«Небесна Сотня» Єврореволюції

dscf2204
Фото Георгія Лук`янчука

Учасники акцій протесту в Україні, що загинули у грудні 2013—лютому 2014 року, названі “Небесною Сотнею”. Це мирні громадяни України, які мали безпосередній стосунок до ідеї та акції Євромайдану. 21 лютого офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Євромайдану. МВС застосовувало зброю проти протестувальників незаконно.

МВС відстрілювала активістів Євромайдану бойовими патронами з військової вогнепальної зброї з дахів готелю “Україна”, зі сторони готелю “Козацький” на вул. Михайлівська, з дахів будинків 4-6 поверху у Києві тощо (з використанням снайперської гвинтівки Дегтярьова калібру 7.62 мм, снайперської гвинтівки німецького виробництва, в жертвах ідентифіковано спеціальні сталеві кулі типу “блондо” та снайперські бронзові кулі 12 калібру типу “блондо”, пістолет Макарова калібру 9 мм, автомати Калашникова, гранати, напр. РГД-5, рушниці).
Публікуємо список усіх ідентифікованих жертв режиму Януковича, станом на вечір 25 лютого.
Арутюнян Георгій Вагаршакович, 50 років. Вірменин, громадянин Грузії, член рівненської “Свободи”. Менше року тому поховав дружину, залишилося 2 дочки, молодшій — 3 роки. 20 лютого був застрелений снайпером поблизу Монумента Незалежності в Києві. Тіло перенесли до Михайлівського Золотоверхого собору.
Байдовський Сергій Романович, нар. 21 серпня 1990 р. З м. Нововолинськ, неодружений. Працював на магістральних нафтопроводах “Дружба”. Застрелений 20 лютого.
Бльок Іван Іванович, нар. 21 липня 1973 р. З м. Городок Львівської області. Помер від кулі снайпера у серце вранці 20 лютого на вулиці Інститутській. Дівоче прізвище дружини — Тур і чоловіка інколи також називали Туром, до списків загиблих його було занесено під цим прізвищем — Тур Іван Іванович. Без батька залишилися донечка і маленький син.
Бойків Володимир Васильович, 1955 р. н. Зі Львова. Помер у лікарні 24 лютого.
Бондарєв Сергій Анатолійович, нар. 24 листопада 1981 р. Уродженець м. Краматорськ Донецької обл. Програміст GlobalLogic, останні роки працював та жив у Києві. Загинув 18 лютого від чотирьох кульових поранень під час першого штурму біля Будинку профспілок. 20 лютого впізнаний родичами у морзі. Дружина Світлана на восьмому місяці вагітності.
Бондарчук Сергій Миколайович, нар. 9 вересня 1961 р. Вчитель фізики, голова Старокостянтинівської міської організації ВО “Свобода” (Хмельницька обл.). 20 лютого убитий на Інститутській.
Братушко Олексій Сергійович, 1971 р. н. З м. Суми.
Брезденюк Валерій Олександрович, 50 років. Український художник із м. Жмеринка, відомий своїми малюнками на воді, фіналіст шоу “Україна має талант” 2013 року. Загинув 18 лютого вночі під час мітингу в Києві на Майдані. Був убитий пострілом у спину. Станом на 20 годину чоловік був ще живий. Сказав родичам, що з ним усе гаразд. На другий дзвінок сина Валерій уже не відповів. Близько першої години ночі слухавку взяли сторонні люди та повідомили, що його вже немає серед живих.
Вайда Богдан Іванович, нар. 28 квітня 1965 р. Львівська область, Дрогобицький район, село Летня. Загинув 20 лютого.
Варениця Роман Михайлович, нар. 14 грудня 1978 р. Родом із Яворівського району Львівської обл. 20 лютого застрелений на вул. Великій Житомирській.
Васильцов Віталій Валерійович, 1977 р. н. Уродженець с. Гаврилівці, Хмельницької області, що мешкав у с. Жорнівка Києво-Святошинського р-ну Київської області, талановитий творець ландшафту. Мав двох дітей. 18 лютого застрелений на вул. Великій Житомирській.
Вербицький Юрій Тарасович, 50 років. Працював у відділі сейсмічності Карпатського відділення Інституту геофізики НАНУ у Львові. Викрадений невідомими з Олександрівської лікарні разом з активістом Ігорем Луценком вранці 21 січня 2014 року. Його тіло знайшли 22 січня в околицях села Гнідин Бориспільського району Київської області зі слідами тортур. За відеосвідченням друга Юрія Вербицького Романа, при впізнанні було очевидно, що ноги перебиті — виднілися кістки, вся спина була синя, обличчя розбите, ребра випирали з правого боку зі шкіри, бо були поламані. Офіційна причина смерті — переохолодження.
Веремій В’ячеслав Васильович, 33 роки. Киянин, журналіст газети “Вєсті”. 18 лютого його побили тітушки при спробі сфотографувати їх, при цьому отримав кульове поранення в груди. Без батька залишився 4-місячний син.
Войтович Назар Юрійович, 1996 р. н. На момент вбивства — неповнолітній. З с. Травневе Збаразького району Тернопільської обл. Застрелений 20 лютого. Назар навчався на дизайнера у Тернопільському кооперативному коледжі. Школа села Травневе тепер носитиме його ім’я.
Голоднюк Устим Володимирович, нар. 8 грудня 1994 р. З м. Збараж Тернопільської області, волонтер Демократичного Альянсу. Помер 20 лютого у готелі “Україна” внаслідок вогнепального поранення в голову.
Городнюк Іван Володимирович, 29 років. З м. Березного Рівненської області. Помер через хворобу, яку отримав на Майдані. 19 лютого Іван повернувся додому з Майдану, адже під час останнього штурму “беркутівцями” його облили водою з водометів і побили. Звернувся до лікарів, почав лікуватися. Але в ніч на 20 лютого серце молодого чоловіка не витримало і зупинилося.
Горошишин Максим, 25 років. З с. Грушківка Кам’янського району на Черкащині. 18 лютого під час сутичок на вулиці Інститутській отруївся газом від гранати. Помер у лікарні. Похований у рідному селі.
Гриневич Едуард Миколайович, нар. 31 травня 1985 р. Волинська область, Любешевський район, село Деревок. Загинув 20 лютого.
Гурик Роман Вікторович, 1994 р. н. З м. Івано-Франківськ, студент філософського факультету Прикарпатського університету. Загинув 19 лютого на передовій від пострілу снайпера у скроню. 20 лютого був упізнаний у морзі.
Дворянець Антоніна, 62 роки. Мешканка Броварів. 18 лютого тіло виявили на барикаді, розташованій на вулиці Інститутській, біля верхнього входу в метро “Хрещатик”. У неї знайшли посвідчення ліквідатора чорнобильської катастрофи. Загинула від забиття кийками спецпризначенцями міліції.
Дзявульський Микола Степанович, 1958 р. н. З Шепетівки, член ВО “Свобода”. Брав активну участь у громадсько-політичному житті міста: обирався депутатом міської ради 1994—1998 років, очолював Спілку підприємців Шепетівщини 2002—2005 років, довгий час працював на викладацькій роботі вчителем георграфії шепетівської школи-ліцею, останній час був помічником народного депутата від ВО “Свобода” Ігоря Сабія. Застрелений 20 лютого на Інститутській.
Дигдалович Андрій Іванович, нар. 3 червня 1973 р. Львівська область, Пустомитівський район, село Сокільники. Загинув 20 лютого. Куля пройшла навиліт через бронежилет.
Дідич Сергій Васильович, 44 роки. Депутат Городенківської районної ради Івано-Франківської області від ВО Свобода. Загинув у Києві 18 лютого під час сутичок між мітингувальниками та “беркутівцями”. “Граната  вибухнула біля шиї Сергія і розірвала артерію… Шансів на порятунок не було”, — написав на своїй сторінці у Фейсбук член ВО “Свобода” Руслан Андрійко. Тіло виявили у Будинку офіцерів.
Дмитрів Ігор Федорович, 30 років. З с. Копанки Калуського району Івано-Франківської області. Його декілька годин шукали безнадійно. А близько 17.00 20 лютого надійшла інформація із 17-ї лікарні Києва про те, що він помер.
Жаловага Анатолій Григорович, 1980 р.н. З м. Львова. Загинув 20 лютого 2014 р. Тіло ідентифіковане на подвір’ї біля Михайлівського собору.
Жеребний Володимир Миколайович, нар. 6 жовтня 1985 р. З м. Рудки, Самбірський район, Львівська область, працівник Вишнянського коледжу Львівського національного аграрного університету. Загинув 20 лютого на вулиці Інститутській, кулі снайпера влучили в шию (в сонну артерію) та голову. Похований у рідному місті Рудки.
Жизневський Михайло Михайлович, 25 років. Родом з Білорусі, звідки виїхав через політичні проблеми. В Україні був бійцем націоналістичної організації УНА-УНСО. Останнім часом жив і працював у Києві та в Білій Церкві. Був задіяний в охороні Євромайдану. 22 січня загинув під час штурму на вулиці Грушевського. Отримав наскрізне поранення в серце мисливською кулею.
Зайко Яків Якович, 73 роки. Мешканець Житомира, Народний депутат України I скликання. Помер від інфаркту 18 лютого, втікаючи від “Беркута” на вул. Інститутській.
Захаров Володимир Костянтинович, 57 років, ІТ-спеціаліст. Загинув 18 лютого під час пожежі в офісі Партії регіонів на Липській, 10. За одними даними, чоловік задихнувся від димових шашок після того, як його побили бітами, обрізками труб і ногами. За іншими даними, застрелений пострілом у голову.
Ільків Богдан Іванович, 1963 р. н. Львівська обл. Пустомитівський район, смт. Щирець. Залишилося двоє дочок. Помер 22 лютого. Причиною смерті стало кульове поранення.
Калиняк Богдан Михайлович, 52 роки. Родом із Коломиї, Івано-Франківської області. Помер у госпіталі в Івано-Франківську 28 січня. Міський голова Коломиї Ігор Слюзар розповів, що Калиняк два місяці з маленькими перервами по чотири дні стояв на Майдані і, маючи рідну сестру в Києві, не ходив до неї, щоб відігріватися.
Капінос Олександр Анатолійович, 29—30 років. Активіст ВО “Свобода” з с. Дунаїв Кременецького району Тернопільської області. 2012 року витримав 12 днів без їжі на знак протесту проти “мовного закону”. “На майдан Сашко їздив періодично кілька разів. Під час сутичок на Грушевського 18 лютого в нього влучили гранатою, — каже його друг Михайло Згар. — Йому пробили артерію. Сашка госпіталізували, але в лікарні він помер”.
Кемський Сергій Олександрович, 1980 р. н., Житомирська область, Коростень. Писав статті для “Української правди”, займався перекладами з англійської, став засновником та адміністратором ресурсу “Кооперативний рух”. Загинув 20 лютого. Тіло ідентифіковане на подвір’ї біля Михайлівського собору.
Кіпіані Давід. Громадянин Грузії, мав однорічного сина. Тіло знайшли в ніч з 20 на 21 лютого поряд з барикадою біля ЦУМа у формі бійця Самооборони з двома кульовими пораненнями. Помер у “швидкій”. Згідно з інформацією судмедекспертизи, помер від гострої ішемії та недостатності серця. Залишився однорічний син.
Кіщук Володимир Юрійович, 1956 р.н. Мешкав у смт. Димер Вишгородського району Київської обл. Загинув у Києві 18 лютого під час сутичок між мітингувальниками та “беркутівцями”. Проломлена голова в районі потилиці. Тіло виявили у Будинку офіцерів.
Корнеєв Анатолій Петрович, 53 р. Уродженець Кам’янець-Подільського району, Рудський сільський голова. Інформація про загибель з’явилася зранку 20 лютого.
Корчак Андрій, 49 років. Був неодружений, жив з 81-річною матір’ю у м. Стрий Львівської обл. На Майдані перебував із листопада, завжди був на передовій. Робив усе: і воював, і дрова рубав. Помер у 17-ій лікарні від розриву внутрішніх органів після побиття “Беркутом” 18 лютого.
Костенко Ігор Ігорович, нар. 31 грудня 1991 р. Студент-географ із Львова, редактор української Вікіпедії. Був убитий 20 лютого в районі Жовтневого палацу. За словами його друга Володимира, який переносив тіло Ігоря, його ноги були побиті “так, що їх можна було зав’язати на вузол”.
Котляр Євген, 1980 р. н. З
м. Харків, активіст “Зеленого фронту”. Загинув 20 лютого.
Коцюба Віталій Миколайович, нар. 7 липня 1982 р. З м. Львів. Загинув 20 лютого. Залишив молоду дружину та двох діток.
Кульчицький Володимир Станіславович, 1949 р. н. Киянин. Помер у ніч з 18 на 19 лютого. Куля пройшла на виліт у серце, застрягла в одязі. Друга влучила йому в живіт.
Мазуренко Павло, 41 рік, відвідував мітинг на Євромайдані. Був побитий охоронцями на даху торгового будинку, що на вулиці Гната Юри. 20 грудня відмовився від госпіталізації швидкою допомогою. Помер 22 грудня 2013 року в реанімації Київської міської клінічної лікарні № 12 від двосторонньої пневмонії.
Максимов Дмитро, 19 років. З м. Києва. Срібний та бронзовий призер з дзюдо Дефлімпійських ігор у Софії. Під час стрілянини 18 лютого від вибуху гранати йому відірвало руку. У Будинку профспілок він помер від втрати крові, тіло кілька днів лежало в Михайлівському золотоверхому соборі.
Машков Максим. Помер 21 лютого в 17 лікарні м. Києва.
Мельничук Володимир Валерійович, нар. 22 серпня 1974 р. Помер у 17-ій лікарні від вогнепальних поранень 20 лютого.
Мовчан Андрій Сергійович, 17.01.1980 р. н. Київ. Працював у Театрі ім. І. Франка. Член Демократичного Альянсу. Загинув 20 лютого.
Мойсей Василь Михайлович, нар. 23 березня 1992 р. З м. Ківерці, Волинська область, активіст місцевої “Свободи”. Приїхав на Майдан у Київ разом зі своїми побратимами в ніч із 18 на 19 лютого. Навчався в Університеті розвитку людини “Україна” в Луцьку на 4-му курсі. Вранці 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській у нього влучив снайпер. Хлопця не врятувало те, що він був у цивільному бронежилеті. Куля пошкодила важливі кровоносні судини. Помер у 17-й лікарні м. Києва.
Наумов Володимир Григорович, нар. 9 березня 1970 року. Мешкав у с. Шевченко, Добропільського району, Донецької області. Знав “Кобзар” напам’ять. За позовом серця поїхав на своїй машині на Майдан. Тіло виявили 18 лютого вранці на Трухановому острові. Загиблий мав хусточку Самооборони Майдану на шиї. Міліцейська версія смерті активіста — самогубство. У МВС вважають, що чоловік стрибнув із Пішохідного мосту. В селі залишилась 85-річна мама, дружина та троє дітей.
Нігоян Сергій Гагікович, 20 років. Народився і жив у селі Березнуватівка Дніпропетровської області. Його родина переїхала до України, рятуючись від війни у Нагорному Карабасі. Займався легкою атлетикою та східними єдиноборствами, два курси провчився в Дніпродзержинському коледжі фізичного виховання. На Євромайдан приїхав 8 грудня 2013 року, був задіяний в охороні. 22 січня загинув під час штурму на вулиці Грушевського. Отримав три вогнепальних поранення картеччю на основі сплаву свинцю — в голову, шию і груди.
Олег. Боєць 1-ї сотні Майдану, з Кременчуцького району на Полтавщині. Помер 23 лютого. Причиною смерті стало поранення, отримане напередодні. Йому зашили сонну артерію, витягли “кульку”, але було ще кілька “кульок”, яких не побачили.
Опанасюк Валерій Адамович, нар. 20 травня 1971 р. З м. Рівного. Загинув 20 лютого. Перед тим два дні не виходив на зв’язок. Четверо дітей залишилися сиротами. Найменшому сину — два роки, найстаршій доньці — 12.
Павлюк Володимир, 40 років. З Коломиї. Поранений 20 лютого, помер у 17-ій лікарні. Поранення: три у ногу, одне у ліве око.
Пагор Дмитро Олексійович, 21 рік. З с. Хропотова Чемеровецького району Хмельницької області. Загинув увечері в Хмельницькому біля будівлі СБУ, звідки була відкрита стрілянина. Був поранений у голову, невдовзі помер у лікарні. “У морзі нам сказали, що в нього кульове поранення, нібито стріляли із автомата Калашникова, але кулі не показали. Діма закривав собою дівчину, коли лунали постріли”, — розповів дядько загиблого.
Пантєлєєв Іван Миколайович, нар. 1 грудня 1981 р. З м. Краматорськ. 20 лютого загинув на Інститутській. Тіло ідентифіковане як Іван Креман у готелі “Україна”.
Паньків Микола, 39 років. З с. Лапаївка Львівської обл. 20 лютого вбитий кулею в груди.
Паращук Юрій Григорович, нар. 1 липня 1966 р. З м. Тальне, Черкаська обл. Мав сина від першого шлюбу та дві прийомні доньки. На час подій Євромайдану працював столяром у Харкові. Убитий 20 лютого від пострілу з даху на Інститутській. Похований у м. Тальне.
Пасхалін Юрій Олександрович, 1984 р. н. Уроженець с. Носачів Черкаської області. Закінчив школу у м. Сміла. Був вихованцем Школи олімпійського резерву в Харкові, займався штангою. В останні роки проживав у Києві, працював на приватному підприємстві комірником. Похований у рідному селі. 18 лютого отримав три вогнепальні поранення в спину і 1 пневматичне поранення, першу допомогу було надано в Будинку профспілок. Після підпалу будинку його евакуювали до 18-ї лікарні на бульварі Шевченка, проте врятувати життя не вдалося.
Пехенько Ігор Олександрович. Київська обл., м. Вишгород.
Плеханов Олександр Вікторович, 22 роки. Студент архітектурного факультету КНУБіА. Поранений 18 лютого. Помер у 17-й лікарні. Наступного дня мав отримати диплом бакалавра.
Полянський Леонід Петрович, нар. 24 жовтня 1975 р. Жмеринка, Віннницька обл. Загинув 20 лютого.
Прохорський Василь Петрович, 33 роки. З Чернігівської області, мешкав у Києві. 18 лютого був на Майдані і з того моменту не виходив на зв’язок, був у списку зниклих. Тіло упізнали 22 лютого.
Саєнко Андрій Степанович, нар. 26 жовтня 1962 р. Фастів, Київська обл., підприємець.
Сеник Роман Федорович, 45 років. Родом із Львівщини, останні роки мешкав у місті Турка. Помер у київській лікарні. Під час штурму 22 січня на вулиці Грушевського він отримав важке вогнепальне поранення в плече. Куля застрягла в легені, руку з роздробленою кісткою довелося ампутувати, організм втратив більше 3,5 літрів крові.
Сердюк Ігор, 40 років. З м. Кременчука. 18 лютого чоловікові вистрелили з обрізу в обличчя. “Він будував барикаду, носив мішки. Під час цього на нього та інших активістів напали тітушки та “беркутівці”. Зразу була сутичка, потім хтось вистрелив Ігорю впритул в обличчя”, — розповів Сергій Полюхович, заступник голови кременчуцького “Майдану”.
Синенко Сергій Петрович, 44 роки. Активіст Автомайдану Запоріжжя. Батько чотирьох дітей. Автомобіль “Тойота” разом із власником всередині згорів 13 лютого на дорозі між селами Червоний Яр та Івангород у Запорізькому районі. За попередньою інформацією, займання сталось через те, що невідомий вистрелив у бензобак автомобіля, від чого той спалахнув. Труп було опізнано за аналізом ДНК. На похорони прийшло близько 100 осіб.
