Гра в Толстого по-українськи

 

В основі п’єси — реальні московські кримінальні події кінця ХІХ століття. Твір написано 1900 року, але за життя письменника його не публікували і не ставили. Толстой підкреслював, що цей твір можна оприлюднювати тільки після смерті автора. Хоча у цій п’єсі начебто немає нічого надзвичайного. За сюжетом Федір Протасов, одружений чоловік, закохується у циганку Машу. Федір — інтелігентна, розумна людина, мучиться від свого м’якосердя та бездіяльності, шукає сенс життя. І не знаходить його. Він ховається з примарними амбіціями та шкідливими звичками, починає пиячити. Але й це не рятує. Тоді Федір вирішує накласти на себе руки. Але оскільки власних сил на такий відчайдушний вчинок не вистачає, то Протасов інсценізує свою смерть. Тобто постріл начебто не справжній, але після нього тривожність починає набирати все більших обертів.

Перше сценічне прочитання “Живого трупа” сто років тому здійснив К. Станіславський на московській сцені. Кожне покоління режисерів та акторів знаходило у п’єсі щось своє, актуальне для їхньої епохи. Твір багато разів звучав російською, англійською мовами і, навіть, мовою рухів. А українською герої Толстого заговорили вперше. У виставі задіяний майже весь зірковий склад театру: народні артисти України Олексій Богданович, Наталія Сумська, Остап Ступка, Олександр Задніпровський, заслужені артисти України Тетяна Міхіна, Анжеліка Савченко, Олег Стальчук, Наталія Корпан, а також п’ятирічний Тарас Панюта. До того ж це дебют на провідній драматичній сцені країни кримського режисера Романа Вархолія.

“Ми живемо у непростий час, час перемін, час, коли особливо відчувається боротьба добра і зла. І найголовніше у цій боротьбі — як зберегтися людині. Ви запитаєте в чому актуальність п’єси? В усі часи велася боротьба за людину. Ведеться вона і тепер.

Це перше прочитання “Живого трупа” українською. Для мене українська мова дещо екзотична, але надзвичайно мелодійна. Вважаю, що вона дуже підходить до творів Толстого”, — зізнався пан Роман Вархолій.

Виставу створювали до 50річчя від дня народження Олексія Богдановича, який уже втомився від комедій і вирішив спробувати себе в глибокій драмі. Акторові вдалося вкласти у цю роль внутрішні переживання.

“Тут я граю про втечу, втечу від соціуму, від реальності, втечу в ілюзорний світ. Протасов — це людина, яка вихолощена з середини. Він би, можливо, й хотів покохати. Але в нього не залишалося нічого в душі для цього почуття”, — розповів          О. Богданович.

Для глядачів, звиклих до комедій, перегляд “Живого трупа”, напевне, буде дещо не затишним. І тим, хто відвідує театр лише заради розваги, можливо, взагалі не варто приходити на цю виставу. Але для тих, хто цінує інтелектуальний театр, ця постановка буде надзвичайно цікавою.

Навіть назва п’єси звучить посучасному — наче постріл. Тут є все, що потрібно для детективного сюжету: злочин, кохання, обман. Але в результаті — втрати. “Живий труп” — вистава про втрачений рай, про прекрасне життя, яке так і не прожив головний герой. Проте залишається надія, що врешті все налагодиться. Варто лише вірити.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment