Тетяна МАЙДАНОВИЧ:

Чорна хустка
Чорною хусткою голову я покриваю –
Друзів і рідних, загиблих в боях, поминаю.
Ближні усі вони — давні знайомі й недавні,
В грудні… і лютому чай ми пили на Майдані.
Гімн біля “йолки” співали у дні новорічні –
Потім несли поминальні Хрещатиком свічі…
Думала, геть заховаю, із димом-сльозами!
Та довелося дістати хустину ту саму.
Знов козаки українські — в кривавім поході:
Варти Небесні виходять на чати на Сході,
Сотні Небесні безсонно стоять над Майданом –
З духами злоби ведуть боротьбу неустанно.
З духами зла брань у світі іде неустанно…
Спільно молились ми в селах, в містах України,
В добрих надіях і в Божій Любові єдині.
Бога благали за вас в темні ночі тривожні,
Тільки назвать поіменно усіх — неспроможні.
Знає Господь імена тих, які небайдужі:
В Заповідь Божу — за друзів кладуть свої душі,
Ближніх страждання на себе беруть, духом сильні,
Кров’ю змивають гріхи наші, вільні й невільні.

Думали, геть заховаємо, з димом-сльозами,
Та довелось пов’язати хустини ті самі.
Чорні хустки — а в руках, у серцях — ніжні квіти
Вам, найдорожчі, брати, і мужі наші, й діти.
“Боже, помилуй…” — почнем покаянну молитву.
Слава героям, що йдуть за Вітчизну на битву!
Сльози пекучі пронизані повінню Світла:
Вічна вам Пам’ять — у Вічну Любов оповита!!!
Знов козаки українські — в кривавім поході:
Варти Небесні виходять на чати на Сході,
Сотні Небесні безсонно стоять над Майданом –
З духами злоби ведуть боротьбу неустанно.
З духами зла брань у світі іде неустанно!..

 

 

* * *
Ми в інших любимо — себе…
Невже у цьому суть кохання?
Доповни, Господи, з Небес
Душі до щастя поривання!
І хтось любив себе — в мені,
Свій відблиск — я в комусь любила,
Безумні слухала пісні,
На чорну тінь казала: біла.
Постійно був непевний час,
І гніву зводились цунамі,
І нас відводив геть від нас
Премудро Божий Дух між нами.
Щоб не зіткнулись, не зійшлись
Бажань пориви поверхові,
Щоб навзаєм не зайнялись
Вогнем руїнної любові.
Чого нема, того нема,
Із пристрасті не стане дива.
Собі признайся крадькома:
“Любов палюча — неправдива”.
І треба нам іще змогти
В собі любити все найкраще,
Підноситись у каятті
Над всім недобрим, непутящим.
Любити Бога у собі,
Любити Бога у природі –
Світанки літні голубі
На прохолоднім небозводі.
Немов проміння золоте
Творець кохання посилає,
Дає любити спільно те,
Що нас із вічністю єднає.
Доповни, Господи, з Небес
Душі до щастя поривання!
Щоб в інших нам любить себе –
Блаженним в духові коханням.

 

 

Вогонь любові
Любов духовна із Небесних Вод
Зійшла на землю перший раз — росою.
Любов Огненну заповів Господь
І на Хресті людей прощав такою.
На душах плавить лід земних оков
Любов із Неба — у сльозах пришестя.
Її озброїв Правдою Закон
І в Істину сповив Завіт Блаженства.

Як Сонце сходить з вишини Любов
На мерзлі ниви, на заснулі душі.
І гнів, і бруд, і на долонях кров
Проміння приском змиє і осушить.
Ти тільки вір! Ти — тільки Їй! — повір.
Осяє віра темний шлях до серця.
Любові пломінь рветься аж до зір,
В його прощаннях плід Надії б’ється.

Не мир, а меч духовний проти зла
Бог нам подав, щоб відділити зраду.
І перетопить всі земні діла
Любов Огненна, і очистить правду.
Прийшов з Небес Незримих Божий Син
Щоб кинути Вогонь — на землю с е р ц я.
О, як цей Задум Він бажав здійснить:
Хай тим Огнем наш дух уже займеться!

 

 

Житейська школа (Перший клас)
То не духовно мову поведу,
Помислю чи зроблю не до ладу –
І враз хлюпне гірка житейська піна,
І замерзає радості калина.
Біда мені в житті з цією школою,
Смиряюсь — і прошкую в перший клас…
Вчу зранку “на зубок”, і знов повторюю –
На інший лад! — ті самі кілька фраз:
“В глибинах серця — Боже Царство й щастя!
Його шукай — то інше все додасться.
Я винна теж, — помилуй мене грішну.
Скрізь Богу слава за науку втішну!”
Здається, просто? А тепер — наприклад:
В розмовах, справах втілюй добрий виклад –
Мала перерва, а затим — велика…
Ну де ж твоя свята наука? Зникла?
Напам’ять — знала, а чинить — не звикла?
Чому ж це ти, моя душе, поникла?
Єдину мить була не насторожі –
І спопеліли заповіді Божі!
“В глибинах серця — Боже Царство й щастя!
Його шукай — то інше все додасться.
Я винна теж, — помилуй мене грішну.
Скрізь Богу слава за науку втішну!”
Лише на хвильку, на одну секунду
Не так скажу, подумаю, забуду… –
І все добро розвіялось на прах,
Душа обдерта — на семи вітрах.
У слові поверховому комусь –
Таки зірвусь!.. І в перший клас вернусь.
Бо хочу, щоб і жить я так змогла,
Як разом тіло й кров — слова й діла:
“В глибинах серця — Боже Царство й щастя!
Його шукай — то інше все додасться.
Я винна теж, — помилуй мене грішну.
Скрізь Богу слава за науку втішну!”
Оце і все? Так — рік за роком — все?
Та стережись, бо враз порив знесе,
Раптовий вир — навпроти забурлить
І в серці мир — в єдину зникне мить!
І де ж тоді у Господі любов?
Десятирічку — починати знов?!
Честь змолоду, свій одяг — доки новий,
Добро — завжди храни у ділі й слові:
“В глибинах серця — Боже Царство й щастя,
Його шукай — то інше все додасться.
Я винна теж, помилуй мене грішну!
Скрізь Богу слава за науку втішну!”

 

 

Дружня розмова
Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного!
Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!
По тому пізнають усі, що ви учні Мої,
Як будете мати любов між собою.
Ів. 13: 34-35
Б’ється душа, мов об кригу, —
Такі холодини!
Це ж в Україні
Замало мені України.
Гірко за тим, що із хвиль
Української мови
Я не почула за днину
Ласкавого слова.
Тільки сухі словеса,
Мов колюча полова.
Зашпори в серці
Нічим не змогла відігріти:
В щирому слові — зітхнути,
Із теплим — зрадіти.
Так, щоб насправді
Душі заяскріли глибини,
Щоби вдихнути
Озон із небес України.
Щоб увійти у ліси,
Запахущі, смолисті,
Щоб засміялися очі
В бетонному місті.
Де ж моя рідна,
Живлюща і радісна, мова –
Бесіда дружня,
Відверта весела розмова?
Стану дзвонить по світах,
Як вернуся додому.
Лагідні свічі засвітять
Слова крізь утому.
Наче з-під льоду чудесний
Підсніжник проб’ється,
Тільки долине: „Привіт!” –
Аж до змерзлого серця.
Гірко ж мені, що із хвиль
Української мови
Я не почула за днину
Ласкавого слова.
Билась душа, мов об кригу, — такі холодини!
Це ж в Україні — так мало мені України.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment