Шевченкіана Володимира Гнатюка

Остап ЧЕРЕМШИНСЬКИЙ,
засновник і директор Етнографічномеморіального музею Володимира Гнатюка, заслужений працівник культури України, член НСКУ,;
РОМАНА ЧЕРЕМШИНСЬКА,
співзасновниця і старший науковий співробітник Велеснівського етнографічномеморіального музею Володимира Гнатюка, член НСКУ, НСЖУ

Геній Тараса Шевченка все життя супроводжував Володимира Гнатюка. Ще маленьким він дізнався про нашого великого оспівувача України та поневоленого народу, бо батько був свідомим, який передплачував єдиний у Велесневі газету, читав книжки, а малий Володимир все уважно слухав і запам’ятовував.
Найвеличніша книга Тараса Шевченка “Кобзар” прийшла в Галичину ще за життя її автора. Навчаючись у львівському університеті Володимир Гнатюк читав у бібліотеці Наукового Товариства імені Шевченка “Кобзарь” Тараса Шевченка (С.Петербургъ, 1840. — 114 с. Тип. Е. Фишера) та останнє прижиттєве видання “Кобзарь” Тараса Шевченка (С. Петербургъ, 1860. — 245 с.; 1 іл. (пртр. Т. Шевченка) мал. М. Микешина). — Друк. П. Куліша; Кошт. П. Семеренка).
Від 20х років ХХ століття автограф рукопису до поеми “Єретик” (Ян Гус), присвячений Павлу Йосифу Шафарику, який зберігався у власному архіві Володимира Гнатюка, а з 1964 року — в Літературномеморіальному музеї Івана Франка у Львові, фотокопія котрого експонується в експозиції першої кімнати оселі вченого. 1863 року його прислав до Львова друг поета Василь Білозерський.
У власній книгозбірні вченого збереглося кілька чисел щорічника “Правда” з публікаціями творів Шевченка та про нього.
В особистому архіві Володимира Гнатюка зберігалися оригінали двох світлин Тараса Шевченка за 1859 рік та за 1860 чи 1861 рік.
Майже 40 років вінчав Кобзареву могилу високий білий чавунний хрест. Він нагадував усім про невмирущість любові й високого людського духу. Цей хрест був встановлений на могилі Тараса Шевченка 1884 року з нагоди 70річчя від дня його народження. Така світлина могили Тараса Шевченка з цим білим чавунним Хрестом на ній, а також світлина з видом могили поета та інтер’єрами першого музею Тараса Шевченка на Чернечій горі, 100літня листівка з автопортретом молодого Тараса Шевченка, випущена у Львові 1914 року до 100річчя від дня його народження, яку розповсюджували, а кошти від цього йшли на пам’ятник, який мали відкривати на початку XX століття, а відкрили в кінці віку, котрі були в архіві вченого.
Також “Малий Кобзар: Учітеся, брати мої!..” (Кремінець, 1922. — 32 с; 1 л. портр. — Видво Повітового союзу кооператорів на Волині, “Маленький Кобзар” (Київ: “Відродження”, 1918. — 32 с.) та “Малий Кобзар: Вибір для дітей з образками” (Львів: “Світ дитини”, 1923. — 63 с.) були у власній книгозбірні нашого земляка.
Усі ці унікальні експонати є в експозиції першої кімнати господи вченого у її розділі “Тарас Шевченко і Тернопільщина” уже 45 років.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment