І на тім рушникові…

Н. М. БАСИСТА,

старший науковий співробітник Шевченківського національного заповідника

 

25 квітня виповнилося 103 роки з дня народження видатної вишивальниці, відомої кримської майстрині В. С. Роїк. Саме цього дня в Етнографічному музеї Сімферополя відбувся творчий захід, присвячений презентації проекту “Рушник до 200річчя з дня народження Тараса Шевченка”. Учні Віри Сергіївни за її малюнками вишили семиметровий рушник. Його центральну частину вишила Євгенія Жукова з м. Джанкой АРК, до проекту долучилася творча група вишивальниць із представників національнокультурних товариств Криму. На семиметровому рушнику вишиті рядки з “Заповіту” Кобзаря:

І мене в сем’ї великій,

В сем’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим, тихим словом…

перекладені 43 мовами народів Криму, що символізує єднання всіх національностей, які проживають у Криму. Вишивальниці працювали в Музеї української вишивки В. С. Роїк.

Син Віри Роїк Вадим Михайлович подарував Канівському музею народного мистецтва Шевченківського національного заповідника вазу з узором із цього рушника, яку урочисто передали працівнику Шевченківського національного заповідника Віктору Савичу Тарахану.

На вазі напис “Т. Шевченкові 200 років” і дати 1814—2014 рр. І рядки:

 

“Кожен рушник

То спалах душі моєї,

То частина життя,

То моя доля…”

Віра Роїк

 

Розпис на вазі за орнаментом Віри Роїк виконала майстриня Лутаріс Сулейманова з м. Джанкой АРК.

Віра Сергіївна — герой України, заслужений майстер народної творчості України, заслужений художник АРК, член Спілки художників України, лауреат державної премії АРК, почесний член товариства “Просвіта” імені Т. Шевченка.

Народилася художниця 25 квітня 1911 року в Лубнах на Полтавщині. З 1952 року проживала в Сімферополі. 1963 року закінчила Московський художній інститут. Володіла 300 видами технік вишивки народів світу. Створила Кримську школу виставок, музей народних умільців Криму.

Віра Сергіївна надзвичайно любила творчість Шевченка. Він був її життєвим орієнтиром: “Кобзар супроводжував мене все життя. І хоч фізично його вже нема, душа і серце поета завжди з нами”.

Для майстрині була велика честь брати участь в конкурсі “У вінок Кобзареві”, який відбувався у музеї Тараса Шевченка в Каневі до 165ї річниці з дня народження поета. На цей конкурс вона вишила панно “Заповіт” і папку “Кобзар” у техніці Полтавська гладь.

Вона здобула перемогу на конкурсі, яку вважала великим досягненням. 1980 року в музеї Тараса Шевченка у Каневі відбулася персональна виставка робіт Віри Роїк, 1998го знову. Цього разу на виставці експонувалися не лише вишиті твори Віри Сергіївни, а й роботи її учнів.

Уперше працівники Канівського музею народнодекоративного мистецтва познайомилися з майстринею у 70х роках. Вона представляла свої роботи в Успенському соборі, пам’ятці архітектури ХІІ ст. — там розміщувалася експозиція музею. Віра Сергіївна нас вразила силою духу, енергією, цілеспрямованістю і любов’ю до вишивки.

Удруге кримська майстриня експонувала свої й учнівські роботи 2008 року в науководослідному відділі “Народне декоративне мистецтво Канівщини” Шевченківського національного заповідника на виставці “Український рушничок”. Щоденно Віра Сергіївна чергувала біля експозиції, зустрічалася з відвідувачами. Це була важлива подія для Канева. Її виставки відбувалися в різних містах України під патронатом президента.

Майстриня подарувала музею рушничок “Червона дівчинка”, вишитий на білому полотні червоними нитками в техніці Полтавська гладь.

Усе своє життя Віра Роїк присвятила вишивці. Роботи великої майстрині української народної вишивки експонуються в музеях багатьох країн світу. 2006 року заснована міжнародна премія в області народного мистецтва імені Віри Роїк.

Віра Роїк не дожила до столітнього ювілею всього півроку. Але її творчість у народному мистецтві вишивки, орнаментальних композиціях продовжує жити.

 

 

 

 

 

 

 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment