Зустріч з кіборгами: філософія війни

Каріна ДОРОШЕНКО,

аспірантка Інституту філології

Кіборги, як тепер називають захисників Донецького аеропорту та прилеглих територій, розповіли про війну, про себе, про те, яким бачать план перемоги.

Кожна відповідь на запитання чи будьякий спогад у військових переважно приправлявся гумором. Для більшості теперішня війна почалася з Майдану. Олександр Чуб (5 батальйон ДУКу), який раніше був матросом, розповів, що саме у час Революції їхнє судно арештували в Нігерії і він від подій в Україні просто рвав на собі волосся, “якого вже немає”, — додає іронізуючи. Друг Вогник (речник 13го батальйону ДУКу), який проходив вишкіл у “Тризубі” ще 2003 року, для захисту держави і гідності повернувся з Таїланду, де працював у сфері туризму. “Тепер, — завуальовано підкреслює, — працюю з російськомовними туристами”. А Кирило Бабєнцов, він же “Кобра” з ОУН, розповідає, як рвався у Донецький аеропорт саме на Новий рік і командир, зрештою, здійснив бажання.

Про військові часи і дух найбільше розповідали друг Вогник і друг Бєс, замкомбата 13 батальйону ДУКу і “за сумісництвом” особистий ворог Мотороли (одного із очільників сепаратистів). “Жаліючись”, що в Донецькому аеропорту не було гарної музики, Бєс нагадав: “Ми на своїй землі і нічого боятися. Якщо тобі страшно — усміхайся”. А “героїзм починається там, де є халатність командира, — продовжує Вогник, — головне знати, як вистрелити влучно, а не бути влучно підстреленим”.

На запитання про те, чи змінила кіборгів війна, відповіді були вже без іронії. Друг Бєс “побачив, як загартовується нація і скільки псевдовоїнів у країні”, а Кобра “став терплячішим до людей, до людських мінусів”. Друг Галичанин зазначив, що “влада всіх нас поставила в такі умови, що це екстремальна школа життя поза війною”. Друг Скальд (розвідгрупа ДУКу) помітив, що після війни у людей змінюються очі. “Війна повернула людей якщо не до Бога, то до зміни в собі”, — продовжив Вогник, якого війна навчила людяності. Олександр Чуб словами Лао Цзи наголосив, що “сильним є той, хто переміг себе”.

Присутні засипали кіборгів запитаннями; студенти (очевидно фізики) пропонували зробити корисні і необхідні прилади військовим. Викладачкаволонтер запитала про важливість для солдатів листів і малюнків, — після цього всі дізналися історію кохання, в якій дівчинуадресантку, чий лист кіборги ледь не розігрували в лотерею між собою, віднайшов Олександр Животовський завдяки фото з печивом, куди героїня вклала листа. Так зародилися взаємні почуття. До слова, Олександр воює у складі 79ї окремої аеромобільної бригади і нагороджений Орденом за мужність ІІІ ступеню.

Кіборгів після розмови про філософію війни публіка проводжала стоячи.

Захід завершився хвилиною мовчання за загиблими воїнами.