Чи можна купити щастя?

Засновник нової київської антрепризи, режисер-постановник Анфіса Коленко закінчила режисерський факультет Київського національного університету театру, кіно й телебачення ім. Карпенка-Карого, є викладачем цього ж університету. До своїх вистав пані Анфіса залучає окрім професійних акторів також студентів театрального вишу столиці. У своїх постановках режисер вирішила звернутися саме до творчої спадщини італійських драматургів, оскільки сценічність їхніх п’єс відрізняє гострота побудови сюжету, інтриги, калейдоскоп почуттів і неочікуваних поворотів долі, де крізь призму буденних проблем у вирі життєвих перипетій люди прагнуть знайти та вберегти своє право на щастя.
У філософській комедії “Жінка на мільйон” актуальні картини життя, ототожнення зі сьогоденням, відтворені з такою достовірністю, що мимоволі згадуються слова Антона Чехова: “Нехай на сцені буде все так просто і так складно водночас — як у житті”. Саме такий принцип реалістичного сценічного життя, проживання та цілковитої віри у правду сповідує режисер зі своєю акторською трупою, серед її учасників “старожил” сцени в особі харизматичного Анатолія Григоровича Борисенка, сузір’я молодих обдарованих акторів міста Києва (Артем Атаманюк, Олександр Ломко, Ліана Акопян, Максим Канюка, Іван Кононенко, Аліна Мандираджи та Влад Писаренко, який, до речі, є лауреатом “Київської пекторалі—2013”), а також актриса Тетяна Кумеда з досвідом роботи на театральних сценах не тільки України, а й Португалії.
“Щасливий горбань” — друге звернення режисера й акторів до італійської драматургії нео­реалізму. Ексцентрична комедія тепер поповнила репертуар малої сцени Національного палацу мистецтв “Україна”. Манера гри стала своєрідним випробуванням для акторів, оскільки як і театр абсурду, вимагає цілковитої віри в ті обставини, які доводиться переживати на сцені. Адже органічне й емоційне відтворення калейдоскопу подій на сцені, наче вони відбуваються у реальному житті, — завдання чи не найскладніше.
“Головне для мене як для режисера — налагодити контакт, діалог із глядачем, долучити його до життя на сцені, спонукати до аналізу вчинків героїв. Тобто наша вистава — це активна взаємодія актора та глядача, розмова із гумором, іронією, деколи драматизмом, але завжди позитивна. Справді, багато наших прихильників говорять про те, що створені нами вистави надовго припадають до смаку, пробуджують фантазію та змушують домислювати про подальше життя героїв після того, як згасне світло у залі. Для мене найліпший комплімент у тому, коли після вистави телефонують і говорять, що донині не вщухає палке обговорення побаченого на сцені та закладених у виставах ідей у стосунках між подружжями, колегами, друзями. Такі суперечки є свідченням того, що вистави живуть, адже кожен знаходить у них щось “своє”, — зазначила режисер-постановник.
Актор Анатолій Борисенко свої ролі ніби не грає, а проживає на сцені. “Мої герої в обох виставах (“Жінка на мільйон” Аттіліо Самуелі та “Щасливий горбань” Джервазіо Савастано) — це люди, які вже багато чого досягли у своєму житті, але їх об’єднує бажання повернути молодість.
Звичайно, вистави лише недавно народилися. Режисер та актори, аналізують зроблене та обіцяють до кожної наступної постановки вкраплювати цікаві імпровізаційні моменти акторської гри. Вони тонко відчувають настрій залу та взаємодіють із ним на емоційному та енергетичному рівнях.
Хоча в розпалі сезон відпусток, але творче життя колективу триває: підготовка до нового театрального сезону вже розпочалася.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment