Валентина ЄФРЕМОВА,
мистецтвознавець, заслужений працівник культури України
Фото автора
Галерея “Парсуна” представила виставку картин Давида Шарашидзе. Виставлені картини насичені свіжим повітрям Сакартвело, в них роздуми, розповіді, пісенна сага про грузинський народ, його чистоту, гордість, духовну красу, замріяність і відкритість. Саме про це розповідають очі юних красунь, для яких художник має свою особливу кольорову гаму: теплу, чисту, лаконічну. Сприймаю їх, мов бальзам, для своєї України та для себе особисто.
На виставці комфортно, посімейному затишно: на стінах полотна художника в оточенні вишуканих ляльок. Умовними засобами, якими оперує парсуна, художник створює свій Едемський сад: за столом збирається родина, жінки застигли, мов кокони шовкопряду, у їхніх поглядах чекання.
Шанувальники образотворчого мистецтва столиці знають картини художника з кінця 90х років минулого століття з групових виставок до Дня незалежності Грузії, коли грузинські митці Темо Свіреллі (1964—2014), Бадрі Гобіанаурі, Гія Міміношвілі та Давид Шарашидзе почали влаштовувати свої вернісажі на Андріївському узвозі. Київ знайшов нових друзів, відчув яскравий подих сучасного мистецтва, відкрив для себе сонячну, гостинну Грузію, сповнену палкого прагнення будувати мирне та щасливе життя.
Філософія творів Давида Шарашидзе — це роздуми про Грузію, внутрішній світ людини, мрії про щастя. Саме такими є картини з поодинокими жінками, у них немає конкретної присвяти, це — образи. Героїням притаманний отой дивний настрій, сповнений роздумів, що знайомий багатьом людям, які вміють мріяти та чекати. Герої художника живуть у простому оточенні: вони сидять за столами, відпочивають у кріслах, а навколо розташовані шафи, квіти, годинники, посуд, що перетворюються на символи. Художник сміливо порушує всі канони, стереотипи — він створює свої закони перспективи, побудови площин, оперує умовністю форм предметів та постатей людей.
Коли митець передає настрій великого міста, то вікна будинків відчинені, у них світло, там живуть, там уміють чекати. Інколи увагу композиції забирає невелика деталь: чи то яблуко, чи пляшка вина, екзотичні фрукти або стилізовані квіти. Саме так художник створює ауру грузинської саги: він тужить за минулим, але в своїй мажорній святковій тональності. Це як сповідь, злива, після якої настає очищення, новий день і нове життя з поглядом в інші виміри та горизонти, його особлива внутрішня динаміка та світлодайність. Для вирішення живописної задачі вибрана парусина зі своєю специфікою живописного рішення: колір лаконічний, побудова композиції спрощена, задум вирішується скупими засобами. Жанровості надають надписи та символічні атрибути, що наповнюють картини й запрошують до діалогу.
Давид Шарашидзе — член Міжнародної федерації художників ЮНЕСКО, працює переважно в галузях живопису, левкасу, графіки. Його твори зберігаються у багатьох країнах світу, приватних зібраннях, престижних галереях Латвії, Фінляндії, Норвегії, Грузії, Росії, Австралії, США, Польщі, Австрії, Чехії, Бразилії та країнах Середземномор’я.
