Міжкультурна комунікація: мова, культура, особистість

Микола ПІДДУБНИЙ,

член “Просвіти”, методист Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

 

16 лютого 2015 року Рівненське обласне об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка спільно з Рівненським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти провели науковопрактичну конференцію “Міжкультурна комунікація: мова, культура, особистість”. У межах конференції відзначалася ще одна важлива подія — 110річчя від дня народження нашого земляка, великого українського письменника і публіциста ХХ століття Уласа Самчука.

В актовій залі зібралися методисти, викладачі, слухачі курсів підвищення кваліфікації, вчителі міста, гості. Відкрив свято голова Рівненського ОО ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, проректор з науковопедагогічної роботи та міжнародного співробітництва Рівненського ОІППО Іван Вєтров, який відзначив основоположну роль рідної мови в утвердженні української державності, наголосив на великому внеску в розвиток української культури і мови українських емігрантів, розселених на всіх континентах світу. Сьогодні перед Україною чергове випробування на міцність держави, її територіальної цілісності, важкий іспит на єдність українського народу. Рідна мова, любов до Батьківщини, патріотизм мають стати ключовим мірилом Української Державності. Іван Васильович наголосив, що в процесі входження України у світове співтовариство важливо зберегти свою національну ідентичність, духовну й культурну спадщину.

Учасників свята привітали бандурист Назар Волощук, заступник голови обласного відділення Національної спілки кобзарів України, заслужений артист України Олексій Заворотній, член НСПУ Василь Басараба.

Із вітальним словом до учасників конференції звернувся в. о. ректора Рівненського обласного інституту післядипломної освіти Андрій Лавренчук. Заснування Дня рідної мови, зазначив промовець, має велике значення, адже, за оцінками фахівців, із понад 6000 мов, які нині існують у світі, значна частина перебуває під загрозою зникнення.

Із доповіддю “Мова як державний атрибут” виступив Іван Хом’як, доктор педагогічних наук, професор, академік АН вищої школи України, завідувач кафедри української мови Національного університету “Острозька академія”. Державна мова, — за словами промовця, — це закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої обов’язкове в органах державного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, у сферах зв’язку та інформатики. В однонаціональних державах немає необхідності юридичного закріплення державної мови. У багатонаціональних країнах конституцією статус державної, як правило, закріплюється за мовою більшості населення. За останнім переписом 2001 року українську мову вважають рідною 67,5 % населення України. Термін “офіційна мова” в міжнародній практиці — це абсолютний синонім терміна “державна мова”. Ідентифікаційна функція мови полягає в тому, що вона ототожнює громадян із країною, і є, за визначенням акад. Л. І. Мацько, засобом суспільної ідентифікації мовців, тобто засобом вияву їхньої належності до однієї спільноти. Це усвідомлення окремішності української мови як засобу національної самоідентифікації. Ідентифікація виявляється в часовому вимірі: багато поколінь у минулому є нашими предками, бо говорили нашою мовою; часовому й просторовому: українці Канади, Америки, Росії, Австралії та інших країн виявляють свою належність до українства українською мовою, як виявляли її наші пращури. Просторове й часове поле української мови є феноменом єдності українського етносу. Ідентифікаційну функцію можна також назвати об’єднувальною, що особливо актуально сьогодні.

Власне бачення шляхів формування полікультурної мовної особистості в процесі вивчення української мови запропонувала Ганна Лещенко, кандидат педагогічних наук, професор кафедри української мови та методик викладання Міжнародного економікогуманітарного університету ім. С. Дем’янчука. На думку промовця, навчання рідної мови слід розглядати як процес комунікації, де пріоритетні мовленнєвокомунікативні, а не мовні засади. Такий підхід сприятиме розвитку умінь спілкуватися в усній і писемній формі, формуванню внутрішньої мотивації навчання, забезпечуватиме успішне створення власних висловлювань. Науковець запропонувала ефективну структуру уроків розвитку мовлення, які відповідають і загальнодидактичним, психологічним, і методичним вимогам до уроків цього типу, і, крім того, відображають психолінгвістичні особливості й поетапність формування мовленнєвокомунікативних умінь.

Про мовну норму та анормативність сучасного мовлення говорила Оксана Кузьмич, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови ім. професора К. Ф. Шульжука Рівненського державного гуманітарного університету. Промовець акцентувала на анормативах, які існують у мовленні, зокрема в синтаксисі, навела чимало прикладів неправильного слововживання та побудови синтаксичних конструкцій, дала поради щодо їх уникнення. Шляхи вирішення проблеми автор вбачає у розвитку комунікативних навичок мовців через орієнтування на взірцеві тексти, якими є класична література, теле та радіомовлення, вимогливе ставлення до власного і чужого мовлення, ґрунтовне опанування шкільної та вишівської науки. Однак при цьому слід пам’ятати, що головним джерелом збагачення мови є народне мовлення, яке з часом може стати найважливішою нормою, бо свідчитиме про самобутність української нації.

Проблему формування полікультурної мовної особистості обдарованих дітей розкрила у виступі Наталія Мединська, кандидат філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови та методик викладання Міжнародного економікогуманітарного університету ім. С. Дем’янчука. Одним із головних завдань сучасної школи, на думку Наталії Миколаївни, є розкриття потенційних можливостей і здібностей учнів, підготовка їх до олімпіад та конкурсів у МАН. Дослідницька лінгвістична робота спонукає учнів аналізувати та порівнювати українські та зарубіжні літературні джерела, тим самим формуючи полікультурну компетенцію, одним із завдань якої є виховання толерантного ставлення до культур і традицій інших народів, прийняття та розуміння їхніх культур. Слухачам запропоновано актуальні теми науководослідницьких робіт, а також зразок роботи над дослідженням однієї з тем. Це зацікавило вчителів, адже чимало учнів, яких вони навчають, пишуть наукові роботи в Малій академії наук.

Шляхи формування вправної комунікації презентував кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри методики та змісту освіти Рівненського ОІППО Володимир Лавренчук. Інформацію про основні закони спілкування та вміння використовувати їх (а якщо необхідно — протистояти їм) педагоги сприйняли з цікавістю, адже як ніхто інший розуміють, що вправна комунікація — ознака освіченої людини, і формування її вимагає чималих зусиль. Процес формування вправної комунікації, на думку автора, складний і тривалий, потребує знань основ таких наук, як риторика, психолінгвістика, акмеологія, логіка. Важливо усвідомити, що вправна комунікація є основою успіху мовної особистості в соціумі.

Рекомендації щодо формування національномовної особистості учня в умовах сучасної школи запропонував у виступі методист Рівненського ОІППО, магістр філології Микола Піддубний. Акцентовано увагу на тому, що рівень мовної освіти завжди був і залишається визначальним у характеристиці соціального розвитку суспільства загалом і кожної особистості зокрема. На сучасному етапі навчання української мови спрямоване на формування мовної особистості, яка вміє комунікативно виправдано й грамотно послуговуватися мовою в різноманітних ситуаціях. Цілком закономірною з огляду на це є ідея, яка полягає у формуванні багатомовної особистості, що досконало володіла б не тільки рідною мовою, а й однією чи кількома іноземними мовами. Це сприяло б зміцненню солідарності й терпимості, розширенню взаєморозуміння й діалогу, що особливо цінно для нашого часу. Узагальнення досвіду науки й практики щодо формування мовної особистості дає, за словами промовця, підстави для висновку, що зроблено в цій справі багато, проте залишається достатньо проблем, над вирішенням яких слід попрацювати. Серед багатьох виокремлено такі, як перевантаження програм, недосконалість підручників, культура мови вчителяпредметника в школі, проблема мови засобів масової інформації. Вчителямсловесникам запропоновано шляхи формування національної мовної особистості у процесі вивчення української мови в школі.

Органічно вплелися в тему конференції виступи Тамари Нечипорук, директора музею Уласа Самчука в Дермані, Інни Нагорної, завідувача Літературного музею Уласа Самчука в Рівному, письменника Євгена Шморгуна. Схвильовані слова про дерманський та рівненський періоди в житті одного з найвизначніших письменників, українського Гомера ХХ століття Уласа Самчука, який явив світові невичерпні потенційні можливості українського художнього слова, надовго запам’ятаються присутнім.

Під час свята презентовано виставку плакатів про українську мову, підготовлену товариством “Просвіта”. Зацікавили присутніх книжкові видання, упорядковані Інною Нагорною. Інтерес викликали наукові розвідки з питань української мови, а також виставка творів та досліджень творчості Уласа Самчука, представлена бібліотекою Рівненського ОІППО.

 

 

 

 

 

 

 

 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment