Вісімдесят п’ять життєвих візерунків

Василь ЛИЗАНЧУК,
Доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри радіомовлення і телебачення Львівського національного університету імені Івана Франка

Кожна весна для Олександри Антонівни Сербенської — новий початок мереження доброчинних життєвих, науковопедагогічних візерунків. Неповторний, самобутній, доброчесний взір передали Олександрі Антонівні батьки   1 березня 1929 р., коли вона побачила світ Божий у Золотому Потоці на Тернопільщині. В історичномемуарному збірнику “Бучаччина”, що його видано в Канаді, зазначено: “В домі Антона Сербенського було щось таке, неначе читальня. Там сходилися ближче знайомі інтелігенти, читали часописи, грали в шахи, доміно, проводили національну роботу… У Золотому Потоці існувала українська “Щаднича Спілка”, яку провадив Антін Сербенський”.
Із дитячих літ Олександра Антонівна увібрала в себе мальовничу красу старовинного містечка Золотий Потік і його околиць, волелюбний, господарський, працелюбний дух материнського та батьківського родів, їхню щиру любов до рідного краю, українського слова, пісні, звичаїв, традицій, культури. Здоровий моральнопсихологічний стан родини визначив остаточний вибір професії. Хоча доля з юних літ суворо екзаменувала Олександру Антонівну (помер тато, з 15 років вона почала заробляти на хліб насущний). Але Господь Бог давав їй силу волі, мудрість, мужність, наполегливість долати труднощі, допоміг не втратити національногромадянського “Я”, не збитися на манівці, а йти чесним шляхом до вершин педагогічнонаукової, громадської діяльності.
Вчителювати у початкових класах Олександра Сербенська почала з 1 вересня 1948 р. Згодом навчалася у Львівському педагогічному інституті. Після його закінчення викладала українську мову і літературу в Перемишлянській середній школі. Незабаром талановиту вчительку зарахували до аспірантури при кафедрі української мови Львівського державного педагогічного інституту. Кандидатську дисертацію успішно захистила 1965 р., працювала на філологічному факультеті Львівського університету імені Івана Франка. У той час Олександра Антонівна також викладала українську мову на факультеті журналістики.
Кожний рік залишав на життєвому шляху Олександри Антонівни свій трудовий візерунок. На факультеті журналістики їх уже 40! Своєрідних, яскравих, життєствердних. Її вихованці працюють в українських ЗМІ, а також за кордоном. Національно свідомі журналісти правдиво висвітлюють боротьбу українського громадянського суспільства з аморальною, злочинною, корумпованою, антиукраїнською владою В. Януковича. Чимало інтелектуальних і організаторських зусиль витратила Олександра Антонівна, щоб утвердилася кафедра мови засобів масової інформації факультету журналістики, яку вона тривалий час очолювала.
Коли Олександра Антонівна стала професором кафедри радіомовлення і телебачення, її науковопедагогічний талант спалахнув новими візерунками. Вона найпильнішу увагу привертає до особливостей українського усного мовлення. Живе слово потрактовує як найважливішу форму існування мови, якому властива багатогранна структура і комунікативна специфіка.
Професор Олександра Антонівна Сербенська глибоко вивчає праці філософів, психологів, соціолінгвістів, представників багатьох природничих наук, які роздумують над природою і сутністю мови, її значенням у житті суспільства та окремої людини. Наукове осмислення розвитку і функціонування мови стало підґрунтям фундаментального висновку Олександри Антонівни, яка підкреслює, що “мова — найважливіша частина нашої особистості, нашої поведінки, нашої думки, вона тіло цієї думки, визначає ступінь нашої свідомості, є своєрідним її мірилом. Мова якнайтісніше пов’язана з духовним світом, сферою почуттєвого, з “розумом серця” — і усвідомлення того, що таке мова, як і за якими законами вона живе, що зберігає, а що руйнує її організм, яка її роль у житті людини і народу, виробляє здатність не піддаватися впливам середовища, якщо воно затягує. І насамперед за мовною ознакою людина шукає собі подібних, або, як кажемо, ідентифікує себе. Рід, родові об’єднання, плем’я, народ… і високоорганізована спільнота — нація… У глибинах мови — філософський розум, витончений естетичний смак, багато справді естетичного чуття, сліди праці дуже зосередженої думки, сила надзвичайної чутливості до найтонших переливів у явищах природи, багато найсуворішої логіки, високих духовних злетів. Через пізнання мови пролягає шлях до пізнання людини, народу”.
Професор Сербенська наполегливо, цілеспрямовано працює, щоб кожний студент усвідомив свою важливу громадянську, суспільнополітичну відповідальність за українську мову, яка є фундаментом національної ментальності. Вона цитує І. Франка: “Мова росте елементарно, разом з душею народу”. Підкреслює словами П. Шафарика, який наголошував: “Народ, що не усвідомлює значення рідної мови для свого вищого духовного життя і сам її покидає й відрікається, здійснює над собою самовбивство”. Олександра Антонівна опублікувала в наукових збірниках, журналах, газетах понад 250 важливих статей із проблем термінології української мови, культури усного мовлення, пресолінгвістики, української мови як іноземної. Завжди цікавими, актуальними, емоційно насиченими є її виступи, бесіди по радіо й телебаченню.
Нам, українцям, за будьяких найскладніших умов треба вчитися “чути”, де своє, і плекати те, яке допомагає мові зберігати свою самобутність, залишатися собою у нинішньому глобалізаційному світі. Адже краса світу в розмаїтості мов, культур, традицій, звичаїв. Така, на мій погляд, найголовніша ідея наукових праць “не лише провідного українського ученого, а й Словозахисника у справжньому, глибокому, подвижницькому розумінні цього терміна” (Р. Зорівчак).
Академік Академії наук вищої освіти України Олександра Сербенська — автор 20 книжок (брошури, довідники, монографії, посібники, підручники). Серед них: “Українська мова”, “Українська мова для початківця”, “Антисуржик”, “Основи мовотворчості журналіста в інтерпретації Івана Франка”, “Культура усного мовлення”, “Мовний світ Івана Франка”, “Актуальне інтерв’ю з мовознавцем”, “Характерники”. Співавтор лексикографічних праць “Терміни і вирази з інформатики”, “Словник труднощів української мови”, “Словник паронімів української мови”, “Словникдовідник з культури української мови”, “Екологія слова”. За її редакцією створено і розміщено в Інтернеті Webресурс “Мовний калейдоскоп”. Опублікувала понад 250 наукових і науковопубліцистичних статей. Член редколегії збірника наукових праць “Теле та радіожурналістика” і низки інших редакційних колегій. Підготувала 7 кандидатів наук. Була багаторічним головою спеціалізованої вченої ради на філологічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка. Нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.
Виступала з доповідями на регіональних, всеукраїнських і міжнародних наукових конференціях, зокрема у Львові, Києві, Ялті, Лондоні, Москві, Варшаві, Вроцлаві, Кракові та інших містах. Викладала українську мову в Ягеллонському (м. Краків) і Вроцлавському університетах Польщі.
Педагогічна, наукова, експертна діяльність О. А. Сербенської спрямована на формування у студентської молоді державницького мислення, почуття громадянської гідності, патріотизму, злагоди і порозуміння, високої моралі й духовності.
За вагомі здобутки в науковій, навчальнометодичній і педагогічній праці Вчена рада нашого університету в жовтні 2008 р. присвоїла О. А. Сербенській звання “Заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка”.
Ювілей доктора філологічних наук, заслуженого професора Львівського національного університету імені Івана Франка, академіка Академії наук вищої освіти України, професора кафедри радіомовлення і телебачення Олександри Антонівни Сербенської (85 років від дня народження, 70 років трудової діяльності, з них 65 — педагогічної, 55 років роботи в університеті, з них 40 — на факультеті журналістики) є формальною підставою для об’єктивного, щиросердного визнання і поцінування громадськістю, викладачами, студентами, друзями, приятелями, родиною її науковопедагогічної, суспільногромадської діяльності. Це величний візерунокпанорама, що зітканий із добропорядних нитокпромінчиків наполегливою, чесною, цілеспрямованою, самовідданою творчонаснажливою працею заради утвердження високої моралі й духовності, національної свідомості й гідності, громадянської мужності, розбудови незалежної, соборної України, про яку мріяли батьки Олександри Антонівни.
З роси і води Вам, вельмишановна добродійко Олександро Антонівно, міцного здоров’я, нових науковотворчих здобутків, щасливої Долі Вашій Родині. Нехай надалі Вашим духовноморальним принципом буде псалм: “Надійся на Господа і чини добро, живи на землі і зберігай істину”.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment