Герої і «герої»

Микола ЦИМБАЛЮК

Відповідним рішенням Кабінету Міністрів було доручено утворити комісію з проведення всеукраїнського конкурсу на кращий ескіз знака ордена. До її складу увійшли представники громадських об’єднань та активісти — учасники Революції гідності, фахівці з нагородної справи та геральдики, а також представники Адміністрації Президента, Мінкультури, Національного банку і двох національних академій — наук і мистецтв України. Конкурс тривав лише 6 днів, із 23 по 28 липня 2014 р. Попри невиправдано стислий термін на розгляд комісії подали 17 конкурсних проектів від 16 учасників (2 проекти в авторському колективі з 2 осіб). Участь у конкурсі взяли митці з Дніпропетровщини, Івано-Франківщини, Києва, Львівщини, Одещини, Сумщини, Чернігівщини.
Нещодавно в Міністерстві культури відбулося засідання Комісії з проведення конкурсу. Своїм рішенням вона відзначила, рекомендувавши їх доопрацювати, три ескізи знака ордена Героїв Небесної Сотні. У фінал потрапили і перемогли авторські колективи Тараса Возняка та Костянтина Ковалишина зі Львова. Їхній ескіз — уособлення світлої небесної сили і земного (майданівського) подвигу. Адже кожен орден — це не просто вища форма відзначення громадян за видатні заслуги перед Україною і її народом, це символ, який є сконцентрованим виразом цих заслуг у всій його формі і художньо-фалеристичних деталях.
Під час обговорення нового ордена найбільше глибоких думок і застережень висловлювали і наші читачі, і учасники інтернет-обговорення щодо нинішньої практики державної нагородної політики. Бо за роки української незалежності, від Кучми до Януковича, за відсутності контролю з боку суспільства вся державна політика, включаючи нагородну, стала в їхніх руках інструментом власної наживи чи вирішення проблем вірнопідданого оточення. Тож ордени і медалі, премії, почесні й військові звання стали високоліквідним товаром для крамарів у коридорах влади. Найбільше тут розкошував кучмівський, а з часом путінський сірий кардинал, лютий україноненависник Дмитро Табачник.
Нагородний ґешефт приносив йому (і не тільки йому) немалі статки, починаючи з того часу, коли він очолив Комісію по державних нагородах при президентові України, а потім Адміністрацію президента. Фахівці стверджують, що за час перебування при владі Табачник умудрився “назбирати” тільки орденів зарубіжних країн більше, ніж сам генсек Леонід Брежнєв. Що вже казати про українські нагороди. Так, наприклад, 1999 р. Д. Табачник отримав одну із найвищих військових нагород України — орден Богдана Хмельницького ІІІ ст.
Як відомо, орденом Богдана Хмельницького III ступеня нагороджуються, як зазначається в його Статуті, “військово­службовці та службовці Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, Служби безпеки України, Управління державної охорони України, Цивільної оборони України за особисту мужність і героїзм, виявлені під час виконання військового і службового обов’язку в умовах, пов’язаних з ризиком для життя, а також учасники бойових дій у період Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр., які виявили зразок мужності і самопожертви у боротьбі з фашистськими загарбниками”. Тож отримання 35-річним Табачником найвищого військового ордена України, який знав про військову службу і патріотизм хіба що з книжок — верх цинізму і зневаги до українців.
Можна собі уявити, які змішані почуття мають сьогодні ті справжні герої і патріоти України, які, згідно з Указом президента, стали кавалерами ордена Богдана Хмельницького. Високою державною нагородою відзначені українські льотчики, які “проявили мужність і героїзм при виконанні бойових завдань y зоні проведення антитерористичної операції”. Орденом Богдана Хмельницького II ступеня нагороджено полковника Сергія Пожидаєва. Орденом Богдана Хмельницького III ступеня відзначений полковник Роман Дубинецький, полковник Дмитро Мімріков, майор Григорій Ситник та підполковник Максим Федоров. Орденом “За мужність” III ступеня нагороджений капітан Денис Русинів. Полковник Олег Нечипорук нагороджений Орденом Данила Галицького.
Також Глава держави нагородив десантників, які відзначилися під час проведення ATO. Орден Богдана Хмельницького III ступеня отримав лейтенант Олександр Чорпіта. Орден “За мужність” III ступеня вручено солдату Юрію Весельському. Солдат Сергій Ільницький i старший сержант Сергій Козак нагороджені Орденом “За мужність” III ступеня.
Орденом “За мужність” III ступеня нагороджено старшого сержанта Олександра Пономарьова. Орден Богдана Хмельницького III ступеня отримав лейтенант Олександр Чорпіта. А посмертно Орденом Богдана Хмельницького I ступеня нагороджені підполковник Руслан Плоходько і підполковник Сергій Руденко, які 3 травня 2014 відвели підбитий літак за місто Слов’янськ, рятуючи життя мирних мешканців.
Як можуть стояти на одній сходинці всенародної пошани наші справжні герої військові і цинічно-хитрий дрібний крамар від політики? А їх, подібних Табачнику, може, менш пронирливих і нахабних, наплоджено за часи президенства Кучми-Ющенка-Януковича не одна сотня. Чорна сотня. Звідси девальвація і державних нагород України, і, що найстрашніше, самої Української держави. Особливо це помітно на практиці присвоєння найвищого державного звання “Герой України”.
Багатьом ще пам’ятний скандал навколо заяви народного депутата від БЮТ Андрія Сенченка про те, що багато кавалерів орденів і Героїв України отримали нагороди завдяки величезним хабарам. Преса оприлюднювала навіть тодішні розцінки. Так, наприклад, звання “Герой України” можна було отримати за 1–5 млн доларів, орден Ярослава Мудрого — 100 тис.—2 млн дол., орден Княгині Ольги — 50 тис.—75 тис. дол. Свою ціну (і досить пристойну) мали вищі військові звання. Може, тому в Збройних силах України нині більше генералів, стверджують експерти, ніж у Великобританії після ІІ Світової війни.
Ґешефти владців, особливо останнього президента-злочинця Януковича, доходили до нечуваної профанації у нагородженні людей, які й близько не могли претендувати на той чи той орден, не кажучи про звання “Герой України”. Наприклад, кілька років тому він присвоїв це високе звання другові свого сімейства, колишньому сусідові по під’їзду чи дачі, поетові-графоману Борисові Бєлашу. Він прославився не лише низькопробними, в дусі “Шансону” віршиками, а й “поемою” “Цена предательства”. В ній донецький піїт (Герой України!) “розвінчує” національного героя України, характеризуючи його в передмові: “сомнительный украинец Мазепа — это сплошная череда предательств”. А в наступних своїх “шедевральних” опусах іде далі і перекидається на сучасність, згадує уже й про
НАТО, до якого “Заморских супостатов данник,//Служа им преданно и свято,//Тащил страну, как девку…”.
У цій “славній” низці можна назвати ще не одного такого “героя” з різними варіаціями “заслуг” перед Українською державою, від Тетяни Засухи, Єфіма Звягільського, Юрія Бойка до Володимира Литвина. Але загальній картині нагородної практики то вже не додасть мажорних тонів.
Українська державна політика у всіх царинах, зокрема нагородній, потребує докорінного оновлення. За це виступав Майдан, цього вимагають українські реалії, якщо ми справді прагнемо стати цивілізованою європейською державою. Створення нової державної нагороди — ордена Героїв Небесної Сотні і нагородження ним справжніх українських героїв підніматиме патріотичний дух всієї країни. Але крім цього треба вдосконалити нагородну систему України, щоб у майбутньому державні нагороди, зокрема звання “Герой України” (до речі, чому й досі його не присвоєно Небесній Сотні?) отримували найгідніші із гідних. Зрештою нинішньому президенту, наступній Верховній Раді України не можна залишати без перегляду попередніх, не заслужених, нагороджень. Бо всі наступні, що відбуваються і відбуватимуться у майбутньому, зводитимуть нанівець поняття людської честі, гідності, геройства й самовідданої праці в ім’я України.
Не можна урівнювати любов до свого народу, звитяжну працю, готовність до самопожертви з ненавистю до нього, дрібним, ницим крамарством і зрадою.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment