Втілення духу історії

Богдан ГОРИНЬ

 

На нелегку дорогу самостійного творчого життя Галина Севрук вийшла 55 років тому після закінчення Київського художнього інституту. Для розвитку й утвердження творчої особистості велике значення має середовище — не всяке, а добірне, відповідне запитам митця. Світ (за деякими винятками) переважно структурований. Навіть на небі зорі скупчені в сузір’я (їх 88), причому за давніх часів сузір’ями вважалося не будьяке скупчення зір, а лише, так би мовити — елітних, тих, що наділені яскравим світлом — зорі з тьмяним світлом до сузір’я не належать. На духовному небі України талантизірки, які порізному віддалені від нас у часі й просторі, також скупчені в окремі групи: сузір’я талантів театрального мистецтва, кіномистецтва, музики, літератури, образотворчого мистецтва.

Найближчі до нас у часі й просторі ті сузір’я, що утворилися на духовному небі України в 60ті роки минулого століття. У той час театр, кіномистецтво, література, образотворче мистецтво рясніли талантами, між якими у Клубі творчої молоді відбувалося активне спілкування. Віктор Зарецький, Алла Горська, Галина Зубченко перебували в дружніх контактах з авторитетними літературознавцями Іваном Світличним, Михайлиною Коцюбинською, поетами Миколою Вінграновським, Василем Симоненком, Василем Стусом, мистецтвознавцем Григорієм Логвином — називаю лише тих, хто вже на небі. Серед отакого скупчення талантів формувалися світогляд, естетичні й філософські погляди, громадянська позиція видатного майстра живопису, графіки, кераміки, монументального мистецтва, заслуженого художника України Галини Севрук.

Подібно до перших християн чимало шістдесятників були неофітами, які, зневірившись у запроваджених тоталітарною системою канонах суспільного й культурного життя, обрали своїм кредо нонконформізм — незгоду з існуючою ідеологією й псевдокультурою.

Галина Севрук — яскрава представниця неофітівшістдесятників. Вона порвала з соцреалізмом, натуралістичною зображальністю в малярстві та графіці, фальшивим інтернаціоналізмом, яким прикривався російський комуністичний імперіалізм, долучилася до національнокультурного руху шістдесятників. Художниця наполегливо будувала в собі новий світ, шукала першооснов, першоджерел власного роду й народу, роздумувала над Шевченковим “Ким? за що закуті?”, заглиблювалася в міфологію, знаходячи в ній дивовижну духовну й естетичну привабливість. Фольклорна демонологія збуджувала фантазію, розкривала широкий простір для творчих пошуків. Майстриня закохується в давнину, осмислюючи через мистецькі образи різні періоди української історії. Від міфології переходить до козацької доби, до створення образів шляхетних, мужніх українських лицарів, персонажів української історії ХVІ—ХVІІ ст. — Самійла Кішки (1969), Петра КонашевичаСагайдачного (1969), Богдана Хмельницького з військом (1970), Наливайка (1975), Сірка (1976), Івана Гонти (1979), завершуючи цей цикл композиціями з образами Байди (1998) та Івана Мазепи (1997). Довільно трактовані художницею гротескні постаті зі свідомою деформацією анатомічної будови викликають багаті асоціації, передають бурхливий дух епохи, дух запорозької вольниці. Застосуванням кольорових полив, вкрапленням у композиції різних кольорів смальти художниця збагатила емоційний вплив образів.

У творах на історичну тематику, яка переважає в творчості Галини Севрук, відчувається пульс державницького мислення, що є абсолютною рідкістю серед численного загалу художників. Завдяки порадам і консультаціям історика Михайла Брайчевського художниця відкрила для себе маловідомі постаті в історії Київської Русі й з любов’ю висвітлила їх у керамічних пластах. Цій роботі передувало глибоке опрацювання історичного матеріалу. У циклі творів з історії Київської Русі Галина Севрук художньою мовою відтворила величний період української історії, передала дух епохи. У цьому циклі все продумано, все враховано. Крім створення образів володарів могутньої держави — княгині Ольги, Володимира Великого, Ярослава Мудрого та його дочок, художниця з увагою науковця визбирує імена тодішніх письменниківлітописців, мислителів, митців, увічнивши в керамічних пластах архітектора Милонога (1974), лікаря Агапіта (1974), іконописця Алімпія (1976), митрополита Іларіона (1978), музиканта Митусу (1979), співця Бояна (1979), наділивши ці образи випромінюючою добротою, високою внутрішньою культурою. Більшість цих образів увійшли у розміщену в готелі “Турист” монументальну композицію “Місто на семи горбах” (1985—1987 рр.) — панно, яке витримує конкуренцію зі світовими аналогами, є вдячним матеріалом для порівняльного аналізу й визначення місця монументальної творчості Галини Севрук у контексті світового досвіду в цій галузі.

У низці творів малярства й графіки Галина Севрук сконцентрувала увагу на осмисленні драматичного періоду української історії 70—80х рр. ХХ сторіччя. Емоційно загострені, сповнені напруги пульсуючої думки картини й графічні твори із зображенням постатей Надійки Світличної (“Пролісок”,1972), Івана Світличного (“На цвинтарі”, 1975), Василя Стуса (“Медитація 10”, 2005) — це згусток болю від пережитого в ті часи. Ці образи набули символічного звучання.

У живописних і графічних творах привертає увагу ускладнена форма вислову, символіка, філософська глибина, передача підсвідомих порухів душі.

Досягнення Галини Севрук у різних видах і жанрах образотворчого мистецтва, високий злет її творчої думки й новаторство форми засвідчує відкрита до 85річчя від дня народження художниці ретроспективна виставка її творів, вкотре засвідчивши, що творчість Галини Севрук — унікальне явище в українському мистецтві.

 

 

 

 

 

 

 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment