Георгій ЛУК’ЯНЧУК
Фото автора
Національний КиєвоПечерський історикокультурний заповідник наприкінці 2014 року отримав Сертифікат Державної архітектурнобудівельної інспекції України про готовність до експлуатації Великої лаврської дзвіниці. Ремонтнореставраційні роботи тривали п’ять років: укріпили опорні конструкції, відреставрували фасади, колони, інтер’єри Дзвіниці. 19 серпня 2014 року на третій ярус Великої лаврської дзвіниці підняли та встановили семитонний дзвін “Всіх Святих”. Архітектурна пам’ятка XVIII століття через аварійний стан була закрита для відвідувачів більше 10ти років. “Кошти, витрачені на реконструкцію, — переважно державні. Дзвін вилитий за кошти меценатів, ще якісь речі, але більшість витрат оплачено українською державою. Це вияв поваги до історії та архітектури”, — сказав народний депутат України Микола Томенко. Про духовну й культурну цінність Лаврської дзвіниці в історії культури України говорив заступник міністра культури Ігор Ліховий, діячі культури, меценати… Порадував хоровим виконанням духовних творів чудовий театр народної пісні “Ладоньки”.
Тепер усі охочі зможуть піднятися на Дзвіницю щоденно з 9:30 до 17:00 та з висоти пташиного польоту оглянути чудові краєвиди стародавнього і вічно молодого Києва. Вхідний квиток для огляду Дзвіниці коштує 35 грн, пільговий (для учнів загальноосвітніх шкіл, студентів очної форми навчання та пенсіонерів) — 15 грн.
І це того варте. Дзвіниця Успенського собору побудована в 1731—1745 рр. за проектом архітектора та інженера Йоганна Готфріда Шеделя і є восьмигранною чотириярусною вежею заввишки 96,5 метра. Велика лаврська дзвіниця — одна з найвищих православних дзвіниць світу. Це найвеличніша споруда в КиєвоПечерській лаврі за архітектурною досконалістю та неповторністю композиції. Кожен із чотирьох ярусів неповторний за оздобленням. До спорудження Великої лаврської дзвіниці тут стояла дерев’яна дзвіниця, яка згоріла під час пожежі 1718 року. На кошти гетьмана Івана Мазепи розпочали будівництво кам’яної дзвіниці, потім роботи припинили через різні причини. Аж у лютому 1731 р. був укладений контракт з іншим архітектором Йоганном Готфрідом Шеделем. У Лаврі за його проектування були збудовані Будинок намісника, добудовані галереї до Воздвиженської церкви та Церкви Різдва Богородиці. Саме за проектом Шеделя зведення дзвіниці розпочалося 25 травня 1731 року і завершилося аж 1 вересня 1745 року. На побудову дзвіниці витратили близько 5 млн цеглин. 12 дзвонів загальною вагою 96 тонн розмістили на третьому ярусі. Товща стін першого ярусу складала 8 метрів, а на покриття бані пішло 3,5 кг золота. Вартість споруди та дзвонів становила 92 400 карбованців. На будові працювали лаврські майстри Йосип Рубашевський, Іван та Гаврило Шаровари, родина Горохів, Степан Ковнір та багато інших. Кожен ярус дзвіниці мав своє призначення. У нижньому ярусі містився архів КиєвоПечерської лаври, на другому — бібліотека, на третьому — дзвіниця. На четвертому ярусі розмістили годинник, який потім неодноразово перероблявся і дійшов до нас у варіанті 1903 року, який зробила відома тоді фірма Єнодіна. Годинник не має циферблата і стрілок і заводиться раз на тиждень. Щочверть години вже більше 100 років звучить мелодія. Вінчає дзвіницю позолочена баня шоломовидної форми заввишки 13,69 метра. Ліхтар із маківкою заввишки 8,84 метра, а сам хрест становить 4,47 метра. На ярусах зроблені спеціальні майданчики для огляду панорами Києва. Підіймаючись по дзвіниці, можна, якщо не лінуватись, нарахувати 374 сходинки.
