Розповідь про вісім десятиліть творчості великої української актриси
Василь НЕВОЛОВ,
письменник, театральний критик, професор
Листопад далекого 1934го… В одному з провінційних пересувних театрів України відбулося внутрішнє невеличке мистецьке свято — перша прем’єра нового сезону! В епізодичній ролі хлопчика в цій виставі вийшла на сцену шестирічна Галинка, дочка театрального подружжя Яблонських, які тоді працювали в цьому театрі. Ось від цього вечора і розпочався зоряний творчий шлях майбутньої народної артистки України, повного кавалера Ордена Княгині Ольги, лауреата театральної премії “Київ” імені А. М. Бучми і володарки інших нагород, почесних дипломів і грамот — Галини Яблонської.
А у вісім років юна артистка вже виконувала в театрі поряд з іншими сценічними епізодами навіть головну роль. Було це у виставі “Хатина дядечка Тома” за відомою повістю Бічер Стоу.
Був 1936 рік. У далекій Іспанії йшла громадянська війна. Дівчинка, яка тількитільки щасливо розпочала свій шлях у мистецтві, зробила перший свідомий вчинок. Вона віддала усі зароблені нею за вистави гроші (це було чимало — аж п’ятдесят карбованців!) у фонд іспанським дітямжертвам війни.
Пізніше юну артистку теж не оминуло лихоліття війни. Під час фашистської окупації, перебуваючи на Вінниччині у бабусі, вона разом із двома подругами потрапила до числа тих, на кого чекала виснажлива рабська праця в Німеччині, а можливо, і смерть у концтаборі. Після кількох невдалих спроб їм таки вдалося втекти з німецького рабства.
Суворі жорстокі життєві обставини, як і дитячі світлі враження від її малої батьківщини — чарівної Умані та дивовижної Софіївки, сформували душу юної патріотки і майбутньої прекрасної актриси. Усе пережите нею у майбутньому допомогло Галині Яблонській втілити образи багатьох своїх легендарних героїньпатріоток — від Марусі Богуславки до болгарської розвідниці Аделіни Тошевої… А 1944 року Галя ще школяркою знову повертається на сцену і вже ніколи не полишає її. Вона допомагала матері вистояти в ті непрості часи, пережити загибель Галиного любого вітчима, цікавої людини і здібного актора. Саме закінчувала навчання в школі, згодом екстерном подолала науку у знаменитому на весь Союз Дніпропетровському театральному училищі. Яблонська грала захоплено і самовіддано. У пересувному театрі імені Лесі Українки, що в Кам’янціПодільському; МогилівПодільському імені Т. Шевченка, Вінницькому імені М. Садовського, Дніпропетровському пересувному… Вже тоді вона визначилася як актриса переживання, як спадкоємиця школи великої Марії Заньковецької. Основний репертуар театрів складала українська класика — чудова школа для творчого становлення актриси… Наталя в “Лимерівні”, Маруся в “Марусі Богуславці” і багато Софій, Галь, Полін та Юль… А під час однієї з вистав Дніпропетровського пересувного театру, а було це в Кривому Розі, її майстерність відзначили присутні на спектаклі представники з Києва. Яблонська вразила їх своєю грою, і цей щасливий випадок привів її 1951 року на сцену провідного театру України — академічного театру імені Івана Франка, де вона дебютувала у ролі Галі у драмі Т. Шевченка “Назар Стодоля” у постановці легендарного Амвросія Бучми. Відтоді і розпочала набирати творчої потужності зірка сцени — Галина Яблонська. Розцвітала її краса, вражав неповторний гнучкий, дуже гарного тембру голос, який полонив свого часу і кінорежисера Сергія Герасимова. Також відчувалася сила і твердість її характеру. Саме театр імені Івана Франка огранив цей акторський діамант, надав артистці багатобарвного блиску й шляхетності, впевненої досвідченості і яскравості. У цьому театрі Галина Гілярівна прожила велике і змістовне мистецьке життя, зіграла понад сімдесят провідних ролей, знялася в багатьох франківських фільмахвиставах, які стали документом часу, історією вітчизняного театру і “золотим” фондом зафіксованого сценічного мистецтва. Її запрошував до участі в одному зі своїх фільмів знаменитий Олександр Довженко. Та велика завантаженість актриси у театрі завадила цьому.
Вісімдесят років — це приклад завидного творчого довголіття мисткині і її унікального служіння та вірності своїй улюбленій справі.
Людина запальної вдачі, Галина Яблонська і сьогодні повна нових ідей, задумів. Вона вражає тим невичерпним запасом енергії, яким так щедро наділена від природи. Галина Гілярівна — велика патріотка України, палка захисниця рідної мови і самовіддана просвітниця. І навіть у своїй багатоманітній громадській діяльності лишається завжди відданою мистецтву.
Яблонська очолює Міжнародну лігу “Матері і сестри — молоді України”, керує вже десять років власним авторським Героїчним театром “Пам’ять”, п’ять років поспіль очолює журі Всеукраїнського конкурсу читців імені Тараса Шевченка Українського центру культурних досліджень Міністерства культури України, є головою ДЕКу у низці мистецьких вишів, і “ставить на крило” їх молодих талановитих випускників, а також входить до Експертної ради національної комісії з питань суспільної моралі. Ще багато чого є в “послужному списку” Митця і Громадянина, бо не байдужа вона до всього, а головне її гасло: “А хто ж, як не я”…
Головним напрямом її діяльності є прищеплення любові до рідного слова, до історії держави та її визначних постатей. Це були не лише зіграні ролі й створені неповторні характери, а й відтворені у поставлених нею виставах Олег Ольжич, Олена Теліга, Михайло Бойчук, Василь Капніст, а ще Герої Крут, герої Карпатської України і чимало інших прекрасних імен…
Ось і нині в її творчому “портфелі” знаходиться театралізоване дійствомістерія “Шевченкові імперативи і ми”, як завжди, за її власним сценарієм, присвячене 200річчю українського генія. Воно вже напередодні “оприлюднення”. Цій виставі присвятив увагу радіоканал “Культура” і його очільниця Світлана ГудзьВойтенко, а 14 жовтня о 15 годині — саме на Покрову, в День українського козацтва — у Києві, в Мистецькій вітальні Національної парламентської бібліотеки України, відбудеться презентація цього творчого проекту — динамічного, емоційного, як завжди розрахованого насамперед на молодіжну аудиторію. Проекту, який підводить глядача до осмислення відповідності свідомості сучасного суспільства духові Шевченка. Проекту, зігрітого теплотою, мудрістю і талантом великої актрисигромадянина — Галини Яблонської!
Її осінь — щедра і багата плодами. Квітніть, Галино Гілярівно, ще довгі роки!
