Михайлина БОДНАР,
завідувачка культурномасової роботи ОНД “Просвіта”
Хоч Андрій Первозваний — християнський святий, але в народній традиції звичаї і обряди в день цього святого мають стародавній, дохристиянський характер угадування майбутньої долі, закликання, ритуальне кусання “калити”. З усього циклу осінніх традиційних свят день Андрія Первозваного — найцікавіший. Від нього віє чарівною староукраїнською стихією.
В ІваноФранківському ОНД “Просвіта” відбувалися Андріївські вечорниці. Прийшли дівчата, бо з давніхдавен у ніч на Андрія дівчата ворожать і вірять, що Андрієва ніч допоможе пізнати свою долю. Ось на своє українське свято поспішав гурт дівчат, їх привела Леся Мельник із вулиці Шевченка, з Вовчинецької —з’являється гурт хлопців, яких організував Сергій Сиватчук, не відстали дівчата з вулиці Грушевського. З піснею на вустах їх ведуть Руслана Денега та Орест Турок. Піддали завзяття молоді й старшим паням із “Жіночої громади”, Союзу Українок, “Просвіти”! Треба ж згадати молодість. Ось вони поважно затягнули “Зелений сад, вишневий сад, ти поверни роки назад, — ти поверни мені в дарунок любові перший поцілунок…”, а далі “Цвіте терен”. Жартівливу пісню “А мій милий вареники просить” з макітрою в руках виконала Надія Самборська. А потім у залі смакували варениками, голубцями, пампушками, які приготували членкині “Жіночої громади” Романна Гайдейчук, Ярослава Цариняк, Анна Палагіцька, Євдокія Кудла, Ольга Кудинська. Сто пампушок на вечорницях було від Союзу Українок. А тут із кужелем на вечорниці підоспіла і бабуся Надя Легун, затягла свою улюблену пісню “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці” на слова Марусі Чурай, якій понад 400 років. Та ще й оповіла про її давнє походження. Цікаві бувальщини, притчі, загадки, оповідки, жарти почули від Євгенії Гловяк, Ярослави Цариняк, Михайлини Ранюк, Юлії Данилюк, Юстини Лялик, Романа Паньківа. О. Р. Паньків ще й виконав стародавні пісні, які хвилююче сприймалися тут, як і в США, де він перебував кілька років.
Парубки заглядаються на дівчат, пританцьовують, веселяться, жартують, запитують, чи бува не для них вони вишивають сорочки. Дівчата ворожать на дерев’яному плоті: вдівець, молодець. Всі стали в коло і заспівали.
Ой, Андрію, Андрієчку, Андрію, Андрію,
Не пий воду студенькую, я тобі зігрію.
А я тобі підігрію в новім черепочку,
А я тобі, Андрієчку, вишию сорочку.
З іншого кінця залу жінки завели “Кину кужіль на полицю, сама піду на вулицю…”
Не обійшлося і без традиційного в цей вечір пана Калитинського і пана Коцюбинського з калитою.
Забава в Андріївський вечір тривала до півночі.
