Сталося! Скинули недолюда! (Ми — народ майданний)

Василь ЗАХАРЧЕНКО,
письменник, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка, м. Черкаси

Нарешті сталося! Україна скинула зі своїх пліч недолюда, ката, убивцю, який ховався чотири роки на найвищому державному посту президента країни.
Україна полегшено зітхнула, утерши гіркі сльози, прощаючись на Майдані з Небесною Сотнею полеглих мітингувальників, захисників Батьківщини, Героїв України.
Хоч би що чекало попереду на Україну, але такого катюги, такого недолюда, бандита вона вже не допустить на Державну Гору, хоч і немає певности в тому, що не спробують ще нависати над нею кандидати на нового диктатора (на жаль, такого сміття ще вистачає на нашій землі). Та все ж є наша свята надія, що тепер влада в Україні буде нарешті чесно, без крутійства розподілена між кількома гілками.
А основне, Україна тепер зміцнилася історичною пам’яттю про Майдан2013—2014. Ця історична пам’ять буде опорою її в будуванні незалежної національної демократичної держави, опорою в державному її стоянні. Ця пам’ять уже ніколи не дасть розгулятися деспотії на священній українській землі.
Помаранчевий Майдан—2004 і особливо Євромайдан—2013—2014 показали всьому світові й насамперед нам, українцям, що ми — народ майданний ще з часів нашої славетної козаччини, наших Січей з їхніми щорічними козацькими майданними Радами, які колективно обирали собі нового гетьмана.
Було б добре, розумно, щоб Майдан не був розпущений, добровільно розійшовшись по домівках, а зберігся у формі чинної громадської організації “Майдан”. Щоб лишалися на обліку бодай і по домівках його оборонні сотні, які за першою тривогою, за першим сигналом державної біди могли б миттю зорганізувати в середмісті Києва мільйонний Майдан.
Йдеться про традиційне колись українське: українець оре конем у полі землю, а за плечима носить мушкет напоготові.
І ще одне, найосновніше. На Майдані зібрався молодий цвіт нації, та ще й пройшов такий тримісячний гарт патріотичних змагань, визвольної боротьби. Саме зараз настав час цього покоління. Кращих із кращих (а їх сотні, сотні й сотні!) треба обов’язково брати просто з Майдану й висувати в державні органи управління різних рівнів. За ними, за цими молодими святоукраїнцями майбутнє України. Зрозуміймо це!
Нам треба усвідомити, що ми — майданний народ. Народ із колективним державним розумом. У нас можливі вожді, лідери, але не деспоти, не новоцаріімператори. У нас можливі лідери особливі, як збирачі, своєрідні синтезатори вершків колективного державного розуму рідного народу.
Слава Україні!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment