«Синопсис» української історії Петра Кралюка

Дар’я ОЛЕФІР

Сучасна документальноісторична проза поповнилася збіркою творів Петра Кралюка “Синопсис”, що днями була презентована в українській столиці. До книги увійшли роман “Шестиднев”, повісті “Блага вість од княгині Жеславської”, “Лицар і смерть”, “Діоптра”, “Віднайдення раю” та новела “Рубльов”. Це проза українського інтелектуала, у літературознавчому середовищі вона отримала назву “проза ідей”.

Петро Кралюк автор чи не єдиного роману про Степана Бандеру “Сильні та одинокі”. Головний редактор видавництва “Ярославів Вал” Павло Щириця на презентації нової книжки письменника зауважив: “Тепер, як то кажуть, це в тренді, утім коли “Ярославів Вал” 2011 року видавав “Сильні та одинокі”, таких тенденцій ще не було. Цю працю, як і “Синопсис”, важко переоцінити, адже вона дає нам можливість побачити нашого “нешаблонного” героя, дає можливість простежити, як людина еволюціонувала, як виростав борець”.

Письменник пише про історичні події місцевості, де живе і працює. “І в тому, — зазначив Павло Щириця, — є певна чесність, тому що творчість автора випливає з його безпосередньої діяльності”. Петро Кралюк є проректором Національного університету “Острозька академія”.

“Синопсис” пропонує незвичний погляд на нашу історію. На її сторінках ми зустрічаємо князяфілософа Володимира Васильковича; його дружинукнижницю Ольгу Романівну, що була причетною до написання ГалицькоВолинського літопису; живописця Андрія з Рубля (Рубльова); творців Пересопницького Євангелія; найвидатнішого українського воєначальника епохи Середньовіччя, князя Костянтина Івановича Острозького; його сина, князямецената ВасиляКостянтина Острозького; блискучого авантюриста Ольбрахта Ласького — товариша засновника Запорізької Січі Дмитра Вишневецького; жінку трагічної долі Гальшку Острозьку — фундаторку першого вищого навчального закладу Східної Європи; братів Семерія та Дем’яна Наливайків; гетьмана Петра КонашевичаСагайдачного; книжника та богослова Кирила ТранквіліонаСтавровецького; автора першої граматики церковнослов’янської мови, письменникаполеміста Мелетія Смотрицького; героя двох континентів Тадеуша Костюшка; Івана Мазепу; Тараса Шевченка та багатьох інших відомих і невідомих персонажів нашої історії.

Насиченість “прози ідей” Петра Кралюка, густина історичних реалій, що представлені в його творах, унеможливлюють швидке її прочитання. Враження, що твори письменника є суто історичними і не мають жодного стосунку до сучасності, лауреат Шевченківської премії, літературознавець Михайло Слабошпицький називає грою та літературним прийомом. Адже історії як такої немає. Але є історики, наратори, що описують свій погляд, спираючись на реалії часу, в якому живуть, виробляють свої теорії причиннонаслідкових зв’язків історичних подій. І завдяки їм ми маємо певну систему поглядів, варіанти історії минулого, які могли бути правдою. Це дає нам можливість пізнавати себе, свій народ і цей світ.