Смоленський Віталій Віталійович. Уродженець с. Фурманка Уманського району Черкаської обл. Жив та працював у Києві. Загинув 20 лютого. У нього залишилось двоє маленьких дітей. Похований у рідному селі.
Сольчаник Богдан Зиновійович, нар. 25 липня 1985 р. Старий Самбір, Львівська обл., викладач УКУ. Загинув 20 лютого. Тіло ідентифікували на подвір’ї біля Михайлівського собору.
Тарасюк Іван Миколайович, нар. 28 січня 1993 р. Волинська область, смт Олика. Загинув 20 лютого.
Ткачук Ігор Михайлович, 1975 р.н. Мешканець Великої Кам’янки Коломийського району. Поїхав до Києва 18 лютого, загинув 20. Тіло ідентифіковане в готелі “Україна”. Осиротіли троє діток — 17 років, 11 та кілька місяців.
Точин Роман Петрович, 1969 р. н. З м. Ходорів Львівської області. 20 лютого загинув від вогнепального поранення в голову. Тіло ідентифіковане в готелі “Україна”. Залишилась дружина і двоє доньок.
Ушневич Олег Михайлович, 1982 р. н. Уродженець міста Дрогобич, проживав у Сколе. На Майдані в Києві Олег Ушневич був із першого дня. Його добре знають на Сколівщині, де після закінчення вишу вчителював. 20 лютого застрелений снайпером на Інститутській біля Жовтневого палацу. Тіло ідентифіковане в готелі “Україна”.
Храпаченко Олександр Володимирович, нар. 18 вересня 1987 р. З м. Здолбунів, театральний режисер. 20 лютого снайпер вистрілив в око. Смерть була миттєвою.
Хурція Зураб (Zurab Khurtsia), нар. 29 липня 1960 року. Громадянин Грузії. 18 лютого тіло виявили на барикаді, розташованій на вулиці Інститутській, біля верхнього входу в метро “Хрещатик”. Загиблий чоловік мав при собі пенсійне посвідчення на ім’я Миколи Нікітіна, видане в Кіровограді, та паспорт громадянина Грузії на ім’я Zurab KHURTSIA, виданий посольством Грузії в Україні. “У нього було хворе серце, він приймав ліки. Через події на вулиці Інститутській воно не витримало”, — повідомив пізніше Микола Нікітін.
Царьок Олександр Миколайович, село Калинівка, Васильківський район Київської області. Загинув 20 лютого біля Жовтневого палацу. Тіло ідентифіковане в готелі Україна.
Цепун Андрій Михайлович, нар. 14 жовтня 1978 р. Київська область, Васильківський район, село Кожухівка. Був серед активістів, які блокували 20 грудня в’їзд у Київ із Гостомельської траси. Опівночі Андрій ішов сам додому та був по дорозі вбитий. Його тіло було знайдено на вул. Верболозній зі слідами побиття та черепно-мозговою травмою.
Чаплинський Володимир Володимирович, Обухів. Його дружина працює в дитячому садку, у сім’ї — 2 дітей. Син та мала донька.
Черненко Андрій, 35 років. Народився в селі Слободо-Петрівка Гребінківського району Полтавської області. Загинув 19 лютого. Без батька залишилася 7-місячна дитина.
Чернець Віктор Григорович, 1977 р. н. Мешканець с. Подібна Черкаської обл., мав двох дітей. На трасі Одеса-Київ, мешканці Маньківки та Умані біля села Подібна встановили блок-пост на дорозі, аби “тітушки” та спецпризначенці не дісталися до столиці. Водій невстановленого джипа, який пробивав дорогу внутрішнім військам, на шаленій швидкості 19 лютого збив 37-річного мешканця села Подібна насмерть.
Чміленко Віктор Іванович, 1961 р. н. Кіровоградська область, Бобринецький район, село Борисівка, фермер. 20 лютого застрелений снайпером.
Шаповал Сергій Борисович, 1969 р. н. Активіст Самооборони Майдану з Києва. Знайшли померлим в Будинку офіцерів 18 лютого.
Швець Віктор Миколайович, нар. 8 жовтня 1957 р. н. З с. Гатне Києво-Святошинського району Київської області, колишній міліціонер, був уже на пенсії. 18 лютого о 16.00 пішов на Майдан, як сам казав, захищати молодь. О 23:00 подзвонив сім’ї і сказав, що з ним усе добре. А вже о 04:00 19 лютого телефоном повідомили дружині, що він загинув.
Шеремета Людмила Данилівна, нар. 22 лютого 1939 р. 22 лютого поранена в голову в рідному Хмельницькому біля будівлі СБУ, звідки була відкрита стрілянина з автомата. Померла в лікарні.
Шилінг Йосип Михайлович, нар. 14 березня 1952 р. Пенсіонер з м. Дрогобича. Загинув 20 лютого від пострілу в голову біля Жовтневого палацу. Тіло ідентифіковане в готелі “Україна”.
Шимко Максим, 33 роки. Учасник клубу історичної реконструкції “Білий вовк” з м. Вінниця. Загинув 20 лютого. Невідомого чоловіка без документів, лише з білетом на потяг до Вінниці знайшов серед загиблих тернопільський репортер 20minut.ua. Фото вбитого вінничанина розмістили на сайті аби знайти його родичів. За кілька годин Максима впізнали.
Щербанюк Олександр Миколайович, нар. 2 січня 1968 р. З м. Чернівці, керівник партійної первинки “Батьківщини”. Помер 20 лютого.
За інформацією Медичної сотні загалом у Києві загинуло близько 100 осіб. 21 лютого Міністерство охорони здоров’я України офіційно визнало 77 смертей тільки за 18—21 лютого 2014 р.
Під час прощання із загиблими зі сцени Майдану 21 лютого 2014 року звучала жалобна пісня “Пливе кача…”, що стала гімном “Небесної Сотні”:

Гей, пливе кача по Тисині,
Пливе кача по Тисині.
Мамко ж моя, не лай мені,
Мамко ж моя, не лай мені.

Гей, залаєш ми в злу годину,
Залаєш ми в злу годину.
Сам не знаю де погину,
Сам не знаю де погину.

Гей, погину я в чужім краю,
Погину я в чужім краю.
Хто ж ми буде брати яму?
Хто ж ми буде брати яму?

Гей, виберут ми чужі люди,
Виберут ми чужі люди.
Ци не жаль ти, мамко, буде?
Ци не жаль ти, мамко, буде?

Гей, якби ж мені, синку, не жаль?
Якби ж мені, синку, не жаль?
Ти ж на моїм серцю лежав,
Ти ж на моїм серцю лежав.

Вшанування пам’яті
Рішенням Тернопільської міської ради від 23 січня 2014 р. на честь осіб, які загинули під час сутичок демонстрантів із міліцією на вулиці Грушевського у Києві, а також через численні факти побиття мирних громадян, було перейменовано майдан Мистецтв на площу Героїв Євромайдану.
Рішенням Вінницької міської ради від 21 лютого 2014 р. перейменували площу Радянську на площу Героїв Майдану, з метою увіковічення пам’яті загиблих героїв Майдану в Києві.
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 22 лютого 2014 року перейменовано площу Леніна на площу Героїв Майдану.
Рішенням Дрогобицької міської ради від 22 лютого 2014 року перейменовано площу ринок на площу Героїв Євромайдану в місті Дрогобич.
24 лютого у с. Свидівку Черкаської області депутати сільської ради перейменували вул. Леніна на вул. Героїв Небесної Сотні. Того ж дня у Кіровограді площу Кірова перейменовано на площу Героїв Майдану, а вулицю Дзержинського на вулицю Віктора Чміленка.
24 лютого Верховна Рада ухвалила постанову “Про вшанування учасників збройних конфліктів під час акцій протестів”, яка передбачає доручити наступному президенту посмертно присвоїти звання Героїв України.

Підготував
Євген БУКЕТ

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment