Сяє красою душа

Вадим МИЦИК,

етнолог, заслужений працівник культури України

 

Заквітувало недільного дня Тальне вишиванками: і квітчасті, і зірчасті, вишиті хрестиком і гладдю. Усі вони суголосні з весняним розквітом, із сяйвом сонця, із буянням природи. Десятиліттями вишиті сорочки антиукраїнська влада хоч відкрито не забороняла, але завжди зневажала, вважаючи їх віджилими і непотрібними. Так виховували школярів. Старших звинувачували у патріархальщині, а декого і в націоналізмі. У такій зневазі чомусь доброму зростати й розвиватися не було змоги. Так піддавали запустінню тисячолітню культуру народу й душу людини позбавляли енергетичного підживлення від небес, тобто Божої благодаті.

Ось кілька прикладів. Наші мама у 1930х вчилися у школі. Дітям тоді наказували у вишитих сорочках чи блузках у школу не приходити. Із дівчаток зривали намиста та всіляко заохочували обрізати коси — їхню гордість. Працюючи журналістом у Тальному, я відчув необхідність дотримуватися українського стилю: з 1969 року почав щоденно ходити тільки у вишитій сорочці, із 1970го носити солом’яного бриля, а 1971го запустив вуса. Отак мене й звинуватили у буржуазному націоналізмі. Щоправда, школярі це сприймали поіншому. Кілька років тому я балотувався до обласної ради і тодішні школярі, а теперішні вчителі говорили, що я для них був взірцем справжнього українця. Президент В. Ющенко любив ходити у вишиванці, і це передавалося оточенню. У вишиванки почало вбиратися дедалі більше людей. Та ось до влади прийшов В. Янукович і все знову повернулося до повного їх ігнорування. Головою обласної держадміністрації на Черкащину він прислав Тулуба. Цей “Герой України” на зимові святки 2011 року по обласному радіо зневажливо заявив, що деякі чоловіки понадівають вишиванки і виставляють себе на сміх. Влада дала відбій народній красі.

Мистецтво вишивання не занепало. У жінок, дівчат — це природний спосіб виявляти свою майстерність, продовжувати традицію батьків. Ця життєва потреба втілена у вишиті сорочки, рушники. Вони одухотворюють людину, єднають зі світом небесним, зі світом предків. А ще узори розміщені так, що захищають людину. На комірі вишито ромби, триєдині дерева життя, сварги. Маніжка кожної сорочки, а в жіночих ще й полики на рукавах, вишиті на рівні грудей. Вони осявають красою душу людини, а сонечками, квітамизорями пов’язують її з вишнім світом. На подолі жіночих сорочок вишита ляхівка — мережка із хмелика чи ланцюжок безконечника з напівсварг.

Розквітла Соборна вулиця міста від ходи сотень людей у вишиванках, переважно молоді. Співоче поле над Тальянкою зарясніло виставленими вишиваними витворами від музейних колекцій до робіт сучасних майстринь. Сорочки фольклорноетнографічного гурту “Оріяни” вишито за найкращими мотивами з Тальнівщини. Зразки народного одягу з різних теренів України демонстрували працівники київського музею Івана Гончара. Вчителі й учні міської школи № 1 показали традиційне народне вбрання заходу Черкащини. Цікаво було подивитися на своєрідні вишиті візитівки кожного села Тальнівського району. Кращі вишивальниці влаштували майстеркласи для молоді, аби красно розвивалася барвиста мережка цього звичаєвого мистецтва українців і славно осявала їхні душі.

 

 

 

 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment