Усе має свій початок і свій кінець. Євромайдан, який здетонував вибух Революції гідності і став епіцентром мирних протестів українців проти кримінально-олігархічної влади Януковича, виконав програму мінімум: родина колишнього так званого президента в паніці накивала п’ятами під захист свого покровителя — Путіна; керівні та спрямовуючі сили Москви — Партія регіонів і Компартія зазнали нищівної поразки; Україна обрала нового легітимного президента, а опозиція разом із президентом здійснили поверхове переформатування влади. Решта проблем, породжена антиукраїнською владою, поки що не дістали логічного продовження і практичного вирішення — Росія розпочала війну проти України. Це й стало однією із формальних причин, якою прихильники київського Майдану виправдовували свою присутність у центрі столиці. Однак події останніх днів на Майдані вкотре змушують нас замислитися над багатьма речами.
Микола ТАБОРИТ
7 серпня
Цього дня Київ чекав на приїзд генерального секретаря Організації Північноатлантичного договору (НАТО) Андерса Фоґ Расмуссена. Водночас в Інтернеті оприлюднили думку колишнього генерал-майора нідерландської армії Франса Ван Каппена, висловлену в інтерв’ю нідерландському телебаченню NOS. Він сказав, що, виходячи з аналізу поведінки Путіна, 7—8 серпня будуть вирішальними щодо того, вторгнеться чи ні Росія в Україну. Такої думки дотримувалися й військові аналітики НАТО: “Москва шукає можливість для вже неприхованої інтервенції в Україну під приводом “миротворчої та гуманітарної місії”…
Вранці, о 10.30 підступи до наметового містечка Майдану з боку Європейської площі, Київради і вулиці Прорізної заполонили працівники міської комунальної служби, з ними прибула і автотехніка. Люди діловито почали розбирати барикади, вантажити сміття, шини на вантажівки, а автокран — фундаментні блоки, якими було перегороджено вул. Хрещатик біля Будинку профспілок. Дещо оддалік зупинилися пожежні машини. Сюди ж підійшли, як потім з’ясувалося, і кілька десятків бійців із батальйонів територіальної оборони “Київ-1” та “Київ-2”.
За мить впав перший намет. Але нечисленна охорона Майдану, яка зазвичай возсідала біля проходів крізь барикади, уже вдарила на сполох. Зчинилася сварка майданівців із комунальниками, почулася лайка, почалися погрози, штовханина. Зненацька, незрозуміло від чого, спалахнув один із наметів. Полум’я вмить проковтнуло пересохлий брезент, перекинувшись на нехитрий скарб її мешканців. Буквально на очах виріс невеликий кагат з автошин. Кинули кілька коктейлів Молотова — і він спалахнув, перетворивши його в суцільну стіну чорного ядучого диму, що заслав весь Хрещатик. Комунальники і бійці зупинилися у нерішучості, а назустріч їм уже чимдуж летіли майданівці з арматурою, палицями. У хід пішла знову, як і кілька місяців тому, бруківка, якою закидали ополченців і міліцію.
Розлютовані захисники того, що називається нинішнім Майданом, накинулися на пожежників, що були вже розкрутили пожежні шланги і почали поливати стіну вогню. У хід пішли ножі, сокири. Хлопці-пожежники спробували втихомирити шаленіючих від люті оборонців: “Хлопці, не рубайте, не ріжте рукава, бо нам пожежі ніяк буде гасити!”. У відповідь — божевільні вигуки, лайка… До водонапірних вентилів підскакує чи то монах, чи то піп і несамовито б’є бруківкою по них. Друзки металу навсібіч, фонтани води з порізаних і порубаних шлангів… Враження таке, ніби дивишся на фантасмагоричні кадри масової шизофренії.
Майдан бере гору. Кволий і нерішучий наступ його противників захлинувся. Кранівник, оточений нечисленним натовпом, піднімається в кабіну і починає розвантажувати з машини бетонні блоки і ставити їх на попереднє місце. Люди в камуфляжах відступають. Кілька автомашин, iз боку міськради і Європейської залишаються як трофеї захисникам. Ширяться панічні чутки, що на зачистку Майдану йдуть БТРи Національної гвардії. Надходить повідомлення, що майданівці знову захопили приміщення Київради і забарикадувалися там. Метро “Майдан Незалежності” на вихід закрили. Майже водночас закрили і вхід на станції “Петрівка”. Потім пояснюватимуть це дзвінком про нібито її замінування, який надійшов із зони АТО.
Тим часом вогнище загасили, на майдан починає прибувати люд: почувши по радіо перші повідомлення про події, звідусіль з’їжджається народ. Між мешканцями Майдану і противниками його стояння то там, то там виникають гарячі суперечки. Одні виступають за те, щоб прибрати звідси цей балаган, розплідник п’янства і бомжівства, не ганьбити пам’ять полеглих, не дискредитувати Майдан, інші — продовжити: “ми тут захищаємо ідеали Небесної Сотні”.
Увечері збирається віче. Мало розпочатися о 19 годині, але відкрилося на годину пізніше. Зі сцени говорять про значення Майдану і Революції Гідності, про те, що майже жодна з вимог повсталого народу досі не виконана: не розслідувані справи про розстріл мирних учасників Майдану (більше того — почали зникати речові докази, документи!); угода про Асоціацію з ЄС досі не ратифікована; при владі залишаються всі вчорашні; президент, Верховна Рада і надалі ігнорують вимогу люстрації вищого чиновництва і політиків, а кадрові призначення Порошенка i Кличкa дедалі більше викликають у громадськості подив і обурення. Під їхнє крило збираються одіозні регіонали. Наприклад, Кличко першим своїм замом призначив Ігоря Ніконова, бізнес-партнера Леоніда Черновецького, президента будівельної компанії “К.А.Н. Девелопмент”, а серед депутатів-ударівців Київради “засвітилися” учорашні регіонали і “молода команда” того ж таки Черновецького.
Увечері радіоповідомлення: Кличко нібито не давав наказу на розгін Майдану.
8 серпня
Вранці кияни і гості столиці, які виходять iз метро “Майдан Незалежності” через підземний перехід на Хрещатик, побачили на сходах барикади з автошин. Вони були щедро политі мазутом і чекали на чергову провокацію чи вибух чийогось божевілля.
Майдан у тривожному очікуванні. Вночі чекали штурму силовиків і його розгону. Не діждалися. Нагорі укріплюються барикади, але мешканців Майдану не побільшало, переважна більшість із яких суто візуально, м’яко кажучи, не викликає довіри чи поваги. Кажуть, серед тутешніх насельників чимало сумнівних людей за політичними і соціальними ознаками. Як сказав Василь, член варти: “Усіх майданівців треба було б пересіяти на густе сито, щоб зрозуміти, хто є хто”.
Опівдні біля Українського дому вибух: як останній аргумент у з’ясуванні стосунків невідомий метнув гранату в директора цього закладу. Але він залишився неушкодженим, а двоx сторонніх забрала швидка з осколочними пораненнями.
На майдані з’явився міський голова Віталій Кличко, зустрівся з сотниками, активістами. Йшлося про очищення, принаймні проїжджої частини Хрещатика і прилеглих вулиць від бруду і наметів.
На Хрещатику частина майданівців почала прибирати згорілі учора шини. Ні міліції, ні комунальних працівників не видно.
9 серпня
За ініціативи громадських організацій, київської міської влади, з якою змушена була погодитися і частина активістів Майдану, у центрі столиці оголосили суботник. У ньому взяли участь кияни, багато молоді, депутати Київради разом із Віталієм Кличком. Їм допомагали і працівники міської комунальної служби. На вивезення сміття з Хрещатика залучили 140 одиниць спецтехніки. По завершенні прибирання перед учасниками сказав своє коротке слово подяки Кличко. Він зазначив, що багато хто з нас був на Майдані з перших днів. “Ви відстоювали майбутнє нашої країни. Євромайдан зробив дуже багато. Ми добилися того, що у нас більше немає авторитарного режиму Януковича. Ми переобрали президента, повернули Києву місцеве самоврядування, запустили процес дострокових парламентських виборів. Але на сьогоднішній день багатьом незрозуміло, чому на Майдані лунають постріли, вибухи, тут б’ють журналістів. Сьогодні більше 80 % киян не підтримують перебування людей на Майдані”. Він нагадав, що Україна перебуває у дуже складній ситуації, і саме тому потрібно відновити стабільність у країні. “Нам треба навести лад. Усі ми хочемо жити в гідних умовах. І починати треба з себе, зі свого дому”.
10 серпня
Незважаючи на вихідний день, прибирання на Хрещатику тривало. На місці розібраних наметів знайшли гільзи, кулі — речові докази розстрілу “беркутом” Небесної Сотні. Майданівці їх берегли, бо й досі не вірять тим, хто повинен був давно провести ґрунтовне слідство щодо нечуваного звірства проти мирних українців злочинного режиму Януковича.
11 серпня
На Хрещатику відкрили рух транспорту. Закінчується демонтаж майданівської трибуни. Ще кілька наметів залишаються навколо пам’ятника Незалежності. “Майдан мусить бути у нас в голові”, пригадав слова одного поважного віку киянина, коли той гаряче дебатував з одним із непоступливо-агресивних майданівців, який викликав змішані і неоднозначні почуття.
