Надія КИР’ЯН
Фото автора
Із маленького села, де закінчив початкову школу, потім ходив пішки за три кілометри до школи райцентру Мена, Григорій Порфирович проклав дорогу у широкий світ не лише для себе, а й для української літератури. Як зауважив професор Юрій Ковбасенко, завідувач кафедри світової літератури Гуманітарного інституту Київського університету ім. Б. Грінченка, голова асоціації викладачів світової літератури, “духовний досвід людства став українським, велика заслуга в цьому Григорія Кочура”. Про це науковець розповідав школярам Феськівської загальноосвітньої школи, для яких приїзд делегації став значною подією — вони підготували розповідь про своє село, видатного земляка та свою школу, якій виповнилося 103 роки.
Від Менського районного керівництва гостей привітав начальник відділу освіти Леонід Литовченко: “Сьогодні в нас значна подія — ми зібралися, щоб вшанувати видатного земляка. Дуже вдячний гостям, які у цей складний час знайшли можливість приїхати сюди, щоб донести до наших школярів, учителів дух української культури, поезії. Ви еліта нашої нації, кожен із гостей знає по кілька мов, тут є дипломати, які представляють Україну в світі, письменники, перекладачі. Саме завдяки таким вихователям, які навчали студентів, народився Майдан. Вони кожним словом, кожним вчинком були істинними українцями. Зараз нам дуже важко, але Україна переможе, розцвіте. А ця щира розмова залишиться в наших серцях. Тут прозвучала ідея, щоб створити у школі меморіальну кімнату Григорія Кочура. Куточок у нас уже є. Ми думатимемо, як втілити в життя цю пропозицію”.
Заступник голови районної ради Віктор Лях долучився до привітання. Він подякував гостям, що продовжують перекладацькі традиції видатного земляка, шанують його пам’ять. Зокрема до його 100річчя з дня народження у Львівському національному університеті відкрилася кафедра перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура, де молодь вивчає перекладацький досвід, пише наукові роботи. “Бажаю вам, щоб було мирне чисте небо, щоб не гинули наші дорогі сини, щоб швидше закінчилася війна. Щоб у вас був той незламний стрижень, як у нашого земляка. Ви, як і він, працюєте для людей”.
Відома актриса Марія Кочур, невістка Григорія Кочура, та Надзвичайний і Повноважний Посол, перекладач Всеволод Ткаченко представили гостей, розповіли про їхні літературні доробки, а також про музей Григорія Кочура в Ірпені, який очолює пані Марія.
Про те, що Чернігівщина — багата й давня земля, де кожна місцина може похвалитися видатними земляками, розповів кандидат історичних наук, етнолог Микола Ткач. “Історик Брайчевський називав Чернігівщину “слов’янською Палестиною” за багатство талантів. Тільки в Менському районі їх удосталь: у Березному народився Григорій Верьовка, з села Волосківці вийшов Анатолій Гайдамака, з Синявки — кобзар Петро Ткаченко, з Городища — славетна династія Кістяківських: Ігор, Володимир і Богдан разом з академіком Вернадським заснували Академію наук України та багато інших”, — повідомив пан Микола. Він прочитав свої поезії, зокрема, присвячені Григорієві Кочуру.
Український дипломат, перекладач, літературознавець Олександр Божко сказав: “Для нас велика честь прийти в цю школу, де навчався класик українського перекладу Григорій Кочур. Коли в нас не було державності, перекладачі виконували роль дипломатів. Саме завдяки Григорію Кочуру наші горизонти значно розширилися. Ми побачили найкращі надбання світової культури. Григорій Кочур був тим камертоном, який задав тональність українському перекладу. Коли я був студентом, саме зустріч із Григорієм Кочуром, його розповідь дали розуміння мистецтва перекладу, прищепили любов до перекладацької справи”. Олександр Іванович запропонував облаштувати у школі меморіальну кімнату, куди б щорічно приїздили шанувальники творчості Кочура.
Олена О’Лір (Бросаліна), перекладачка англомовної поезії та прози, учениця корифея українського художнього перекладу, перекладача з 23х старих та нових мов, ученоголітературознавця, професора Ігоря Качуровського, зазначила: “Сьогодні ми приїхали на маленьку прощу в це святе місце, овіяне світлою особистістю Григорія Порфировича”.
Вона прочитала власні переклади з англійської Джона Толкіна та розповіла про творчість письменника, подарувала свою книжку перекладів “Прочанські пісні”.
“Ми сьогодні згадуємо людину непросту, яку Бог обдарував визначним талантом. Він працював над собою у тяжких умовах, навіть у в’язниці, куди був 1943 року безпідставно запроторений тодішньою владою (1962 року реабілітований). Настільки був відданий Україні”, — зазначила поетеса, перекладачка, лауреат літературної премії ім. Григорія Кочура Олена Криштальська.
Львівські перекладачки, асистентки з кафедри перекладознавства ім. Григорія Кочура Галина Пехник і Марія Кравцова передали вітання від львівських лауреатів премії ім. Григорія Кочура, прочитали його та свої переклади.
Кожен із промовців дарував школі свої книжки.
Делегація відвідала Менський краєзнавчий музей, де є куточок, присвячений Кочуру і планують значно його розширити.
