«…І слово забуте, моє слово тихосумне… згадається…»

Вічні Тарасові думи понесли з Опішного глиняні тарелі, що склали серію “Заповіти українського Пророка”. Декоровані промовистим шевченківським словом та традиційною опішненською мальовкою, вони стали своєрідним зібранням Кобзаревого пророцтва. На ідею їх створення 2013 року наштовхнув доктор філологічних наук, професор, академік НАНУ, завідувач відділу української літератури ХХ століття, директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України Микола Жулинський, що завітав на святкування Національного фестивалю гончарства.

Виготовлення тарелів приурочили до 200ліття з дня народження Тараса Шевченка. Їх авторами стали співробітники творчої майстерні Національного музеюзаповідника українського гончарства в Опішному — гончарка Олена Мороховець та малювальниця Ірина Мирко, цитатний матеріал підготували бібліотекарі Гончарської книгозбірні України.

Уперше серію тарелів “Заповіти українського Пророка” було представлено в Музеї мистецької родини Кричевських, де вона експонувалася разом із виставкою гончарської Шевченкіани та творів лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка — Івана Білика, Михайла Китриша, Василя Омеляненка, Петра Печорного. Нині Кобзареві заповіти на опішненських тарелях передано до Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України, де вони слугуватимуть нагадуванням молодому поколінню, “чия правда, чия кривда і чиї ми діти”.

 

 

 

 

 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment