Будитель українського духу

Наталя КУЛІШ

Фото автора

Україна встане.

Встане славна мати Україна,

Щаслива і вільна,

Від Кубані аж до Сянурічки

Одна, нероздільна.

(Іван Франко)

“Україна встане. //…

Одна, нероздільна”

У Києві на вшанування 158річчя від дня народження Івана Франка (1856—1916 рр.) біля пам’ятника зібрався цвіт української інтелігенції. Прибув і онук Каменяра РоландОлександр Тарасович Франко — український ученийінженер, дипломат, громадський діяч і популяризатор творчості Івана Франка. Акцію організували силами громади просвітян і письменницькою спілкою. Ведучим був поет і учасник хору “Гомін” Петро Шульга.

Окрім онука Франка, виступи мали: літературознавець, критик, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Михайло Наєнко; в. о. голови НСПУ Олександр Божко; поет і прозаїк, лауреат премії імені Білецького та міжнародної премії імені Й.Г. Гердера Петро Кононенко; письменник і видавець, Шевченківський лауреат, просвітянин Ярема Гоян; заслужений діяч культури України, письменник, майстер художнього слова Василь Довжик; завідувачка науководослідним відділом Музею “Іван Франко і Київ” Лариса Каневська. Етнографічний хор “Гомін” під орудою Леопольда Ященка виконав пісні на слова Івана Франка: “Не пора, не пора” і “Як почуєш вночі…”

Каменяра можна по праву вважати великим просвітителем. Адже зі шкільної лави діти можуть знайомитися з творчістю письменника завдяки його казкам “Фарбований лис”, “АбуКасимові капці” та оповіданню “Олівець”. І шкода, що нині для старшокласників твір “Перехресні стежки” знято зі шкільної програми, а драма “Украдене щастя” рекомендована лише як позакласне читання. Біографію ж Івана Франка діти вивчають із ліричної драми “Зів’яле листя”, а ознайомитися з поемою “Мойсей” можуть зі збірки “З вершин і низин”. Словом, творчість Каменяра викладають тільки у 10 класі і не більше 4—5 годин шкільної програми. Про це говорили присутні біля пам’ятника Франку вчителькипросвітянки: Марія Чередник, учасниця хору “Гомін”, і Ніна Гейко, голова “Просвіти” м. Стаханов (зараз у Києві як біженка зі сходу).

Про недостатнє пошанування сучасниками творчості Івана Франка говорив і його онук: “Усі попередні президенти тільки обіцяли і створювати музеї, і встановлювати пам’ятники, і перевидавати твори… І де все? Тепер є надія на нинішню владу”.

Театр – мистецька церква,

де також звучить

“Отче наш”

Не оминув своєю увагою захід міністр культури Євген Нищук. Прийшов до пам’ятника і разом із хором “Гомін” поспівав патріотичних пісень. Оскільки пам’ятник Івану Франку побіля Національного академічного драматичного театру його імені, то символічним стало того дня відкриття театрального сезону за присутності міністра. “Нині дні народження Івана Франка і Богдана Ступки. Україна переживає випробування на силу духу нації, і українські актори допомагають суспільству не впасти у депресивний стан”, зауважив зі сцени рідного театру Євген Нищук.

І його слова підтвердив генеральний директор театру Михайло Захаревич: “Першу виставу “Назар Стодоля” 95го ювілейного сезону ми приурочили і до 200річчя Тараса Шевченка, і як благодійну акцію для збору коштів для солдатів АТО”. Директор розповів, що по закриттю попереднього сезону артисти театру свій одноденний заробіток (85 тисяч 541 гривня) перерахували на потреби української армії.

По закінченню вистави — лицарської балади “Назар Стодоля”, яку глядачі вдячно сприйняли, Михайло Захаревич озвучив присутнім інформацію благодійної акції нового сезону: “Збір від продажу білетів становить 48 тисяч 680 гривень, а зі скриньки пожертв армія також отримає 4 тисячі 700 гривень. Ми порадилися з артистами театру і вирішили, що на додачу проведемо ще й благодійні вистави для дітейпереселенців із Криму та Сходу України”, —  повідомив директор.

Вручили премії

імені Франка

А під час відкриття Книжкової виставки до Дня знань відбулося нагородження лауреатів премії імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності.

Із рук голови Держкомтелерадіо Олега Наливайка дипломи лауреатів премії ім. І. Франка отримали: у номінації “За кращу публікацію у друкованих засобах масової інформації” публіцист Павло Усенко за нарис “На Шевченковій орбіті: Зигмунт Сєраковський”; у номінації “За кращий твір у телевізійній сфері”   творча група Національної телекомпанії України у складі Володимира Качура, Сніжани Потапчук, Степана Юрченка за документальний фільм “УГС. Українська гельсінська спілка. Вектор визначено”; у номінації “За кращу наукову роботу в інформаційній сфері”   Тетяна Дзюба за монографію “Спрага народу і спрага Вітчизни. Публіцистика другої половини ХІХ – першої третини ХХ ст.: модель національної ідентичності”.