Лист до матері
Спасибі, мамо, я не вбитий,
Лежу під кулями в бою,
Недоторканний, заповитий
В молитву та любов твою.
Небо в зорях наді мною, мамо,
Поруч грає Дону течія,
А за мною — Україна, мамо,
У садах, як стежечка твоя.
Молись, та не ридай з розпуки,
Бо я зійшов з твоїх колін,
Щоб стати в стрій і взяти в руки
Свободи й правди карабін.
Небо в зорях наді мною, мамо,
Поруч грає Дону течія,
А за мною — Україна, мамо,
У садах, як стежечка твоя.
Молись, не плач, а як загину
В крові московської орди,
Свою хустину в домовину
Мені на очі поклади.
Небо в зорях наді мною, мамо,
Поруч грає Дону течія,
А за мною — Україна, мамо,
У садах, як стежечка твоя.
10.04.2015
Батько й мати
Сказав мені мій батько: “Сину, йди,
Йди на війну з московською ордою.
Що не здобýли прадіди й діди,
Здобудь або впади на полі бою!”
Смерть або життя — це моє віно,
Це мого народу вічна брань.
Україно, Україно, Україно,
Я живу — прийди й на мене глянь!
Припала мати до рамен моїх,
Ридаючи, як лист на яворині,
Дала на груди хрестик-оберіг,
А на чоло — петлюрівку зі скрині.
Смерть або життя — це моє віно,
Це мого народу вічна брань.
Україно, Україно, Україно,
Я живу — прийди й на мене глянь!
В крові горить окопана тропа
Моя, але там батько мій зі мною,
А моя мати, від плачу сліпа,
Дає до рук мені видющу зброю.
Смерть або життя — це моє віно,
Це мого народу вічна брань.
Україно, Україно, Україно,
Я живу — прийди й на мене глянь!
12.04.2015
Пісня про свободу
Чи їдеш ти з Москви, чи з-за Уралу,
Чи з-за Байкалу їдеш, — все одно,
На танках їдеш, кутих не з металу,
А з костей вбитих націй, Сатано!
А ми — народ, не скорений тобою,
Молитва за свободу, а не мста.
З того заліза ми зробили зброю,
Котрим були прибиті до хреста.
Ти через Крим дійшов до Перекопу,
В козацьку землю врився дорогу.
Кайданів ти не довезеш в Європу,
А з України вернешся в тайгу.
А ми — народ, не скорений тобою,
Молитва за свободу, а не мста.
З того заліза ми зробили зброю,
Котрим були прибиті до хреста.
Ти не побачиш київської кручі,
Вовік Дніпра покірного не вздриш,
Ти повезеш в Москву дроти колючі,
Готовані на Прагу та Париж.
А ми — народ, не скорений тобою,
Молитва за свободу, а не мста.
З того заліза ми зробили зброю,
Котрим були прибиті до хреста.
14.04.2015
Лист укропів
Палахкочуть на межі Європи
Українські села і міста,
А при зброї в бункері укропи
Укладають Путіну листа:
“Слава Україні! Встань, москалю!
Стоя личить слухати привіт,
А якщо ти вийшов зі шпиталю
І не годен встати, дай одвіт.
Дай одвіт і полежи ще трохи,
Думай про Майдан серед Москви,
Де стинатимуть старі епохи, —
І почнуть з твоєї голови!
Думай, нащо здалась та воєнка —
“Крикну, гавкну: “Крим за мить візьму!”.
Крим ти взяв, та не здобув Шевченка
І землі, належної йому.
Думай, думай, нащо ти війною
Україну й цілий світ розпік,
Нащо сповнив люттю світовою
Сам себе, маленький чоловік.
Полум’я ще б’є з твойого ока,
В’ється дим, летюче трійло з вух,
Але вже усмішечка жорстока
Виявляє твій померклий дух.
Ми тебе не боїмося, кате,
Та колись подякуєм тобі,
Що за Україну помирати
Нас навчив у смертній боротьбі!”
17.04.2015
Ми з москалями — не один народ
Ми з москалями — не один народ,
Вони – німі раби, а ми — буйтури,
Пісні козацькі, стріляні стокрот,
І вмиті кров’ю на майданах мури.
Україно, янголе з трубою,
Будь сьогодні нам за сурмача!
Україно, ми йдемо до бою —
Дай нам смертоносного меча!
Ми з москалями — не один закон,
Ми на своїй землі, вони — заброди,
Вони — катуші, вбивства і полон,
А ми — повстанці й прапори свободи.
Україно, янголе з трубою,
Будь сьогодні нам за сурмача!
Україно, ми йдемо до бою —
Дай нам смертоносного меча!
Ми з москалями — не одна війна,
Була сто перша — буде ще сто друга,
Коли впаде кремлівський Сатана,
А ми від зброї вернемось до плуга.
Україно, янголе з трубою,
Будь сьогодні нам за сурмача!
Україно, ми йдемо до бою —
Дай нам смертоносного меча!
28.02.2015, Київ
