Ранкові роздуми

Мирослав ЛЕВИЦЬКИЙ,

журналіст, член НСПУ

 

У неділю вранці 31 серпня 2014 року ще до виходу в церкву на Вознесенському узвозі в Києві по польському телебаченні для закордону подивився частину фільму на основі драми польського письменника Леона Кручковського — “Німці”. На тлі загострення путінського божевілля він набирає нового звучання. Коли раніше дивився, то здавалося, що блискуче показаний страх перед владою, який вбиває людську сутність, — це літературне узагальнення. Страх помножений на глибоке зомбування суспільства та міфів про його всесвітнє месіанство, переважна частина із якого стає бездумними роботами, веде до великої трагедії. Система безпощадно пожирає тих, хто їй фанатично служив. З часом фанатизм перероджується у нечуваний цинізм, який стає не лише нормою існування, а й вигідним його засобом.

Дивлячись нині фільм, поставлений 1996 року (спільна робота США та Польщі) на основі драми, створеної 1949 року, здається, що вона про те, що нині в коїться в Росії, коли фанати “русского міра” проломлюють череп людині, яка хоче дізнатися правду про “загадкові смерті” російських десантників, коли із екранів телебачення (яскравий приклад проповіді “геббельса” Міхалкова), і на площах кричать “Росія понад усе” та “Хайль Путін”. Цікаво, що у фільмі всі ці крики “організовує” актор, який навіть поведінкою подібний до київського бузини. У фільмі його вважають за ідіота, проте бояться. Логіка подій не тільки у блискучому фільмі, а й у нинішній дійсності, — система вбиває не тільки противників, а й фанатичних її прихильників, її цинічних стовпів, отже, саморуйнується.

Російський журналіст і письменник Аркадій Бабченко, характеризуючи нинішні події в Росії, доходить такого ж висновку. З приводу путінської фобії “повернення до правдивої історії” він пише (цитую у перекладі українською): “Це буде остання війна для Росії, тому що процес розпаду етносу практично вже закінчився. Моральна деградація нації вже відбулася. І ця війна лише доб’є її”.

Хоч свого часу ми з дружиною криком кричали, що Путін будує небезпечну не тільки для України, а й для Європи державу російського, ординського нацизму, проте тоді ніхто на це не звертав уваги. Комусь це видавалося смішним, а дехто неприховано називав це виявом русофобії…

І за недалекоглядність політиків, які вийшли на перший план у післячорноволівську епоху, нині платимо таку страшну ціну. Породжена Путіним і Кірілом система призведе до самознищення і себе як системи, і Російської Федерації як геополітичної реальності. Не за горами день великого російського вибуху.

Морально вся твереза частина нашої нації до нього готова. Адже мільйони українців у щоденних молитвах просять Всевишнього: “Господи, Путіна прибери, бо він у безумстві вже не зупиниться”. Проте чи ми як українська держава організаційно та технічно готові до того вибуху? Річ у тім, що через наше географічне положення на нашу землю припаде найрясніший дощ уламків спровокованого Путіним і Кірілом великого російського вибуху. Якщо ми це злегковажимо, то ті уламки можуть нас привалити. Не витримаємо економічно. Про це мусимо відверто говорити і собі, і Європі. І молитися: “Господи, Путіна прибери, Господи, Україну збережи!!!”

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment