Перспективи і можливості конституційної реформи

Володимир ФЕРЕНЦ,

член “Просвіти”,

м. ІваноФранківськ

 

Громадськість до цього не готова, а тепер, коли війна і криза життя — тим паче. Потім, коли конституційні зміни ухвалять, буде пізно кивати на непрофесійність конституційної комісії чи неврахування інтересу народу. Наша готовність паралельно працювати в конституційному процесі і наш голос в обговоренні проекту мають бути своєрідним запобіжником від прорахунків, яких у нашій ситуації не повинно бути. Застосування цього потужного важеля впливу зверху на структуру і напрям розвитку держави та суспільства — справа занадто складна і відповідальна, щоб робити це поспіхом і під час війни, але рішення ухвалено. Можливо, президент Порошенко має дуже серйозні аргументи, оголошуючи указом № 119/2015 початок своєї реформи Конституції в доволі складний для України час. На жаль, Президент не оголосив стартової концепції змін. Указ не містить жодної конкретної мотивації утворення Конституційної Комісії — “З метою напрацювання узгоджених пропозицій щодо змін до Конституції України із залученням до цієї роботи представників різних політичних сил, громадськості, вітчизняного та міжнародного експертного середовища, сприяння досягненню громадського та політичного консенсусу щодо вдосконалення конституційного регулювання суспільних відносин в Україні”. Складається враження, що реальний план конституційної трансформації України влада до моменту готовності проекту оприлюднювати не буде. З інформації голови Конституційної Комісії Гройсмана відомо, що основне завдання реформи — децентралізація і дерегуляція влади та реформа місцевого самоврядування. Безумовно, зміни Конституції будуть кардинальні, інакше не варто було починати справу в несприятливий час і оголошувати мінімально можливі терміни завершення. Це означає, що громадське обговорення напрацьованого комісією документа відбуватиметься теж дуже швидко, за участю готових до цього громадських структур. Сподіватися на державний піар не варто, тому громадські організації можуть одержати народну підтримку власної позиції тільки за умови серйозного аргументування та інформаційної діяльності. Реально зможуть сказати критичне слово лише готові до цього великі громадські організації, які мають власний потужний інформаційний ресурс.

Дуже важливо, щоб була почута і врахована думка “Просвіти”, наймасовішої громадської організації, яка глибоко переймається успішною українською перспективою та володіє потужним інтелектуальним потенціалом. Варто вже зараз розпочати широку просвітянську дискусію з метою прогнозування започаткованого президентом конституційного процесу, моделювання можливих позитивних і негативних його моментів. Це забезпечить напрацювання до моменту громадського обговорення чіткої народної позиції щодо змін, яких реально потребує українська Конституція. Коротко зупинюся на ключових моментах конституційної реформи.

Мотивація

Звісно, Конституційна Комісія не обмежиться змінами, що стосуються місцевого самоврядування. Реформувати місцеве самоврядування в умовах олігархічної системи влади взагалі проблематично. Змінами тексту Конституції влада мусить відреагувати на ключові проблеми, які збурюють суспільство: реформа судів, подолання корупції, врахування думки народу, соціальний захист і суспільна безпека. Отже, ми можемо очікувати суттєвих змін більшості розділів Основного Закону, зокрема перших розділів, які визначають ідентичність і програму розвитку держави.

Нам важливо до оприлюднення офіційної концепції конституційних змін чітко сформулювати народні мотиви й цілі конституційних змін, із позиції яких формулюватимуться конкретні пропозиції від народу та відбуватиметься народне обговорення офіційного проекту.

 

Вочевидь для народу конституційна стимуляція реформи місцевого самоврядування не є надто важливою. Цей процес може відбуватися тільки за ініціативою знизу, але для цього треба мати не злиденні громади бідних громадян, замучених проблемами виживання та загрозами затяжного АТО. На перший план українського суспільства доля винесла проблему самоорганізації, безпеки і виживання народу, реформування політичної системи та збереження держави. Корективи тексту Конституції повинні дати народові програмні орієнтири щодо вирішення цих ключових питань, залишаючи за дужками похідні на кшталт прозорості влади і боротьби з корупцією. Якщо і є сенс конституційних змін у такий несприятливий момент, то лише з метою мобілізації суспільства на усунення деформацій розвитку та протидію глобальним та внутрішнім загрозам, що гальмують вільний і успішний розвиток українського суспільства. Найперше — ми повинні зберегти державу, усунувши ключову ваду її заснування. Від проголошення незалежності в Україні так і не відбулося громадянського самовизначення народу на фундаменті єдиної ідентичності. Наслідок — держава кризово існує з двома гуманітарними началами державності. Слабкий український центр і доволі впливовий та лобійований Росією космополітичнопроросійський фейковий центр. Причина слабкості українського центру — згубний наслідок першої приватизаційної кампанії, що породила олігархічну систему влади та економіки, в якій матеріальний чинник абсолютно домінує над духовним. Традиційно український державотворчий рух, який має передовсім духовну природу, опинився без засобів розвитку і засобів впливу, тому вимушено замкнувся на власне середовище. Отже, потрібні ключові зміни головних засад Конституції, які б чітко визначили єдину українську культурнодуховну основу держави і обмежили інтереси капіталу умовами достатнього рівня добробуту, культури, духовності та оголошення пріоритету життєвих інтересів українського народу у власному інформаційному, освітньому та економічному просторі.

У ХХІ столітті держава інституційно втрачає пріоритет забезпечення інформаційної, економічної та ціннісної безпеки суспільства. Самоорганізоване громадянське суспільство повинно ініціювати, підтримувати і вирішувати ключові проблеми самозахисту і пріоритету власних інтересів у світі за допомогою громадського впливу на державу. Тому філософія сучасної української Конституції передбачає правові запобіжники захисту процесу вільної самоорганізації суспільства, пріоритету первинної самоорганізації над формальними інститутами демократії включно з політичними партіями і структурами держави. Самоорганізація повинна бути якісною, сучасною, особистісно орієнтованою, захищеною від охлократичного зіпсуття та зовнішніх впливів.

Самоорганізоване суспільство своїм способом життя здатне генерувати власну безпеку і направляти державу на правильний шлях розвою. Ці моменти повинні знайти відображення в Конституції включно з основними правилами поведінки громадянина в контексті інформаційної, економічної, гуманітарної безпеки, єдиної ідентичності та реалізації народної повноти влади. Конституція повинна мати запобіжники проти неоколонізації та рецидиву олігархічного домінування над демократією. Головне — народний проект реформування Конституції повинен бути цілісним і реально захищати інтереси нації в Україні і світі. Це складно, бо вимагає застосування потужного філософського інструменту аналізу та прогнозування народного буття, що під силу потужній громадській організації і чим ніколи не стануть перейматися вузькопрофільні фахівці з конституційного права. Для нас важливо, щоб конституційні зміни були вдалими. Можливо, це один з останніх шансів позитивної трансформації нашого знервованого і бідніючого суспільства, яке вже втратило сприятливий момент для власної самоорганізації.

 

 

 

 

 

 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment