«Батько солдата» — грузинська легенда світового рівня

Анастасія ДІДЕНКО

 

До Дня Перемоги громадські організації “Братерство”, Молодіжний клуб “Дискусія табу” та редакція газети “ФемідаМКДТ” для ветеранів війни та молоді організували у кінотеатрі “Старт” показ художнього фільму “Батько солдата”, якому цього року виповнюється 50 років.

Керівник громадської організації “Братерство” Михайло Кругляк привітав ветеранів із Днем Перемоги, висловив подяку за героїзм під час війни, побажав здоров’я та довгих років життя. Також він передав привітання ветеранам від посла та співробітників посольства Грузії. Радник посла з гуманітарних питань Зураб Топурія розповів, що напередодні свята він зустрічався зі своїми співвітчизниками, які мешкають у Києві, і вони згадували саме цей фільм — “Батько солдата”.

Привітали ветеранів також викладач і студентки Університетського коледжу університету ім. Б. Грінченка Євгеній Гаранжа, Анастасія Діденко, Юлія Фостій. Студенти побажали миру ветеранам і їхнім сім’ям.

Фільм “Батько солдата” зняли 1964 року до двадцятиріччя Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Завдяки таланту і майстерності його творців він посів особливе місце не тільки в золотому фонді радянського, а й світового кінематографа. Фільм зняв режисер Резо Чхеїдзе за сценарієм Суліко Жгенті. Закадрові репліки озвучив Армен Джигарханян. “Батько солдата” — це історія про велику війну і долю Георгія Махарашвілі, зіграного прекрасним актором Серго Закариадзе. “Батько солдата” був показаний у Каннах у травні 2012 року.

Історія, розказана у фільмі студії “Грузіяфільм”, — переконлива. Суворий літній селянингрузин Георгій Махарашвілі їде в госпіталь до сина, і… проходить усю війну, щоб побачити його. Були “сини полків”, а він став “батьком полку” для того, щоб знайти сина вже в Берліні, промовити до нього кілька слів і… побачити його загибель.

Серго Закариадзе отримав за роботу у фільмі приз за кращу чоловічу роль на Міжнародному кінофестивалі в Москві, 1965 року премію Ленінського комсомолу і Ленінську премію 1966 року. У народі він став Георгієм Махарашвілі — батьком солдата, якому через кілька років у Грузії поставили пам’ятник. Можливо, це один із перших пам’ятників кіногерою.

Режисерові Ревазу Чхеїдзе на фестивалі в Римі 1966 року вручили премію “Капітолійський Юпітер”, а 1970 року премію Ленінського комсомолу Грузинської РСР.

Кілька років тому картина “Батько солдата” стала кольоровою.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment