Ч. 51 (791), 30 грудня – 6 січня 2015 року

Те, що не говорилося роками Вшанувала «Просвіта» “Із города, із Глухова…” Місто серед золотих піль Вогнем породжене — у вогні й гине Враження від нових книг Сергія Паращука Юрій БУРЯК Тарас Шевченко (ейдоси) Мої шляхи-дороги до Тараса Крізь муки — з любов’ю і правдою «У туркені, по тім боці» «Ми не забрали ні в кого волі, ані землі, ані чужих пісень» Щира та довірлива розмова Переписувач «Кобзаря» «Палаючий маяк, що освітлює величезні простори» Крізь простір і час

Read More

Крізь простір і час

Василь ВАСИЛАШКО, учений секретар правління Товариства “Знання” України   Підготовку до 200річчя Тараса Шевченка Товариство почало ще до 2014 р. Із зустрічей із шевченкознавцями. Яка плеяда мудрих і патріотичних людей ніби заново відкривала нам Шевченка заглибленням у його життя і творчість! Пам’ятаю переповнений Зоряний зал Київського планетарію, де ми зустрічалися з академіком НАНУ Іваном Дзюбою і де йшлося і про його бачення Шевченка як генія, як ворога імперії, що спонукав дослідника створити книжку “Інтернаціоналізм чи русифікація?”, за що автор в УРСР зазнав гонінь. Не забуду, як на завершення тієї зустрічі…

Read More

«Палаючий маяк, що освітлює величезні простори»

Людмила ОЛЬХОВСЬКА, провідний науковий співробітник Полтавського літературномеморіального музею В. Г. Короленка   У фондовій колекції музею Володимира Галактіоновича Короленка в Полтаві зберігається реліквія: невеличка фототипія з портретом Шевченка (художник Л. Серяков, 1879 р., Ніцца). Вірогідно, вона належала Короленкові й супроводжувала його протягом усього життя, як і полум’яне слово того, хто на цій фототипії зображений. Коли В. Короленко, видатний російський письменник з українськопольським корінням, замислювався над тим враженням, що молодь його покоління (70—80х рр. ХІХ ст.) отримувала від знайомства з найпоширенішими творами Шевченка, він із непідробним хвилюванням запитував себе, чи правильно…

Read More

Переписувач «Кобзаря»

Наталя СОЛОДКА, відповідальний секретар  Хмельницької міської “Просвіти”   Його дитинство минало серед простого люду на Полтавщині, тут уперше і почув про Тараса Шевченка. Більше про нього згодом дізнався під час навчання у Полтавській гімназії. Та найбільшу роль у його подальшому житті відіграв учитель малювання Федот Ткаченко. Свого часу він разом із Тарасом Шевченком жив на одній квартирі, навчався в Академії мистецтв. Тож йому було що розповісти юному вихованцю гімназії про українського поета. Василь Гнилосиров вивчив напам’ять Шевченків “Кобзар” і завжди під час концертів чи вечірок декламував поезії. У своєму щоденнику…

Read More

Щира та довірлива розмова

Інна НАГОРНА, завідувач Літературного музею Уласа Самчука в Рівному Фото Андрій МАЛЮГА   Презентація нової книжки поезій Петра Велесика “Політ стрижа” відбулася у Літературному музеї Уласа Самчука в Рівному.   Привітали автора з виходом у світ видання численні шанувальники таланту письменника та його колеги: Борис Боровець, Микола Пшеничний, редактор книжки Євген Шморгун та ін. На робочому столі Уласа Самчука експонували видання Петра Велесика — три десятки збірок прози, поезії та публіцистики. Звичайно ж, центральне місце на виставці посіла нова збірка “Політ стрижа”. Саме про неї, як про вершинний здобуток у…

Read More

«Ми не забрали ні в кого волі, ані землі, ані чужих пісень»

Світлана ЧОРНА Фото з архіву Раїси ІВАНЧЕНКО   “Я повертаю Україні те, що в неї вкрадено” На книгах Раїси Іванченко виховалися покоління українців. У її творчому доробку — художньодокументальний роман про Михайла Драгоманова “Клятва” (1971), історичні романи “Гнів Перуна” (1982), “Золоті стремена” (1984), “Зрада, або як стати володарем” (1988), “Отрута для княгині” (1995), “Орли клекотали про волю” (2004). Вже перша книга, присвячена проблемам становлення національнополітичного світогляду передової української інтелігенції другої половини XIX ст., з якої всупереч ленінським канонам Михайло Драгоманов постає не “буржуазним лібералом, сепаратистом і націоналістичним міщанином”, а духовним…

Read More

«У туркені, по тім боці»

Володимир ПОГРЕБЕННИК   В історії літературного діалогу України з турецьким і кримськотатарським Сходом першої половини ХІХ ст. — доби життєтворчості генія України та батька її новочасної політичної нації — вирізняємо принаймні дві різнобіжні тенденції вітчизняного письменства. Назвемо їх тут орієнталізаційною та проросійськосервілістською. Першу представляють художні твори М. Костомарова, М. Петренка, Т. Падури, Є. Гребінки, а також вірші, поеми й малярські роботи самого Т. Шевченка, дещо згодом поетичні писання його побратима П. Куліша. Науковим відповідником тенденції був журнал “Скарби сходу” графа з Поділля Вацлава Ржевуського, знаного в арабському світі як емір…

Read More

Крізь муки — з любов’ю і правдою

Тарас ГОЛОВКО   В основі повісті — реальна історія любові й мук німкені, котра покохала українського хлопця Олексія Кучинського, військовополоненого часів Першої світової війни, а згодом втекла з ним на Поділля, до його рідного села Каришків. Саме у цьому селі сталися найтрагічніші події у житті Магди, де їй довелося відчути і гіркий присмак власного кохання, і каток репресивної тоталітарної машини, що бездушно чавила з українського села життєдайні соки. З історії відомо, в якому жалюгідному стані опинилося українське село після запровадження московським окупаційним режимом так званої аграрної політики. Примусова колективізація за…

Read More

Мої шляхи-дороги до Тараса

Петро ЗАСЕНКО   Золота Шевченкова зоря Моя баба Олена, батькова мати, народилася 1860 року. Тобто ще за життя Тараса Шевченка. Не вміла ні читати, ні писати. Казала: “Земля моїх батька і матері, царство їм небесне, була далеко від села — аж отам, де простягається Стовповий шлях. Тож, бувало, в гарячу жнивну пору, аби не гаяти часу на дорогу з дому та додому, хлібороби і ночували в степу. Ми з дівчатами прокидалися раноранесенько. Вибігали на вершечок Розрізаної могили. Звідти, при сході сонця, як кинеш оком отак через степи та ліси, та…

Read More

Юрій БУРЯК. Тарас Шевченко (ейдоси)

І   “Мов ті діди високочолі, дуби з гетьманщини стоять”, Дуби з гетьманщини стоять, але за кожним дубом тать І розподілено всі ролі і вручено дубам печать Для не гетьманських протоколів, але діди про це мовчать. Бо надто кволі. “Мов ті діди високочолі, дуби з гетьманщини стоять”, Але в дубах тих в’ється гадь у дуплах і мечі стирчать, Як вирок долі, устромлені по рукоять; Діди стоять біля престолів (що їх посіли кат і тать), Герольди “волі”. “Мов ті діди високочолі, дуби з гетьманщини стоять”, Дуби з гетьманщини стоять, на них…

Read More