Одна з важливих складових

Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ,

виконавчий директор Ліги українських меценатів

Це були “перші хоробрі”, які починали Лігу. В кожного з них була серйозна біографія філантропа. Мені б довелося довго тут їх викладати. Досить сказати, що завдяки пожертвам меценатів народилися і їхнім коштом існують такі широковідомі науковоосвітні заклади, як Український дослідний інститут Гарвардського університету, Канадський інститут українських студій при Альбертському університеті. Завдяки цьому було реалізовано домежно важливий тоді проект Енциклопедії українознавства, що ним опікувався з групою однодумців Володимир Кубійович. У Північній Америці добре знані Освітня фундація Петра Яцика, Фундація імені Івана Багряного, Фундація Антоновичів, Фундація Воскобійників, Фундація Юрія Чопівського, Канадськоукраїнська мистецька фундація, Фундація Костянтина Темертея — активні дійові особи українського наукового, освітнього й культурномистецького життя у діаспорі. В Австралії добре знана діяльність тамтешньої Фундації українських студій, яка опікується важливими освітніми й культурними проектами тамтешніх наших земляків.

До речі, і в США, і в Канаді на законодавчому рівні заохочується філантропія. Скажімо, коли Петро Яцик дав пожертву в сумі один мільйон на заснування досліджень з історії України в КІУС при Альбертському університеті, то податок він платив лише з половини цієї суми (її він виокремлював зі свого прибутку). А провінційний уряд Альберти додав од себе до Яцикового мільйона два мільйони доларів. Це промовисте свідчення співпраці мецената й держави на освітній ниві.

Очевидно, й у нас колись буде ухвалено закон про меценатство, що заохочуватиме людей до благодійництва, співпрацюватиме у цьому з ними. І тоді спалахи добротворення спостерігатимуться не тільки під час кожних виборів, коли претенденти в депутати всіх рівнів прагнуть показати себе ангелами і раптом кидаються творити (звичайно ж, для творення собі відповідного іміджу) добрі справи.

Наш конкурс — не під “вибори”. Тут — зовсім інша мотивація і мета. Мене часто запитують: “А що, Загорій балотуватиметься до Верховної Ради?” Мовляв, чому він виділяє стільки коштів для проведення конкурсу? А він, до речі, основний меценат марафону ось уже впродовж десяти років. Деколи це просто в голову не вкладається: чоловік фінансує справу, не маючи суто практичних намірів. У нього є тільки стратегічні, державні міркування, що випливають із потреби зміцнити й піднести соціальний статус державної мови. А це теж зміцнення нашої держави. Бо державна мова — одна з її важливих складових.