Юрій ЖУРАВЕЛЬ: «Ми занадто багато уваги приділяємо Європі»

— Розкажіть про традиції української карикатури.

— В Україні були глибокі традиції карикатури ще з часів журналів “Ґедзь”, “Перець” та інших. І художниківкарикатуристів в Україні завжди вистачало. Єдине, що, можливо, їх свого часу залякали, і вони ставали несміливими у творчості, якимись недолугими чи змушені були працювати на владу. А якщо працювати на замовлення влади, то виходить не карикатура, а пародія на карикатуру. Це вбиває справжнього художника…

Так і сталося, що цей жанр почав поступово зникати. Ніша залишилася незаповненою, і її швидко змінило телебачення. Друкована продукція втрачала популярність, неактуальною ставала і карикатура, знижувалась активність художниківкарикатуристів.

Але зараз спостерігається нова хвиля в цьому жанрі. Я відчуваю це на собі. У соціальних мережах карикатури, якщо вони справді влучні та сміливі, мають рекордні перегляди. Я свої роботи також поширюю в соцмережах, і люди активно їх підхоплюють. Саме так роботи стають популярними, впізнаваними.

— Поділіться враженнями від карикатур у “Charlie Hebdo”.

— Я не стежив за тим, які карикатури виходять у “Charlie”. Річ у тім, що мене останнім часом не дуже цікавлять події, які відбуваються в Європі. Багато хто вважає, що працівників редакції журналу вбили ісламісти, бо художники образили якогось їхнього пророка, намалювавши його в неприйнятному для них образі. Але ж із боку цих художників були подібні закиди і щодо християнства.

А загалом, журнал аж надто сміливий. Із боку різнорелігійного, різноконфесійного населення Європи терпляче і спокійне ставлення до подібних жартів було еталоном толерантності. “Charlie” сміливий, іноді навіть андеграундно, попанківському, але водночас він живий. Людям це цікаво, журнал купують і читають.

— Де межа сміливості?

— Межа у кожного різна.          І звичайно, є багато закомплексованих людей, які живуть за своїми правилами й релігійними канонами, тому такий гумор їх дратує. Художники відчувають більше свободи, і в них повністю розв’язані руки, тому вони сміливі у своїй творчості.

— Чи така творчість не є проявом несмаку?

— Нехай люди, які критикують цю творчість, власним прикладом покажуть справжній смак.

Наприклад, російська пропаганда працює з великим смаком. Вона дотримується традицій ще часів НКВС. І робить це професійно. А смак це чи несмак — вирішувати майбутнім поколінням. Колись творчість Чарлі Чапліна вважали страшенним несмаком, примітивізмом. Так само колись ставилися й до п’єс Шекспіра, і до творів Пушкіна…

Отже, хай час розсудить, що це було насправді.

— Що думаєте про “сміливий” вандалізм меморіалу Небесній Сотні у Рівному?

— Коли зіпсували меморіал Небесної Сотні в Рівному, звідусіль лунало багато співчуттів і порад, а також висловлювань про бажання знайти тих, хто це зробив. Але рівненці вчинили мудріше — вони швиденько все помили і вичистили. Такі акти вандалізму здійснюються для того, аби привернути увагу, і все. А тут усе швидко виправили і забули. І це ще раз довело: ми — європейське місто, і правильно реагуємо на такі провокації. Просто чистимо і живемо далі.

Скажу відверто: події на Майдані мене дуже змінили. Я щодня вчуся, змінююся і не знаю, якими рамками обмежуватиму себе в майбутньому. Можливо, і я колись піднімуся до того рівня свободи.

— Якої реакції очікуєте після подій у Парижі?

— Можливо, в Європі все набагато простіше, тому що люди більш вільні у виборі способу життя, сексуальної орієнтації, у виборі віри й церкви. Тому, можливо, ці карикатури в журналі мали б спонукати замислитися щодо дій прихильників віри, звернути на щось увагу. Звичайно, вони провокували.

Сучасне суспільство, особливо європейське, стало дуже спокійним і лінивим. Його важко “розкачати”. Європейцям потрібен сильний поштовх, струс, аби вони зрозуміли загрозу або висловили стурбованість. Це починає дратувати. Не дивно, що у нас тепер можна почути такі вислови: “Якщо буде ще 3–4 таких теракти у Франції, ми теж висловимо їм свою стурбованість”. І це слушно.

Порошенко полетів у Францію і висловлював співчуття французам. Чоловіче, ти поїхав би на наш фронт і там висловив співчуття, сказав би “ні” тероризму там, у Пісках! У нас теж є чому співчувати і чим обурюватися. І взагалі, ми занадто багато уваги приділяємо Європі. Мені, звісно, теж шкода вбитих художників, але, можливо, таким чином Європа швидше зрозуміє, наскільки страшний ворог — Московія.

— Вважаєте, що карикатура — це зброя?

— Сміх — це теж зброя, олівець — дуже класна зброя. Упевнений, що своїм олівцем піднімаю патріотизм хлопців. Я теж багато працюю, малюю такі собі обереги — янголаохоронця з автоматом чи маленького патріота з булавою — захисника Вітчизни. Солдати на фронті зазвичай ховають їх собі в “броніки”.

Карикатурою можна також висміювати ворога. Щоб вояки упевненіше почувалися і розуміли, що перед ними не сильний непереможний бог, а те, що вони можуть легко знищити. Більше того, зараз можна висміювати і недоліки нашої армії. Кажуть, що нашому новенькому уряду дуже важко, і не варто зачіпати тему влади. А я вважаю, що якщо ні газети, ні радіо, ні телебачення цим не займатимуться, то цим займатимусь я.

Я не втомлююся критикувати Яценюка, Порошенка, Верховну Раду й усіх представників влади, які були до того і які прийшли з Майдану. Владу потрібно критикувати, показувати, що вона іноді робить неправильні кроки або діє занадто повільно.

Зновутаки, на війні є проблеми з алкоголізмом, дисципліною, мародерством… Звичайно, не хочеться це виставляти на загал, щоб бачили представники ворожого табору чи “ватники”. Але якісь виховні листки з карикатурами для вояків мають бути. Так що мають бути невеличкі “лікнепи”.

Для прикладу розповім, як нещодавно був у Брюсселі в штабквартирі НАТО. Там мені запропонували до наступних європейських маневрів намалювати жартівливу брошурку про енергозбереження на маневрах і альтернативні способи видобутку енергії. Дуже цікава робота, бо ідея полягає в тому, що вони хочуть застосовувати не нудні інструкції, а карикатури. Це і креативно, і чудово, і прогресивно.

 

Спілкувався Євген БУКЕТ

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment