Відкритий лист народному депутатові Сергію Висоцькому і… не тільки йому

Зоя ШАЛІВСЬКА,

лауреат премії ім. О. Лазаревського, член НСЖУ, заст. голови Конотопського осередку ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка

 

Останнім часом чемне нагадування про те, що за Конституцією українська мова є державною і таки має звучати в ефірі, викликає досить неоднозначну реакцію. Так було і 1 грудня на Радіо ЕРА FМ, коли слухач зауважив, що народний депутат Сергій Висоцький від Народного фронту мусив би говорити державною мовою, а не мовою агресора. Журналістка ж спілкувалася з ним українською. У відповідь слухач отримав звинувачення ледь не в розколі України. Депутата активно підтримала і журналістка каналу. Далі — така звична нині сентенція про російськомовних у зоні АТО. Захищати свою землю від нападників у всі часи вважалось святим обов’язком, як і знати мову країни, в якій живеш. Хочу додати, що практично всі нинішні громадяни вивчали українську в школі, тому переходити на російську немає потреби. Дивно було б почути українську мову з уст депутата Держдуми Росії, де живуть мільйони українців. До слова, ніколи в Україні раніше не було поділу на російсько і українськомовних громадян. Далі — діє придумана нашими зажерливими сусідами загарбницька теза: “Гдє русскій язик, там наша зємля” і привід для вторгнення — “захист” своїх.

Почула на передачі і до болю знайоме: “Да какая разніца, на каком язикє?” Мабуть, велика. Бо не видала б Російська імперія кілька десятків указів про заборону української мови, не розстрілювали б 1918 р. киян за почуте українське слово озвірілі більшовицькі варвари — муравйовці, як і нині вбивають за те ж російські найманці на захоплених східних землях.

Журналісту С. Висоцькому слід було б знати, що мова не лише комунікативний засіб, це ознака держави, захисний пояс нації.

Певно, знову почую: “У нас двуязичіє, так історічєскі сложилось”. Та не “сложилось”, а “сложилі”, десятиліттями знищуючи українську мову та її носіїв.

Згадувана передача прозвучала саме в день 23ї річниці референдуму за суверенітет України. Я, як і мільйони українців, що голосували тоді за право жити у власній Українській державі, вірили у відродження і розвиток мови цієї держави. Та, на жаль, мусимо постійно відстоювати своє право чути українську мову в Україні. Бо протягом цих років ми тільки й чули заклики до поміркованості, зваженості, толерантності в мовному питанні. І дозакликалися… На 100 українців маємо 7 газет рідною мовою, на 100 росіян — 54 газети російською. Учасники радіо та телепередач змушують слухачів сприймати інформацію російською, що є практично продовженням політики русифікації.

Отож, шановні журналісти, комбати, підприємці, співаки та спортсмени, які стали народними депутатами держави Україна, яка повірила вам! Нам не “всьо равно”, якою мовою ви виступаєте перед нами.

Ви маєте право у своїх родинах спілкуватися будьякою мовою. Але ваш обов’язок як державних діячів у Верховній Раді, в ефірі використовувати державну українську мову, підтримувати її і сприяти її відродженню. Це норма всього цивілізованого світу, і ми твердо вимагатимемо цього від вас.

 

 

 

 

 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment