Який президент — така й країна

Неоніла ПЕТРЕНКО

 

Письменниця Л. Копань переконана, що у “диспетчерській кімнаті держави (ДКД) біля пульту ідеологічного і зброярського має сидіти мудра, адекватна людина, яка понад усе матиме загальні інтереси. У високорозвинених країнах високий рівень життя і економічне процвітання значною мірою — завдяки мудрості людини, що стоїть біля пульта ДКД. Існуючі там закон і необхідна система тестування, свої національні традиції дозволяють обрати Людину, гідну зайняти місце біля пульта у ДКД. Високий рівень життя, економічне процвітання — все це значною мірою завдяки мудрості Людини біля пульта у ДКД”. (Див. “Слово Просвіти”, число 13 за 2014 р.)

У Литві після розпаду СРСР керівництво зуміло уникнути національних проблем, хоч там також мешкає чимало росіян. Керівники не допустили “прихватизації”, масової ідеологічної диверсії, створення керівних олігархічних кланів, провокаційної дії сепаратистських рухів, спрямованих на руйнування державності, зберегли і підвищили існуючий рівень економічного і промислового розвитку, життєвого добробуту. Всі досягнення литовського народу в пострадянський період — результат створеної ним надійної системи законодавства країни. Особливе значення має Закон, який гарантує обрання Людини мудрої, адекватної, гідної зайняти місце біля пульта у “диспетчерській кімнаті держави”.

Україні, порівняно з Литвою, не пощастило: за 22 роки Незалежності біля пульта у “диспетчерській кімнаті держави” відсиділи строк чотири президенти. Чим порадували вони Україну? Про які інтереси вони більше дбали: про загальні чи свої особисті? Результатом 22річної президентської праці є пограбована, розорена, знедолена, омита кров’ю Небесної Сотні Україна. Багатство панівної еліти, злидні народу, занепад культури і науки, територіальні посягання сусідньої держави, напружена, тривожна психологічна атмосфера українського сьогодення. Страшна політична, ідеологічна і економічна криза, в яку штовхнули керманичі Україну — це ще один результат їхньої варварської діяльності.

Хотілося б спитати у Л. Кравчука, який стояв біля витоків державності: “Чому найважливіший для України Закон про вибори президента у нас не гарантує приходу в “диспетчерську кімнату держави” до пульта Людини, яка понад усе матиме загальні інтереси. Чому Л. Кравчук, виконуючи таку відповідальну роботу, від якої залежить доля країни, не запозичив передовий досвід багатьох високорозвинених країн у створенні власних Конституцій і Закону про вибори президента, який у них спрацьовує? Особливого інтересу заслуговує Конституція Японії. Японія входить у десятку найвисокорозвиненіших країн світу за відсутності на її території природних багатств. Які основні чинники сприяють стабільному росту наукового, економічного й технічного потенціалу Японії протягом останнього півстоліття? Основний чинник — людський; створений у країні високоорганізований державний апарат, всі рівні якого посідають мудрі, патріотично налаштовані люди, імена яких зареєстровані у “Золотому розумовому Фонді” країни. В Японії високо цінується творчий розум, кмітливість, винахідливість, шляхетність. У “Золотий розумовий Фонд” Японії заносять прізвища співвітчизників, які пройшли три етапи відбору. Перший етап — навчання у школі. Відмінникам навчання, кмітливим, високоорганізованим і комунікабельним школярам видають атестати з особливою позначкою. Наступний етап — навчання у вишах, громадська активність, сумлінне виконання непрестижної благодійної праці, брак кастової пихатості, безкорисливість — такі характерні риси переможців другого етапу відбору. Третій етап — успішна творча праця на виробництві, повага колективу. Такий доскіпливий відбір претендентів на депутатство у керівних органах держави майже виключає випадкових людей, дозволяє створити міцний чиновницький апарат без хабарництва і казнокрадства. А хто у нас, в Україні, займає відповідальні пости у державному чиновницькому апараті? Діти, жінки, куми, свати, коханки і близькі родичі високопосадовців. Високий розум не цінується. Українські розумники після закінчення вишів і захисту дисертацій сумніваються, чи зможуть знайти роботу на батьківщині. А у японців для таких сумнівів немає місця. Вони знають. що їхні імена внесені у “Золотий розумовий Фонд”.

Незабаром нові президентські вибори. Можливо цього разу пощастить Україні і нарешті у “диспетчерській кімнаті держави” біля пульта сяде мудра Людина, яка понад усе вболіватиме за загальні інтереси. Чи можна на це сподіватись в умовах існуючого українського законодавства? Як знову (вкотре!) не помилитись у виборі?

 

 

 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment