Він прийшов у світ у день народження Тараса Шевченка на Донеччині і поліг за Україну

Марія ОЛІЙНИК,
Донецьк

23 лютого 2014 року була в
м. Родинське Красноармійського району Донецької області у вдови Наумова Володимира Григоровича, який 14 лютого 2014 року за покликом серця поїхав на своїй автівці у Київ на Євромайдан. Був у сотні Самооборони майдану. Його викрали й задушили. Знайшли на Трухановім острові 18 лютого. У Володі залишилося 2 сини: 4-річний Арсеній і 8-річний Єгор.
Поховали тихо, без участі євромайданівців, керівництва Родинського та керівництва ЖЕКу, де працював водієм.
9 березня йому б виповнилося 44 роки. Народився у с. Шевченко Добропільського району Донецької області в день народження Тараса Шевченка. Любив Шевченка. Знав “Кобзар” напам’ять. У селі залишилася 85-річна мама.
Вдова замордованого Інна Веселовська розповіла, що 14 лютого Володимир сказав їй, що їде на СТО ремонтувати автомобіль. Увечері зателефонував, повідомивши, що  ремонт триває. І, можливо, там заночує. Це була її остання розмова з ним. Потім зв’язок обірвався. А 18 лютого їй зателефонували родичі, які з інтернету довідалися, що на Трухановому острові її чоловіка знайшли задушеним. Вона не повірила. Поїхала до Києва на впізнання і переконалася, що це саме її Володя. У них була ідеальна сім’я. Подруги навіть заздрили. Він ідеальний, турботливий чоловік, люблячий син, оберігав свою родину, тому й не зізнався, що їде на Майдан, бо його б не відпустили. Спостерігаючи за розвитком кривавих подій у Києві, він обурювався, що таке твориться в Україні, що людей забивають бітами, спалюють автомобілі, засуджують невинних, викрадають людей, убивають мирних протестувальників. У нього було загострене почуття справедливості, тому й поїхав таємно, аби ніхто не знав. Планував повернутися. Вони прожили разом 9 щасливих років.
Володя після школи вступив до Слов’янського сільськогосподарського технікуму, з якого його призвали в армію. Повернувся з армії знову в технікум, щоб закінчити. Одружившись, переїхав у м. Родинське. Директор сільської школи на похоронах сказала: “Це була золота дитина”.
Він загинув заради прав і свобод українців. Він увійшов у Небесну Сотню і тепер обороняє Україну з небес. Похований поруч зі своєю донечкою, яка у віці 1 року померла 5 років назад. Ми маємо постійно пам’ятати про їхні родини. Я запитала, чи не ставляться в місті негативно до родини євромайданівця? “Ні, що ви, всі підтримують”, — відповіла Інна.
Сироти Володимира мають отримати якісну освіту. Інна працює продавцем у магазині і зароб­ляє мало. Живе в невеликому приватному будиночку, який отоплюється вугіллям. Зараз їй дуже тяжко, насамперед морально.  Та попри все треба жити далі, виховувати синів, торувати свій земний шлях заради його пам’яті, заради його живої душі, яка дивиться з небес і сподівається, що Україна стане такою, якою бачив її палкий український патріот із малесенького міста Родинське на Донеччині. Чоловік невипадково народився 9 березня як Тарас Шевченко… В селі, яке має назву Шевченко.
Не належав до жодної громадської чи політичної організації. Але зробив свій вибір — поїхав рятувати Україну на своєму старенькому авто, за свої кошти, дослухаючись своєї совісті. І зустрів свою жахливу смерть від душогубів у Києві…
Сподіваємося на добросовісне розслідування факту викрадення Володі та встановлення його душогубів-карателів, які будуть покарані. Буде також знайдено та повернуто родині автомобіль.
Сьогодні вже знаємо про трьох убитих кривавим режимом Януковича з Донеччини. Крім Володі Наумова, 20 лютого на вул. Інститутській вистрілом у серце вбили 32-річного музиканта Івана Пантелєєва з села Дмитрівка Слов’янського району. 18 лютого від 4 куль загинув 32-річний програміст Сергій Бондарєв із Краматорська.
Голова Донецької обласної державної адміністрації Андрій Шишацький на прес-конференції 24 лютого пообіцяв надати допомогу родинам закатованих Героїв України з Донеччини.
Мешканці Сходу України мусять подолати страх, так як подолали його Володя, Сергій та Іван. Ми мусимо бути готовими до самостійних організованих дій, без партійних інструкцій, знамен і адміністративних схвалень. Київський майдан обійшовся без цього. І ми переможемо та наведемо порядок на Донеччині. А наші герої будуть зразком для нас.
Вічна пам’ять. Герої не вмирають. Пам’ятаймо! Не забуваймо!
P. S. Подаємо номер картки Приватбанку 4405 8858 2471 6168 вдови Володі Інни Веселовської для тих, хто зможе надати їй матеріальну допомогу.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment