Андрій БУДКЕВИЧ
У сонячні й дощові дні будьякої пори року проспектом Свободи, що в Ужгороді, прогулюється невисокого зросту чоловік. Від метушливих перехожих його вирізняє прискіпливий, зацікавлений погляд, звернений до всього, що його оточує, невипадковий погляд Художника.
Його знають президенти
Віталій Либа — представник третього покоління закарпатських художників, які увібрали у свою творчість усе краще від знаменитих попередників. Він народився у краю степів, у місті Новоукраїнка Кіровоградської обл. У трирічному віці з батьками опинився в місті над Ужем, що стало його рідною землею…
У важкий та обнадійливий період історії, коли почав тріщати імперський устрій СРСР і закладались основи вільної України, багато людей гуманітарного штибу опинилися у великій скруті. До цих обдарованих людей належав і Віталій Іванович. Він почав самотужки прокладати свій мистецький шлях до Словаччини, став відомим за кордоном. Здобутки вагомі — 12 персональних виставок у Словаччині, приятелювання і творчі стосунки з багатьма представниками дружнього нам народу. Рудольф Шустер, президент Словаччини попередніх років, так відгукнувся про нашого земляка: “Віталій Іванович мій друг, має виставки у нашій країні, коли хоче, альбом із його роботами може бути у кожному будинку, де люблять картини. Він любить життя, людей і роботу свою. У Кошіце почувається ніби вдома…”.
2002 року сталася знакова подія в житті художника: картина “Свята Трійця” була подарована главі Вселенської церкви — Папі Івану Павлу ІІ. Тепер вона зберігається у Ватиканському музеї. Існує копія цієї прекрасної картини, що є власністю автора. Інший малярський твір, “Христос і хмарочоси”, словацькі політики подарували тодішньому президенту США — Джорджу Бушу.
Митець має досягнення в різних жанрах. Писав і пише портрети, пейзажі Сріберної Землі, оспівує красу жіночого тіла, але… центральний напрям творчості — сакральна тематика. Свій вибір митець пояснює так:
— Чому я малюю Ісуса, діву Марію, мучеників і святих? Бо багато років писав нечестивих — Леніна, Маркса…
Відвертість і простота зізнання викликає щиру повагу. Як і його діяльність — місіонера за межами нашої країни. Чому місіонера? Віталій Іванович пояснив:
— Мусимо бігати по світах, поки у нас тяжко. Там, у Словаччині, нове середовище, нові люди, нові емоції, є в них і свої цікаві художники. Та прийдуть інші, кращі часи. А ми всюди на висоті!
Серцевина тексту
Релігійний живопис Віталія Либи наповнений любов’ю… Апостол Йоан казав: “Бог є любов, хто перебуває в любові, той перебуває у Богові”. Без любові не будуть вирішені жодні великі проблеми Світу.
Важко не помітити серед доробку художника велику кількість ликів Христа, різних, але переважно стражденних. Є картина, точніше, мирська ікона Христа: обличчя зоране рівчаками пережитого болю, бо він — Єдиний відкупив наші гріхи — минулі, нинішні, днів прийдешніх. Від дня тієї пожертви ми причащаємося крихтами тіла Христового, і як німб вкруж нього, краплі крові Господньої…
Мусимо частіше звертатися до Святого Письма, аби проникнутися, сприйняти і наповнити ним самих себе, бо то найпотужніша зброя супроти сутінків матеріалізму. Любов могутніша за ненависть, вона її перемагає. Григорію Сковороді під час паломництв достатньо було мати при собі одну книгу — Біблію і сопілку. Немає у мистецтві величнішої і важливішої теми, ніж про віру і любов Христову…
Згідно з пророцтвом апостола Павла, “…від істини слух відвернуть, а до байок прихиляться”… Це про наші дні. Істинне джерело — віра і слово Ісуса. Саме такі основоположні засади практикує Віталій Либа. Тому й відчувається ота духовна особливість Митця.
Він знає…
Віталій Либа у своїй творчості не тупцює на місці. Він крокує, віддаляючись від минущих марнот міщанського життя, дедалі більше стає митцем “внутрішнім”. Бо ж писав поет: “Хто потопає в мовчанні, // Хто у потоці слів…” (Борис Чіп).
Віталій Либа промовляє до нас про зміст життя своїми картинами. У “Дао де цзин” сказано: “Той, хто знає, не доводить; доказує той, хто не знає”.
Віталій Либа знає…
