотиви, які потім виливатимуться у його полотна. А ще багатство народнообрядової і пісенної творчості, яка допомогла проникнути в глибини шевченківської поезії, усвідомити своє призначення як художника.
Незбагненна таїна Івахненка як художника насамперед у внутрішній енергетичній насиченості творчого духу. Він настільки заглиблений внутрішньо, що не може поділяти цю заглибленість ні з чим іншим; цілісний як людина, як митець, що його можна порівняти з зерном, яке несе в собі велику силу, потужну енергетику життя, випромінюючи тепло і любов. Його цілісність у всьому: у щирості, усмішці, роботі, у ставленні до батьків, родини, друзів.
Стилістика Івахненка не схожа на образотворчу манеру письма будького з сучасних художників. У своїй творчості він вивершується над зримим світом. Зрештою, як стверджує Микола Стороженко, те, що зриме, дає наснагу всім митцям, не лише художникам. Але частина з них не все бачить у цій зримості. Побачити і відтворити його — одвічна загадка великого таланту. Це було притаманно Тарасу Шевченку, Лесі Українці, Івану Франку, Іоанну Пінзелю… До цієї когорти мистецтвознавці без сумніву зараховують і Олександра Івахненка.
Художник у полотнах на теми Шевченкової поезії посвоєму побачив Україну. І поле, й небо, і море, й пісня, і стосунки людей незвичайні. Найхарактерніша риса його картин — їхня внутрішня насиченість українським духом. Це те, що є в національному одязі, обряді, танці, пісні, музиці. Все це побачити, сформувати в певний образ і відтворити може лише той митець, який має генетично багату і цілісну натуру.
Внутрішня краса образів у Івахненка гармонізована з красою розмаїтих барв: білою, червоною, синьою, зеленою, охристою, чорною… Глибини минулого, сьогодення і майбутнього утворюють єдиний бароковий зв’язок, яким він висновує цілісний образ, що збігається з внутрішнім видінням автора і який реалізує його на полотні. Усе це разом сконденсоване настільки, що творить отой неповторний івахненківський стиль.
— Нам не треба боятися пошуків індивідуальних стилів у мистецтві, — каже метр українського образотворчого мистецтва Микола Стороженко, — але треба не розривати, а проводити нитку зв’язку між ними. Треба, щоб їх були десятки, сотні, щоб цією ниткою оповити всю Україну.
Через образотворче видіння митцями нашої України розширюються горизонти національного духу. Саме тому роботи Івахненка могутні настільки, що їм затісно у цій, хоч і просторій, залі музею. Вони заслуговують бути виставленими не лише в нашому Мистецькому Арсеналі, а й у будьякій найпрестижнішій галереї Європи чи Америки. Твори Олександра Івахненка — велике мистецтво, вивершене генетичне обличчя й душа України. І хоч би де його показували, кожен скаже: це — Україна.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment