Підземний світ Батурина

Наталія САЄНКО,
завідувач відділу археології Національного історико-культурного заповідника “Гетьманська столиця”

Така доля спіткала й Батурин. Перекази свідчать, що саме через один із підземних ходів 2 листопада 1708 р. в Батуринську фортецю таємно проникли московські вояки. Штурм добре озброєного гарнізону стався лише завдяки зрадницькому удару зсередини.
Батуринські укріплення побудували поляки на початку ХVІІ ст. за традиціями східноєвропейського військового зодчества. Основна його відмінність від західноєвропейського полягала у забезпеченні активної оборони, зокрема швидких і несподіваних вилазок, які підтримувалися фронтальним вогнем. Тому фортеця мала розгалужену мережу підземних сховів, тунелів, потайні лази.
Свідчення про підземні ходи Батурина залишив академік Гільденштедт, який був у Батурині восени 1774 р.: “На рівній височині, на високому крутому лівому березі Сейму лежить стара, оточена неправильним валом фортеця, що з 1687 до 1708 р. була резиденцією гетьмана Мазепи. З того часу, як, за наказом Петра, фортеця ця була зруйнована в 1708 р., вона досі залишається в запустінні. Посеред неї — цегляна церква, також прийшла у ветхість і розвалилася. У цій же фортеці знаходиться вхід у підземні ходи, які мають 1 сажень (2,1336 метра. — Н. С.) завширшки, більше 1 саж. заввишки і 15 завдовжки; в кінці поздовжніх ходів є бічні такої ж довжини. Ходи ці, звані місцевими жителями “льохами”, викопані в глинистому ґрунті й не обкладені каменем; у минулі неспокійні часи вони слугували для зберігання міського майна”.
Іван Іноземцев, який добре знав Батурин і його минуле, свідчив, що 1898 р. в “городку” (на Гончарівці) було видно фундаменти палацу гетьмана І. Мазепи з ознаками підземних ходів.
Під час археологічних досліджень залишків палат І. Мазепи на Гончарівці встановили розміри споруди — 20х14,5 м, а також те, що під нею містився великий чотирикамерний льох зі склепінчастими стінами. Це наштовхує на думку, що саме його бачили очевидці провалів на місці палацу: “Великий провал ґрунту стався на території “городка” у 1896 р. Генерал Бранденбург та археологи, які прибули до Батурина, встановили, що причиною провалу були підземні ходи. У досить глибокому проваллі видно було три підземні ходи, що сходились в одному місці (там, де був сам провал). Кожний з ходів мав вигляд арки і був старанно викладений цеглою. Цегла ця була настільки міцна, що навіть ломом її важко було розбити”.
Як писав 1971 р. на шпальтах районної газети “Радянське село” краєзнавець В. Бондаренко, місцеві мешканці губилися у здогадках, куди ж ці ходи вели. Подейкували, що вели вони в Бахмач, де був будинок І. Мазепи (тут, певно, йдеться про Поросючку, приватний хутір гетьмана поблизу Бахмача). Були сміливці, які намагались пройти підземними ходами. Але йти було небезпечно: нестача повітря доводила до задухи і була загроза обвалів.
Важко сказати, чому саме, але входи і виходи підземних галерей із плином часу виявилися замурованими. Можливо, минула в них потреба чи виникла загроза обвалу. Ось обвали якраз і роблять підземелля видимими. Вони обумовлюються цілком природними чинниками: втрачають міцність ґрунти, гниє дерево укріплень, руйнується цегла стінок, посилюється навантаження на земляну поверхню від транспорту, наземних будов, постійних земляних робіт.
Чутки та легенди про таємні ходи під Батурином ніколи не зникали. А час від часу підземелля самі нагадували про своє існування обвалами. На жаль, відомості про них лишилися тільки в спогадах місцевих мешканців. Узагальнюючи їхні свідчення, можна зробити висновок, що найчастіше провали траплялися біля колишніх в’їздів у місто — Київської і Сосницької брам та в історичному середмісті Батурина. Випадків виявлення підземних ходів на форштадті (передмістях) не було. Споруджені у ХVІІІ ст. ходи були викладені цеглою. Після виявлення провали поспішно засипали.
Під час побудови архітектурно-меморіального комплексу Цитадель Батуринської фортеці у будівельному котловані під церкву Воскресіння Господнього після дощу 2 травня 2008 р. просів ґрунт і з’явилися порожнини від підземного ходу — потерни* ХVІІ ст., орієнтованого на північний захід. Хід був викопаний у лесі — сухій, в’язкій і міцній породі, і не укріплений. На дослідженому відрізку він мав слухове вікно трикутної форми у вершині склепіння.
Під час розкопок на місці провалу виявлено дно ходу на глибині 7,1 м від сучасної поверхні і з’ясовано його ширину — 1,2 м та висоту — 2,05 м. Ймовірна довжина — 45 м (це відстань до краю тераси, де під час встановлення залізобетонних опор бурова установка натрапила на порожнечу в ґрунті). Цей хід — потерна з’єднував підвал наземної споруди з оборонними укріпленнями Цитаделі, можливо, маючи вихід за межі укріплень. Коли хід перестав функціонувати, у нього потрапив культурний шар із фрагментами кахлю і посуду, кістками тварин, кількома металевими предметами ХVІІІ — ХІХ ст.
Часом побудови споруди, що відігравала роль таємного ходу до потерни, дослідники вважають момент перенесення до Батурина гетьманської резиденції (1669 р.). Хід копали з середини дитинця-Цитаделі і ґрунт виносили на майданчик мису.
Після дослідження підземного ходу археологами з ініціативи тодішнього Президента України Віктора Ющенка ухвалили рішення реконструювати цей підземний хід як пам’ятку польсько-гетьманського періоду історії Батурина та пристосувати його до майбутнього екскурсійно-туристичного використання. Цей хід у новозбудованій дерев’яній церкві Воскресіння Господнього, а вихід — у підніжжі схилу тераси. Роботи з відновлення давнього підземного ходу виконувала профільна організація з Донецької області — ТОВ “Донвуглепостачання”. Зрозуміло, що нинішня побудова підземного ходу завдяки сучасному оснащенню велася значно легше, ніж у XVII ст. Нова виробка завдовжки 58 м має виміри 1,3 м завширшки та 2,3 м заввишки. По всій довжині хід укріплений металевими конструкціями та залізобетонною затяжкою. Під час реконструкції підземного ходу шахтарі вибрали близько 528 тонн породи.
Отож відкриття стародавнього підземного ходу на Цитаделі Батуринської фортеці підтверджує не лише факт існування мережі таких тунелів у середньовічному Батурині, а й доводить можливість таємного проникнення через один із ходів московського війська на світанку 2 листопада 1708 р.
Нині таємницями підземного світу Батурина володіють співробітники історико-культурного заповідника “Гетьманська столиця”. Кожен з його музеїв — перлина музейного фонду України.
__________________
Потерна (з франц. роtеrnе “потаємні двері”, ст.-франц. posterne від лат. posterula “чорний хід” – підземний коридор (галерея) для сполучення між фортифікаційними спорудами. Також у словнику Даля: “підземний вихід з фортеці, підлаз, підкоп”.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment