Поводир юних обдаровань

Таку підтримку музично обдарованих дітей ініціювали художній керівник і головний диригент ансамблю “Київська камерата”, народний артист України, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка Валерій Матюхін і заслужена артистка України, скрипалька Богдана Півненко. Віртуозність скрипальки можна відчути, як тільки вона торкається смичком струн. Таку своєрідну огранку повітря чарівними звуками, які іскорками музики пульсують у просторі концертної зали, почула особисто. Цю ювелірну гру варто слухати годинами, що і робить Іван Марчук, батько скрипальки. До дитячого концерту, в Національній філармонії України, де Богдана Півненко мала сольний виступ (Л. Бетховен, Allegro con brio), вдалося поспілкуватися з нею та її чоловіком, кінорежисером Олегом Павлюченком.

 

 

Бережімо скрипаля

— Пані Богдано, Вас називають “Паганіні у спідниці”. Чи доводилося грати на скрипці в екстремальних умовах?

— Струни у мене на сцені не лопалися, якось на конкурсі Лисенка перед виходом на сцену лопнула струна, але я встигла її замінити. Це зайве змушує хвилюватися. А річ, яку виконав на одній струні Паганіні, зіграла перед вступом до класу Богодара Которовича. Це було в харківській школі, я була в 9 класі. Тоді він мене запросив до себе навчатися. Так що на одній струні я грати вмію, але в цьому немає потреби — на скрипці 4 струни.

Інші екстремальні випадки пов’язані із самою грою. Бувало, що вимикалося світло під час концерту (у Полтаві). Таке траплялося ще 1997 року, коли ми з Которовичем багато гастролювали. Моє концертне життя триває 20 років, тому були і курйози. Якось спізнилася на власний конкурс. Поїзд уже рушив, а я біжу пероном. Которович спинив потяг за допомогою стопкрана. Ох і отримала на горіхи від нього!..

— Які професійні хвороби можуть мати скрипалі? Постава не страждає?

— У холодних приміщеннях руки клякнуть. Так можна “переграти руки” і ніколи більше не займатися музикою. Але коли голова на місці, вдається запобігти небажаному. Раджу всім, хто займається на скрипці, ходити в басейн на плавання. Спина ж страждає у всіх музикантів, не тільки скрипалів. Варто укріплювати м’язи фізичними вправами.

— Ваш батько відомий український художник Іван Марчук. Ваші досягнення в музичному мистецтві — це генетичний вияв художника в музиці?

— Мабуть, тато недарма постійно малював розбиту скрипку, щоб дві його доньки (я і старша зведена сестра, яка живе у Франції) були скрипальками. Завжди хотіла, щоб він мною пишався. Я така ж завзята, як і він, і готова для цього багато працювати.

Традиційно всі музикантисолісти мріють про світову славу, жваву гастрольну кар’єру. Я не про це мрію, мені подобається грати у себе вдома.

— Тим не менше Ви багато гастролюєте…

— З появою сина, якому 7 років, і нової сім’ї важливо стало, щоб дитина знала маму не заочно. Вважаю, що зі своїми дітьми маємо бути друзями.

— Ваш батько любить малювати під музику композитора Мирослава Скорика. Коли Ви граєте на скрипці, про що думається?

— Так, я йому записала кілька повторів “Мелодії” на диск — звучання тривалий час.

Вважаю, що професіонал має добре виконувати все, що робить. Я і студентам своїм це кажу. (Богдана Півненко викладає на кафедрі скрипки у Національній музичній академії України імені Чайковського. — Авт.) Треба вийти після концерту з почуттям добре зробленої роботи — наповнити змістом кожну ноту. Молоді виконавці через хвилювання інколи втрачають орієнтацію і “все сиплеться”. Я дуже вдячна своїм учителям: Которовичу, Кузнєцову і Пілотюку за виховання у мене відповідних якостей. Треба чітко розуміти, що хочеш сказати музикою. Виконавський збій трапляється, якщо не зосереджуєшся на грі. Публіка це відчує, а її треба тримати своєю енергетикою. У концерті найважливіше, щоб після виступу слухачі були емоційно збентежені й не залишалися байдужими.

— Харківська музична школа допомогла загартувати Ваш характер. Уміння досягати мети — сімейна риса?

— Мама довго не хотіла, щоб я грала на скрипці. Казала, ми чужі в цій сфері мистецтва (мама Богдани — мистецтвознавець. — Авт.). У мене було внутрішнє бажання довести, що зможу бути гарною скрипалькою.

На картини Івана Марчука

наклали музику скрипки

— Пані Богдано, Ви започаткували CDантологію української сучасної музики. Як формувалася збірка та яка музика увійшла до неї?

— У нас було замовлення. Студія “Юніверсал” видавала диск Станковича — твори для скрипки з оркестром. Мене запросили як солістку, а “Київську камерату” як оркестр. Після запису Валерій Матюхін радів, що є тепер такий диск. Тоді й виникла думка скомпонувати якісну музику. Спочатку записали 7 дисків, куди ввійшли твори Сильвестрова, Станковича, Щербакова, Левковича, Скорика тощо.

Саме тоді Олег Павлюченко зробив експеримент: “наклав” на музику Сильвестрова і Скорика картини Марчука. Такий мікс візуального мистецтва і музики. На мою думку, картини тата просять саме нашої музики. Є ще ідея нового диска, який називатиметься “Від Щедрика до Танго”. Сподіваюся до кінця цього року презентувати його.

— Ви багато концертуєте Україною і світом. Де найкраще розуміють музику у Вашому виконанні? Чи обов’язково слухач має бути інтелектуально підготовлений до сприйняття скрипки?

— Публіка в Європі більш підготовлена. У метро Австрії звучить Моцарт, в аеропорту Варшави зустрічають музикою Шопена. У Європі вміють цінувати своїх героїв і плекати сприйняття своєї музики. За радянських часів також несли культуру в маси. Зараз покоління меломанів 90х років загубилося, а всі вже втомилися від “пепсі”. У Києві публіка вимогливіша, адже більше подій. В обласних центрах на наші концерти постійні аншлаги. Там люди зголодніли за мистецькими акціями, тому охоче слухають класичну музику.

— Мистецтво мелодії композитора Валентина Сильвестрова вкладається у філософію релакс. Вважаєте, саме така музика нині потрібна для терапії суспільства?

— Від стану душі залежить, що слухатимеш. Люблю експресивну музику. З Валентином Васильовичем ми об’їздили і презентували програму “Мелодії миттєвостей”. Плануємо записати ще другу серію такої музики. Сильвестров називає це музикою тиші, він втомився від дисгармонії.

 

Посли української

культури

— Свого часу у Вас повірив Богодар Которович. Тепер Ваша черга бути підтримкою для юних талантів. Як народилася ідея “Київської камерати” щодо музично обдарованих дітей зі Сходу і Криму?

— У державі є багато дитячих конкурсів, але немає централізованої підтримки концертної діяльності дітей, щоб у них була можливість частіше виступати. Для становлення артиста потрібні виступи. В Україні активні музичні школи. Є прекрасні фестивалі: “Акорди Хортиці” (до 700 учасників різних категорій), “Київський меридіан” (до 100 музикантів). Кожна область намагається допомогти проявитися юним талантам.

— Кого можете назвати перлинами в мистецтві музики — з кого “вийдуть люди”?

— Доля людини повна несподіванок. Діти, яких запрошувала на свої концерти, роблять успіхи. Спостерігаю, що до їхнього списку перемог постійно додаються нові конкурси і фестивалі. Мене це радує. Софія Яковенко (10 років, із Харцизька. — Авт.) вже відома серед молодих скрипалів. Обдарованою вважаю і львів’янку Марту Герегу (16 років, скрипка, фортепіано. — Авт.). Ті діти, які мають активних батьків і гарних викладачів, постійно на плаву і на слуху.

— Наскільки тяжка професійна стежка скрипаля?

— У будьякому мистецтві лінуватися не треба, інакше нічого не досягнеш. Раджу багато працювати. Особисто починала з 8годинних занять на добу, нині — достатньо 3 години.

 

Завойовувати тільки

увагу жінки

— На Вашу думку, класичне музичне мистецтво тримається в Україні на ентузіазмі? Хто має формувати духовні цінності і вкладати їх у національні рамки? І чи потрібна Україні мистецька ідеологія?

— Це Вам краще розкаже Олег Ігорович.

Олег Павлюченко: Становлення духовності нації триватиме, доки самі не створимо ідеологію, яка базуватиметься на тисячолітній культурі і цивілізаційних здобутках людства. Культура формується за світосприйняттям. Коли знайдемо відповіді на питання: яке місце жінки в суспільстві? якого бога носити в серці? куди відлітає душа? — тоді матимемо духовний скарб.

Про все це можна запитати “цвіт нації”. Адже всі генетичні знання в пам’яті на підсвідомості. Все для створення національної ідеології. Хороша ж музика у нас є! Якщо брати твори світового значення, то музику Мирослава Скорика зараховуємо до шедеврів світової культури. А якщо є своя культура, то є етнос, що і опирається на генетичну пам’ять народу. Ще Сковорода своїм ученням сформував соціальну філософію нації. Культурні цінності складаються не за місяць і не за століття…

Є нація. Питання тільки в тому: хто ми і що ми? Не треба копіювати західну культуру і жити матеріальними турботами. Духовність вимірюється любов’ю до жінок і дітей. Війни нам не треба. Чоловікам варто завойовувати тільки увагу жінки. Вважаю, що душа людини переходить у дитину. Тому жінку треба обожнювати, бо вона дає нове життя.

Зараз Україна на порозі коригування духовних цінностей. Від того, куди спрямований курс держави, залежить, яким буде оновлене суспільство. Хоча деградація суспільства — світова проблема. І усереднення культури — проблема глобального характеру. Зараз в Україні на часі зробити нетиповий еволюційний поступ суспільства.

ХХІ століття — ера роботів, інтернету і нанотехнологій. Жінка поспішає віддатися, її прихильності не потрібно добиватися. У XIV столітті наймали трубадурів, щоб роками добиватися жінки. Тільки через мистецтво така мрія була здійсненна. Писати картини, музику, поезію чи прозу для Неї! — був сенс життя чоловіка. Жінка обирала кращого! Вона ж бо відповідала за народження, за генетику дитини, за людську досконалість. Духовність цінувалася дорожче золота. Жінка відчувала серцем потрібний генотип майбутнього чоловіка, щоб були здорові діти, здорова нація.

 

* * *

Юні посли української культури, хто, окрім згаданої Софії Яковенко, виступив на одній сцені зі солістами “Київської камерати”:

Христина МИХАЙЛІЧЕНКО (8 років, Сімферополь) — лауреат всеукраїнських і міжнародних конкурсів, найкраща юна піаністка Криму.

Сестрички Ганна та Софія КИСЛЯК (скрипальки з Макіївки) — лауреати всеукраїнських конкурсів “Акорди Хортиці” та “Музичний листопад”.

 

Спілкувалася

Наталя КУЛІШ

 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment