Микола ЦИМБАЛЮК
У рамках мистецької програми вшанування легендарного українського диригента і хормейстера, академіка НАМУ, Героя України Павла Муравського в Українському фонді культури 24 травня відбудеться презентація його книг “Моя хорова школа” та “Пісенний “Кобзар”. А перед цим відкрилася виставка живопису заслуженого працівника культури України Федора Ущаповського: “Чисті джерела” — “Мальовничий рідний край Павла Муравського”. У мистецькій програмі також узяв участь вокально-інструментальний ансамбль “Лаври” Піщанського РБК Вінницької області. Співорганізаторами цих заходів крім Українського фонду культури виступили МГО “Вінницьке земляцтво у місті Києві”, Благодійний фонд “Хорова школа Павла Муравського”, Товариство “Україна–Світ”.
Художня виставка Федора Ущаповського як надчутливий камертон налаштувала на високе і справді чисте, щире звучання всіх заходів з ушанування П. Муравського. Таку теплу, родинну атмосферу, яка панувала того вечора, не часто зустрінеш на відкритті виставок навіть найвідоміших наших художників. Можливо, тому, що тут зібралися земляки покійного Павла Івановича, але найімовірніше — тут зібралися люди: митці, глядачі й слухачі, — які близькі один одному за духом, які розуміють, відчувають і цінують національне мистецтво. І тут художник зі своїми живописними полотнами грав не останню скрипку.
Федір Іванович Ущаповський, як і його великий земляк, також народився в селі, тільки сусідньому, Миролюбівці, що в Піщанському районі Вінницької області.
Батько коваль змалку привчив Федора до нелегкої селянської праці, що виховує працелюбність, спостережливість, настирну вдачу і силу волі у досягненні поставленої мети. А рідна ненька прищепила йому любов до рідної землі, людей і народної пісні. Це її святі материнські руки створили на склі малюнки, де оживають квіти, від неї почув пісень, яких співав у церковному хорі його дід.
Ще в шкільні роки Федір долучився до гри в оркестрі. Відтоді найулюбленішими музичними інструментами стали гітара, балалайка і баян. Тоді ж, у сільській школі, полюбив малювати, за малювання завжди мав тільки відмінні оцінки. А потім було навчання на Донеччині, в професійно-технічному училищі № 34 м. Ровеньки Луганської області. Фах столяра-теслі, який має в собі щось споріднене з мистецтвом, стане в пригоді йому як художнику. У Донецькому краї він неодноразово спостерігав за роботою художників над етюдами. Творча натура прагла самореалізації, відтоді він почав потроху малювати й збирати літературу з уроками малювання.
Повернувшись на малу батьківщину, творча душа Федора Івановича запрагла ширших горизонтів, яких не буває без освіти і самовдосконалення. Він закінчив Тульчинське училище культури за спеціалізацією “Керівник оркестру народних інструментів”. Займаючись професійно музикою, паралельно, самотужки Федір набував фаху художника. Під час навчання в училищі за декорації до постановок спектаклів він, як колись у школі з малювання, отримував тільки відмінні оцінки.
Після закінчення училища почалося ніби звичайне, розмірене і запрограмоване життя: робота в Піщанському районному будинку культури, служба в армії, родинні клопоти. Але це не пригнічувало чутливу душу митця. Після армійської служби, повернувшись до Піщанки, Ущаповський організував вокально-інструментальний ансамбль “Лаври”, який 1983 року здобув звання народного. Згодом організував самодіяльний хор “Діброва”, який 1991 року також здобув звання народного. Ці мистецькі колективи знані на тільки на Вінниччині, а й по всій Україні та за кордоном. Вони стали лауреатами всеукраїнських, всесоюзних і міжнародних фестивалів. За визначні мистецькі заслуги Федору Івановичу 1992 року присвоєно почесне звання заслуженого працівника культури України. А 2007 року за популяризацію української культури в Придністров’ї та за багаторічну концертну діяльність і високий професіоналізм
Ф. І. Ущаповському присвоєно почесне звання заслуженого діяча мистецтв Придністровської Молдавської республіки.
Незабутній духовний вплив на Федора Ущаповського як людину й мистецького керівника справило багаторічне приятелювання з легендарним земляком — великим хоровим диригентом і педагогом Павлом Івановичем Муравським. Саме завдяки спілкуванню і навіть творчій дружбі талановитий учень дізнався від свого наставника чимало секретів хорового і диригентського мистецтва.
Музика й живопис у Федора Івановича, стверджують мистецтвознавці, музиканти і художники, нероздільні, як слова і музика у пісні. Варто подивитися пейзажі художника рідних місць, де минало дитинство його і Павла Муравського, і це відчує кожен. Нинішня виставка представлена 51 картиною майстра, написаними у різні роки, переважно в пейзажному й портретному жанрах. Живописні краєвиди Федора Ущаповського витончені й ліричні, в них ніби дихає в усій своїй красі сама природа. Художник, як зазначав на відкритті виставки Олександер Шокало, надає перевагу порам року й мінливим станам природи: “Січень”, “Завесніло”, “Перед грозою”, “Зелено”, “Після дощу”. Портрети малює з близьких йому по духу людей: зі свого місцевого середовища та зі сфери мистецва (“Павло Муравський”, “Назарій Яремчук”). Не міг він оминути і останні події на Євромайдані.
На перший погляд, за існуючою, на мій погляд, хибною оцінкою Федір Ущаповський “непрофесійний художник”. Але таких полотен, яких торкнувся його пензель, не побачиш у багатьох “дипломованих” і “модних”. І питання тут не стільки в художньому рівні, майстерності (хоча це важливо), скільки в любові до зображуваного й умінні його показати. Полотна Федора Ущаповського викликають у душі неймовірні почуття закоханості до рідної землі, коли хочеться обійняти весь світ, нишком втираючи непрошену сльозу, згадуючи давноминулі картини зі свого дитинства.
Уже майже сорок років Федір Ущаповський бере участь у художніх виставках, колективних і персональних. А кількість його робіт обраховується не однією тисячею полотен. Цьому сприяє не лише його щоденна праця, нерозлучність із пензлем і фарбами, а й щорічні виїзди на мистецькі пленери.
Тому не дивно, що картини Федора Івановича Ущаповського зберігаються в приватних колекціях відомих поціновувачів мистецтва в Україні й за кордоном: Польщі, Канаді, Швейцарії, Італії, Росії, Молдові.
