Оновлення жанру

Надія КИР’ЯН

 

Пояснюючи вибір літературного жанру автором збірки, Олекса Різників слушно пише: “Думи — це традиційна, давня форма спілкування поета, кобзаря, співака з нашим народом, з кожним українцем…

Олександр Птащенко взявся за дуже серйозні речі. Треба оволодіти не лише ритмом, віршованим розміром, цього мало! Треба в серцях людей зачепити такі струни — і так зачепити! — які б відгукнулися у їхніх душах, у їхніх головах, щоб людислухачічитачі наверталися до правди, до істини, а далі пробуджувалися до дії, до поступу, до боротьби…

Читаючи думи О. Птащенка, я часто відчував отой нервовий струс, оте душевне сум’яття, оте, що вимагає брому, про який нагадував Винниченко читачам кривавої історії України”.

Квінтесенція збірки полягає у рефрені (який у класичних думах не застосовується) з думи “Клятва Івана Мазепи”:

Передай же і сину, і внуку

Хмеля Богдана,

Мазепи Івана,

Бандери Степана

науку:

Ні під якою владою чужинською:

Ні під короною австрійською,

Ні під туркамибусурманами,

Ні під німцямигерманами,

Ні під ляхамипанами,

Ні під московськими двоглавими орлами —

Не буде вільної Вкраїни,

Не буде хліба у родини,

Не буде щастя для людини,

Не буде матері в дитини,

Не буде в тебе Батьківщини!

Тематика дум Олександра Птащенка стосується  й української історії (“Дума про кримський похід повстанцівмахновців”, “Варшавський суд Степана Бандери”, “Дума про Антона Крушельницького”), і нашої сучасності (“Дума про Майдан”, “Дума про Чорновола”). Його герої — високоморальні особистості, які самовіддано служать своєму народу, рідним, Україні. У “Думі про Ніну Строкату” (дружину політв’язня Святослава Караванського) йдеться про жіночу вірність коханому, готовність іти за ним у в’язницю, аби не зрадити правді і справедливості. Ніна Строката — талановитий учениймедик, викладач, якій запропонували вибір: або престижна кар’єра і відмова від чоловіка (так званого “ворога народу”), або замість цього — тюрма і мордовські табори. Вибрала останнє. Зворушує “Дума про Яринку”, яку автор присвятив своїй тітці, що 18річною загинула у вологодських лісах, куди заслали її батька, “селянинахлібороба” — “ворога народу”.

Дуже цікава дума “Храм і тиран”, створена на місцевому матеріалі. На Соборній площі в Одесі стояв чудовий СпаськоПреображенський собор, який свого часу зруйнували більшовики. На місці, де була дзвіниця собору, побудували пам’ятник Сталіну, який сидить на високому бетонному кубі і споглядає величезний макет, що ілюструє “Великий Сталинский план преобразования природы”. Цей монумент автор 11річним хлопчиком бачив ще в 1950ті роки.

Про те, що сталося потім, у думі розповідається так:

Та стали помічати: як сонечко зійде

І перший промінь ясний на землю упаде,

Тоді “вождю” (о Боже, страшно

й говорить!)

Неначе кров’ю руки по лікті збагрянить!

Зібралися сатрапи на раду:

як тут буть? —

Мабуть, червоні квіти відблиск свій дають…

І що ж? Спочатку винищили квіти, а наступного ранку — такий самий ефект. Посадили високі дерева — тепер кров по руках ідола розливалася при заході сонця…

Боролися б сатрапи із сонцем і тепер,

Та, після п’яних оргій, їх “вождь”тиран                                                          помер.

Він цілу ніч в калюжі блювотини лежав,

Але його, зі страху, ніхто і не підняв!

 

Настав жаданий Істини Момент!

І сотні тисяч ідолів бетонних,

І бронзових, і кам’яних… й картонних,

І зовсім вже маленьких, і стотонних

Упали і розсипалися вщент!

Автор описує справжні події та осмислює їх із погляду вічності, пофілософськи. У книжці вміщено коментарі, фото, інформацію про героїв тощо. Збірка свідчить, що українська дума може використовуватися як епічний жанр для зображення сучасних подій. Збірка “Наша Голгофа” цікава, пізнавальна, повчальна.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment