Генерал українського дубляжу

Дехто може здивуватися, що українську мову так досконало знає людина, яка народилася в Челябінській області Росії. Проте майбутній актор ще в дитинстві переїхав із мамою до Одещини, де з першого класу навчався в українській школі. Отож вхід в українськомовне середовище відбувся швидко і природно.

Потім було навчання у БілгородДністровському музичнопедагогічному училищі, Театральному інституті імені І. КарпенкаКарого, робота в театрах Києва, Житомира, Одеси, Сум. Великих театральних лаврів не здобув, але знайшов своє справжнє покликання. Після участі у дублюванні українською мовою фільму “Невловимі месники” вже не уявляє себе поза цим процесом. А ще були “Вогнем і мечем”, “Суто англійське вбивство”, “Пірати Карибського моря”, низка документальних фільмів та багато інших цікавих робіт. Доводилося навіть дублювати пастора Шлага в українізованих “Сімнадцяти миттєвостях весни”. Також був задіяний на студії “Хлопушка”, де дублювали й озвучували російською мовою фільмихіти “Хід королеви”, “Дев’ять з половиною тижнів”, “Дика орхідея”, “Гіркий місяць” для всього Радянського Союзу.

Це була філігранна робота. Як зізнався Владислав Іванович в одному з інтерв’ю: “Особливо важко природно дихати, коли твій кіногерой, приміром, біжить. В нього голова обертом іде, а ти стоїш на місці і синхронно задихаєшся та ще й говориш. Треба зображувати втому, радість, сум, і не тільки попадати словами точно в губи, а й — у характер, творити образ одним тільки голосом, немов герой українською мовою розмовляє. Коли ти досягаєш цього, коли все збігається, коли глядачів ніщо не дратує, тоді ти — снайпер, а на екрані — мистецтво”.

Зараз В. Пупков менше задіяний у дубляжі, хоча і є цікаві проекти на студії “Так треба продакшн”, але після чвертьвікової перерви він повернувся до театру. Одного разу заслужена артистка України Наталія НадірадзеВронська запросила його на виставу Київського театру “Колесо”. Він був вражений неповторною атмосферою театру й незабаром пов’язав свою долю з цим творчим колективом і до того ж не лише як митець. Адже ось уже сімнадцять років Владислав Пупков і художній керівник театру Ірина Кліщевська — чоловік і дружина.

“Владислав дуже органічний актор, завжди швидко і природно входить в образ, майстерно перевтілюється. Вміє відстоювати свою позицію. У житті він дуже справедлива і добра людина, завжди допоможе у складну хвилину, а ще — великий гуморист”, — зізналася пані Ірина.

Сьогодні актор задіяний у чотирьох постановках театру. Колоритний образ українця Хоми постає у виставі “У Києві на Подолі…” Павло Антонович із постановки “Гра на клавесині” змушує замислитися над тим, що бувають внутрішня та зовнішня інтелігентність і ці поняття не завжди збігаються. У спектаклі “Емма” В. Пупков виконує відразу чотири ролі — священика, оратора, соборного доглядача та прискіпливого чиновника. І саме ці епізодичні персонажі допомагають краще зрозуміти атмосферу Франції середини позаминулого століття. Проте, напевне, найповніше його талант розкрився у виставі “Push Up 13. Під тиском 13”, де актор майстерно зіграв роль офісного працівника Ханса, який за кілька хвилин втратив усе, до чого прагнув багато років.

Недаремно Владислав Пупков переважно грає персонажів, молодших за себе віком, адже відчуває себе в душі молодою людиною. Має багато творчих планів, зокрема мріє зіграти в моновиставі й більше працювати в дубляжі.

 

Сторінку підготував

Едуард ОВЧАРЕНКО

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment