Газета “Слово Просвіти” розпочинає новий проект — узагальнення досвіду роботи обласних організацій. Розпочали ми з ІваноФранківського обласного об’єднання.
Нещодавно за завданням Центрального правління ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка я побувала в гостях у ІваноФранківської “Просвіти”, відвідала різні заходи, зустрічалася з багатьма просвітянами. Хочеться про все це розповісти, адже враження найкращі. Люди працюють з вогником, з фантазією. Робота спланована на кілька років, план роботи узгоджено з місцевою владою, яка підтримує просвітян морально і матеріально. Гармонійна співпраця із владою та іншими громадськими організаціями, політичними партіями приносить плоди: Народний дім “Просвіти” став притягальним центром для іванофранківців. Без сумніву, це одна з найкращих обласних просвітянських організацій. Камертоном поїздки стала бесіда з головою ІваноФранківської “Просвіти”, який розповів про загальні напрями роботи, найголовніше, що зроблено і планується. А інші активісти “Просвіти” — кожен про свої починання. Тож запрошуємо до Народного дому. До слова, навіть у нинішні нелегкі часи тут зроблено гарний ремонт, створено галерею українських державотворців, гетьманів. Усе продумано до дрібниць. Як театр “починається з вішалки”, так цей Народний дім починається з вестибюлю. А ще на вулиці, при вході — стенди, у яких подано перелік громадських організацій, які тут працюють, інформація про найцікавіші заходи і проекти; свіже число тижневика “Слово Просвіти” та місцевої “Галицької Просвіти”.
У вестибюлі — портрети видатних діячів “Просвіти”, слова Шептицького, Франка, видатних просвітянських діячів, які визначають суть діяльності організації: “Просвіта — найуспішніший проект в історії України для утвердження національної ідеї та самоорганізації громад”; “Українська мова — це генетичний код нації, який поєднує минуле з сучасним, програмує майбутнє і забезпечує буття нації у вічності”. На стіні навпроти входу — портрет Шевченка на тлі символічного українського краєвиду і його слова, які, на думку просвітян, висловлюють суть національної ідеї: “І оживе добра слава — слава України”. Справді, усе геніальне — просте. Національна ідея полягає в тому, щоб примножувати славу України у світовому контексті. Що й роблять іванофранківці. Активно, завзято, з вірою у свої переконання, свою справу, а завдяки цьому — успішно. Тож поглянемо на їхні справи і приєднуймося, переймаймо досвід, пропонуймо свої ідеї, примножуймо досвід і працюймо з вогником і завзяттям.
Найуспішніший
соціальний проект
Степан ВОЛКОВЕЦЬКИЙ,
голова ІваноФранківської обласної “Просвіти”:
— Хотів би наголосити на тому, що “Просвіта” — найуспішніший соціальний проект в Україні за всю її історію, який протягом майже півтора століття реалізує українську національну ідею. Тож просвітянська діяльність необхідна. І якщо мислити державними категоріями, то будьяка держава тримається не тільки на формах організаційних, матеріальних, а й мусить мати духовну основу. Цю духовну основу слід упроваджувати у свідомість людей, які повинні розуміти зміст національної ідеї, потребу власної держави, необхідність її підтримки і роботи не тільки і не стільки для власних інтересів, а для інтересів державних. Ідеться про українську державну ідеологію, якою, на жаль, сьогодні держава з різних причин не займалася, а переклала частково на церковні структури та громадські організації. Ми на Прикарпатті намагаємося заповнити цю прогалину. У зв’язку з цим з’явилося багато наших ініціатив, зокрема програма, затверджена ІваноФранківською обласною радою “Просвіта ХХІ століття”, яка передбачає підтримку владних структур на всіх рівнях просвітянської діяльності, зокрема в організації і діяльності осередків у навчальних закладах, у закладах охорони здоров’я, культури, у трудових колективах, врахування у професійній діяльності, зокрема педагогів, просвітянської роботи, щоб був стимул у наших учителів, викладачів, їх фінансову підтримку. У нас налагоджений добрий контакт з обласною радою, облдержадміністрацією, зокрема управлінням культури. Ми маємо фінансування, яким забезпечується діяльність нашого центрального Народного дому. Це дозволило організувати Музей народної шани Шевченка, провести великий комплекс ремонтних робіт. ІваноФранківський Народний дім “Просвіти” став центром громадськополітичної діяльності, де щодня відбуваються різноманітні заходи просвітницького, культурного й політичного характеру. Тут зосереджено актив не тільки обласної, міської “Просвіти”, а й низки інших громадських організацій: Союзу українок, Жіночої громади, Лемківщини та багатьох інших.
Ми уклали меморандум про співпрацю з усіма українськими церквами на території області, з “Пластом”, який активно працює з молоддю. Вважаємо, що ці три структури: “Просвіта”, Церква і “Пласт” за співпраці з органами влади повинні дати позитивний результат для впровадження української національної ідеї. Я переконаний, що “Просвіта” не може бути відділена від політики. Коли прийшов до влади режим Януковича, ми одразу підтримали ідею створення Комітету захисту України. У всеукраїнському масштабі цей Комітет очолив наш земляк Дмитро Павличко. І ми з народним депутатом першого скликання Дмитром Захаруком стали співголовами ОО КЗУ у 2010—2012 роках, коли ще більшість наших співгромадян, зокрема і в Галичині, не оцінили усієї небезпеки антиукраїнського режиму Януковича. Ми організовували звернення, протестні акції, роз’яснювали людям, до яких наслідків може призвести узурпація влади. Обласна організація готувала історичну подію — Майдан Гідності. Багато наших просвітян брали активну участь у цих акціях у Києві.
Коли почалися військові дії з боку окупантів і бандитів, ми створили громадську організацію “Народне ополчення Прикарпаття”. Я взяв на себе функції голови оргкомітету, пізніше голови наглядової ради, де область була розділена на чотири сектори: з центром в ІваноФранківську, в Коломиї, Калуші і Надвірній. У кожному з цих центрів передбачалася організація народного ополчення в кожному населеному пункті. У кожному з чотирьох центрів передбачалася організація на рівні полку, щоб ми були готові до агресії з боку наших ворогів. Сьогодні проводимо навчання з військової підготовки. Запросили колишніх фахових офіцерів, які безоплатно займаються вишколом у різних напрямах: стрільба, прийоми самооборони, долання перешкод, надання медичної допомоги тощо. Народне ополчення допомагає охоронним структурам влади охороняти важливі об’єкти, особливо на свята. За потреби ми разом з іншими структурами зможемо організувати народну самооборону. Серед інших заходів, тут ми проводимо в останню дорогу визначних наших діячів, зокрема героїв Небесної сотні.
Один із напрямів роботи — просвітянський лекторій. Серед наших активістів є відомі вчені, зокрема, професор Степан Геник, заслужений лікар України, заступник голови “Просвіти” Євген Романишин, депутат ВР першого скликання, нині депутат облради Дмитро Захарук, відомий краєзнавець Петро Арсенич та ін. Лекції читаємо безоплатно, але вважаємо, що влада повинна більше підтримувати цю діяльність. Навіть за радянських часів від товариства “Знання” лекції читалися постійно. Хоч вони були заполітизовані, але багато було й корисного. Люди на місцях — у колективах, районах, містах і селах — чекають наших лекцій з різної тематики: політичної, соціальних питань, юридичних, історичних, краєзнавства, охорони здоров’я тощо.
У наших планах створення місцевих осередків у кожному селі, на кожному підприємстві. Звичайно, цього ми ще не досягли, проте щороку в області відновлюється 14—20 осередків “Просвіти” та “Молодої Просвіти”. Нині ми запланували огляди районних об’єднань “Просвіти”. Першими зголосилися взяти участь в огляді Верховинське райоб’єднання, Коломийське (голова Василь Глаголюк), Тлумацьке, де в кожному селі є активно діючі первинні осередки. Очолює її працівник освіти, активістка, нагороджена медаллю “Будівничий України” Галина Дзьоба.
Наша область єдина, де обласна рада ухвалила широкомасштабну програму “Просвіта ХХІ століття”, а також програму “Нова українська родина”, автор якої Дмитро Захарук. Ці програми заслуговують на те, щоб їх активно впроваджувати.
Одна з останніх новацій стосується проблеми охорони здоров’я, роз’яснення загрози наркоманії та алкоголізму. З цією програмою виступили наші активісти разом із ученимимедиками. Це питання заслуговує на те, щоб його підтримала Центральна “Просвіта”. Рух за здоровий спосіб життя — це рух за відтворення нації, недопущення її вимирання. “Просвіта” могла б започаткувати такий рух, враховуючи давню просвітянську традицію боротьби за тверезість, яка зародилася від самого початку, майже півтора століття тому.
За ініціативою Петра Арсенича, яку він виношував близько 10 років, у Народному домі створено Музей шани Шевченка. Шевченко на Прикарпатті не був, однак історія кожного краю пов’язана з іменем, ідеями, поезією Тараса Шевченка. То чому б цього не відобразити? Це допоможе глибше зрозуміти місцеву історію, зробить внесок у шевченкознавство, патріотичне виховання. Більшість музейних експонатів пов’язані з громадською й політичною діяльністю, із упровадженням ідей Шевченка, побудовою пам’ятників, різноманітними патріотичними заходами, які проводилися понад століття на наших теренах. Мені ця ідея здається оригінальною, її варто впроваджувати і в інших регіонах України.
Ми маємо нашу обласну газету “Галицька Просвіта” (редактор Богдан Вівчар, досвідчений журналіст, працював 20 років у газеті “Галичина”). Відгуки про газету хороші. І хоч її передплата зовсім дешева, з передплатою непросто — люди збідніли. Але якось тримаємо. Маємо видавництво, яке друкує немало патріотичних книжок. Добру славу заслужила просвітянська книгарня, у якій сумлінно працює просвітянин Ілля Заграновський. Книгарня продає винятково українську книжку. Торік продали книжок на 82 тисячі гривень.
Наше обласне об’єднання надає допомогу переселенцям із Криму та Донбасу. До мене звернулося керівництво облдержадміністрації з проханням розмістити тут центр допомоги біженцям. Ми погодилися. Коли переселенці створили громадську організацію “Українці Донбасу і Криму”, ми допомогли в її оформленні, підготовці Статуту, надали приміщення у НД. Вони активно працюють, займаються розподілом гуманітарної допомоги, беруть участь у нашій роботі.
Серед переселенців і давній наш знайомий Володимир Сабадуха, викладач Луганського університету, автор книжок, наукових розробок, зокрема книжки “Українська національна ідея та концепція особистісного життя”. Виходячи з постулатів грецької і римської філософії про різні рівні особистісного буття, переконує, що для державного будівництва потрібні люди, які віддають перевагу державному інтересові перед особистим. За ініціативою професора Сабадухи у Прикарпатському університеті організували круглий стіл на тему української національної ідеї. Він викладає у наших різних вишах, зокрема в університеті нафти і газу, у медичному університеті. Ми сприяємо, щоб переселенці, зокрема найактивніші з них, знайшли можливість для своєї діяльності у громадському, науковому житті.
У Народному домі майже щодня відбувається кілька заходів. Тут збираються представники громадських і політичних організацій, “Пласту”, Союзу українок, КУНу, Свободи. Народний дім “Просвіта” розміщений у центрі міста, тут зручно всім збиратися. У НД розташовано наше обласне видавництво, книгарня, клуб обдарованих дітей.
Ми часто обговорюємо зміст, суть, форму національної ідеї. Дійшли думки, що українська національна ідея найкоротше виражається у двох словах “Слава Україні”. За аналогією до польської, німецької чи іншої національної ідеї — це сукупність цінностей, які поляка роблять поляком, німця німцем, а нас українцями. Сюди належать мова, історія, право мати власну історію, менталітет, спорідненість поглядів. Чому в українських націоналістів, патріотів з’явився заклик “Слава Україні”? Бо в ньому зосереджено зміст того, над чим варто працювати і що приносить добро для народу, що приносить славу Україні. Це мета, зміст і суть нашої громадської діяльності.
Я переконаний, що “Просвіту” мають підтримувати і фінансувати на державному рівні. Проте навіть у нашої післямайданівської влади немає розуміння цього. Тому що “Просвіта” виконує державницьку функцію, ту, яку повинна виконувати держава, впроваджуючи не якусь одну з ідеологій, а державну ідеологію. Держава з допомогою “Просвіти” повинна впроваджувати державні принципи, національну ідею у свідомість українських громадян.
У нашій області це завжди розуміли, тут “Просвіту” вважають серйозною поважною організацією і її підтримує будьяка влада. Проте на місцях, у районах фінансова підтримка ще дуже незначна, часто це залежить від активності самих місцевих просвітян. Окрім державної підтримки, маємо благодійну допомогу, деякі кошти від видавництва. Є у нас автобус, але ми його здаємо в оренду, бо він збитковий.
Вважаю одним із найважливіших напрямів роботи контакти, взаємодію просвітян на регіональному рівні. У нас тісний зв’язок, наприклад, із луганськими просвітянами. Тісна співпраця зі славним луганським козаком, патріотом, науковцем Володимиром Семистягою.
Ідею об’єднання українців одноголосно затвердили в обласній раді — це програма зближення українських регіонів. Якби раніше це впровадили, нинішньої війни не було. Адже давно було зрозуміло, що розігруватиметься сепаратистська карта. Ще 1997 року я звертався до сесії обласної ради, ми ухвалили відповідне звернення і направили уряду України, президенту, Верховній Раді. Тоді адміністрацію президента очолював Кушнарьов. Наше звернення проігнорували і нині ми за це розплачуємося. Ми пропонували запровадити співпрацю регіонів за всіма напрямами: культури, охорони здоров’я, економічному (створення спільних підприємств), відпочинку і співпраці між громадськими організаціями, навчальними закладами. Не тільки на рівні областей, а й районів, шкіл, ВНЗ тощо. Це надзвичайно широке поле діяльності, якби ця ідея стала частиною державної політики, вона об’єднала б Україну. Я, як держслужбовець першого рангу, бачу, як це зробити і вважаю, що це цілком реально, тим більше, є позитивний досвід у цьому напрямі.
У Музеї шани Шевченка
Петро АРСЕНИЧ,
краєзнавець:
— Я закінчив історичний факультет Київського державного університету 1958 року. Відколи приїхав до ІваноФранківська, довгий час працював у краєзнавчому музеї, потім у редакційному відділі, який видавав краєзнавчу літературу, книжки про репресованих. Був депутатом обласної ради. Мріяв організувати Музей народної шани Шевченка, показати, як галичани вшановують Кобзаря. Хоч поетпророк тут ніколи не був, але коли були видані його перші твори, ми одразу про це дізналися, їздили до Львова, до Києва купувати його книжки. Щороку всі українські організації відзначали день народження Шевченка, видавали та розповсюджували його твори, організовували концерти. Як книголюб, усе це збирав і хотів показати свої колекції людям. Нарешті мрія здійснилася.
У цій вітрині загальні матеріали про життя і творчість Шевченка, а тут книги, які видавалися у нашому місті, колишньому Станіславові, в Коломиї та інших містах Галичини. Запрошення, програми концертів — усе це старовинне, виготовлене ще за австрійських та польських часів. Матеріалів дуже багато.
А тут місцеві лауреати Шевченківської премії у різних галузях. Серед них — художник Касіян, народна майстриня Ганна Василащук, письменник, наш земляк Дмитро Павличко, літературознавець Федір Погребенник із Косівщини, письменники, Михайло Андрусяк, Роман Федорів, художник Опанас Заливаха та ін. У вітрині їхні книжки, книжки про них. Далі “Життя і знання”, популярний часопис, який висвітлював творчість Шевченка. Вітрина, де висвітлюємо історію побудови пам’ятників Шевченка. Наша область займає перше місце за кількістю пам’ятників Шевченкові і музейних кімнат. Перші пам’ятники були побудовані на початку ХХ століття, зокрема, в селі Надіїв Долинського району 1904 року. Багато пам’ятників було побудовано до 100річчя від дня народження поета. Ось тут матеріали про створення товариства “Січ”, а потім на його основі добровільних товариств Січових Стрільців, які воювали проти тюрми народів — царської Росії. Більшість наших галичан, які свого часу працювали в Києві, в часи сталінських репресій були розстріляні як вороги народу.
А тут сучасні наші громадські діячі, вчитель Лук’ян Вардзарук, який нещодавно відійшов у засвіти, а нам залишив свої книжки про репресованих; наші члени Наукового товариства Шевченка, які водночас були діячами “Просвіти”. Їхня доля склалася порізному. Ті, хто опинився на радянській Україні, були репресовані, наприклад, Онищук. Учитель, вчений, був у Січових Стрільцях. Працював у Києві, видав багато книжок. Ось адмірал австрійської армії Окуневський, який об’їхав увесь світ. Він і його брат Теофіл були членами уряду ЗУНР.
Це музична Шевченкіана. Я колекціонер, збираю поштові листівки ще з давніх часів. Оце мій особистий альбом, поштові листівки із зображенням Шевченка. Художник Ярослав Пстрак, Труш, інші. Нині передав до музею.
Свого часу доклав багато зусиль, щоб переконати людей надати мені ці експонати. Боялися: їх звинуватять у тому, що дають націоналістичну літературу. У радянський час мене постійно викликали на допити, закликали до співпраці. Дякую Господу, що я ні на кого нічого не наговорив, ніхто не скаже, що я донощик.
Вести здоровий спосіб
життя і не хворіти
Євген РОМАНИШИН,
заступник голови обласної “Просвіти”:
— Я працював майже 50 років головним лікарем. Нині займаюся переважно питаннями здорового способу життя. Це дуже актуально, бо проблеми надзвичайні. За статистикою ми на другому місці в світі по смертності. Кожен другий чоловік не доживає до 60ти. Дитячий аутизм збільшився за останні 10 років у 300 разів. Захворюваність на онкологію щороку зростає на 3 %. У нашій області — на 1,5 %. Захворювання на туберкульоз за 15 років виросло на 50 %.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я можна на 50—55 % зменшити захворюваність і смертність, якщо вчити населення здорового способу життя. 80 % онкології також можна попередити. Велика роль правильного харчування. У нас нині 100 % м’яса з гормонами. Майже 90 % продуктів у супермаркетах мають харчові добавки, які пригнічують імунітет, підвищують ризик захворювання на онкологію. Ніхто не звертає уваги, наприклад, на шкідливість маргарину. А це штучний жир, який роблять з олії при 160 градусах і додають туди водню. Цей продукт також викликає онкологію. Шкідливий напій пепсікола, пиво також. У пиві є фітопротестерон, туди додають важкий метал кадмій. Ці добавки викликають онкологію, негативно впливають на репродуктивну функцію. Тому кожна третя молода сім’я не може мати дітей.
Після того, як почали широко спілкуватися мобільними телефонами, утричі збільшилася кількість пухлин головного мозку. Вони негативно впливають також на репродуктивну функцію. Рекомендується розмовляти по мобільнику не більше 20—40 секунд. Після десятихвилинної розмови по мобільному телефону з допомогою спеціального апарату ми спостерігали, наскільки пригнічувалася діяльність мозкових клітин.
В Італії два роки тому працівник однієї фірми в обов’язки якого входило передавати інформацію мобільним телефоном, захворів на пухлину головного мозку. Він судився з компанією і виграв суд.
Ми готуємо брошуру, де висвітлимо всі ці речі.
Чому така ситуація? Бо маємо владу, яка не думає про людей, а думає, як збагатитися і зменшити населення до 30 мільйонів. Бо сьогодні Україна залишилася єдиною державою в Європі, де 80 % етнічного населення. Тенденції до глобалізації полегшують управління державами.
Над цим замислюються лідери, які хочуть добра своєму народові. Ангела Меркель, прем’єрміністри Англії і Франції заявляють, що мультинаціональні держави себе не виправдали.
Друге питання, яким я займаюся, — про нашу праукраїну. Сьогодні за трипільським календарем 7523 рік. У нас на Прикарпатті в Косівському районі є Терношорська Лада. Це кам’яна фігура вагітної жінки заввишки 10,5 метра, вагою 100 тонн, їй 50 тисяч років, описав її директор Інституту історії і археології Микола Когутяк. А копію лади розміром 10,5 сантиметра знаходять по всьому світу. Це свідчить, що звідси йшло розселення білої раси. Це довели англійські вчені, індійські та ін. Відоме зображення тризуба, якому 20 тисяч років.
На Кам’яній Могилі в Запорізькій області знайшли у печерах 167 табличок, розшифрували їх. Нашій першій державі Арата 7 тисяч років, тут 11 тисяч років тому була письменність. Ці дані замовчують. Треба розповідати українцям про наше минуле, щоб підняти настрій, ми все одно переможемо.
Шукаємо лідерів!
Євгенія БАРДЯК,
голова ІваноФранківського ОО “Молода Просвіта”:
— Я лікар за фахом, нещодавно захистила кандидатську дисертацію, працюю в ІваноФранківському національному медичному університеті.
Громадська діяльність у “Молодій Просвіті” — це як волонтерська робота. Наша організація має районні осередки, первинні — в селах, містах, на базах різних культурних чи навчальних закладів. Усі ці структури формують обласну організацію. Ми постійно спілкуємося між собою через інтернет, мобільний зв’язок, щоб покращувати свою діяльність, зустрічаємося значно рідше. Акцентуємо діяльність на розвитку села, приділяємо багато уваги культурному розвиткові.
Адже село, на мою думку, — це основа нашої держави. Якби воно було економічно і культурно розвиненим, прогресивним, сильним, відповідно була б і держава сильною. Нині село розорили, воно збідніло. Люди з сіл виїжджають за кордон на заробітки, а молодь прагне жити в місті. Село занепадає і спустошується. А ми хочемо своєю діяльністю заохотити молодь любити свою батьківщину, розвивати.
У селах величезний потенціал. І лідери там є, треба тільки їх знайти і дати їм шанс розвинутися. У цьому полягає наша діяльність. Ми відкриваємо в селах різноманітні гуртки: танцювальний, вокальний, драматичний, куди досвідчені спеціалісти з районів та області приїжджають навчати молодь. Молодь це любить і радо йде туди. Навіть проводимо конкурсний відбір, бо не завжди вистачає місць для всіх охочих. Також ведемо комп’ютерні курси, гуртки з вивчення іноземних мов і з написання бізнеспланів. Наш край гірський, маємо великий потенціал з розвитку зеленого туризму. Щоб молодь не виїжджала шукати кращої долі за кордон чи в місто, треба так розвинути свій край, щоб люди звідусіль приїжджали, залишали там кошти на розвиток краю. Ось у чому суть навчання бізнесплануванню, потім започаткуванню власної справи, зорієнтованої на зелений туризм.
Ще одним напрямом нашої діяльності є правова освіта. Наша країна прагне бути демократичною, а демократія неможлива без дотримання прав людини. Бо права людини — основа демократії, основа незалежної правової країни. Ми намагаємося донести до громадян поняття про права людини. Наша організація є регіональним представником міжнародного фестивалю документального кіно про права людини. Цього року увосьме ми проводимо такий мандрівний фестиваль. Приходить дуже багато глядачів, особливо молоді. Перегляд фільмів, які завжди порушують актуальні теми, безкоштовний. Торік то були фільми про Євромайдан, про порушення прав людини під час сутичок, які там відбувалися. Цього року — фільми про конфлікт на сході країни.
Ми орієнтуємося на розвиток громадської активності молоді. Проводимо навчання з написання проектних заявок, вчимо молодь організовувати свою громадську діяльність, писати проектні пропозиції і шукати кошти на власну діяльність. Це робимо переважно для молоді з районів.
Зробили інформаційний стенд про прикарпатську Небесну сотню, щоб увіковічнити цих людей, які загинули за нашу свободу. Цей стенд розміщено на Вічевому майдані в ІваноФранківську, а також в інтернеті. Це семеро людей. Ми відвідали усіх їхніх родичів і записали їхні розповіді про героїв.
Не забуваємо й про соціальні проекти, про людей, які зазнають утисків у суспільстві. Наприклад, про людей із вадами слуху. Проводили навчання медиків мови жестів. Досвідчений сурдоперекладач проводить такі навчання мови жестів для майбутніх і нинішніх лікарів, щоб покращити їхнє спілкування з людьми з вадами слуху. Таким людям ми допомагаємо інтегруватися у загальне середовище.
Нині їдемо в Польщу за програмою співпраці громадських організацій.
Нещодавно найактивніші члени нашої організації брали участь у навчаннях зі співпраці громадських організацій та органів місцевої влади. Навчання відбувалося на базі громадської спілки “Освітній дім прав людини в Чернігові”. Продовження навчання (10 днів) буде у Варшаві. Після цього ми працюватимемо спільно з представниками органів місцевої влади міста Бурштина над розробленням плану спільних дій, які втілюватимемо, щоб покращувати наше суспільство. Представники влади не завжди мають відповідну кваліфікацію і їм треба допомагати. Буває, владу треба й покритикувати, а частіше з нею співпрацювати.
Цей проект реалізовує чернігівська міська громадська організація “Март” у співпраці з державними структурами Польщі. Ми дуже вдячні, що вони нас запросили, ми єдина організація із західного регіону, яка бере участь у цьому проекті.
Далі буде.
Матеріал підготувала
Надія КИР’ЯН
Фото автора
Народний дім “Просвіти” — центр духовності нашого міста
Михайлина БОДНАР,
завідувач культурномасової роботи обласної “Просвіти”:
— У Народному домі “Просвіти” ми проводимо до 500 заходів на рік. Це справді центр духовності нашого міста. В ІваноФранківську є інші народні доми (міський, центральний тощо), але у нас відбувається найбільше заходів.
Відколи почалася революція, потім війна, у НД “Просвіта” було все. Студенти робили наколінники, шили бронежилети, робили все, що треба для Майдану. Від барикад навколо облдержадміністрації майданівці приходили сюди перекусити, погрітися. Коли почалася війна, тут у бібліотеці відкрили координаційний центр. Координатор Леся Аронець.
Допомагаємо переселенцям з Криму, Донецька і Луганська продуктами, одягом, які приносять місцеві мешканці, привозять з Угорщини, Німеччини. Нині в цьому приміщенні розташована організація українців Донбасу і Криму, керівник Лариса Пантелюк. Ми залучаємо їх до всіх наших заходів. Коли ми відзначали 150річчя від першого виконання гімну України, він звучав у виконанні різних хорів, його виконували на різних інструментах. Українці Криму й Донбасу також брали участь.
Є матері з Донбасу і Криму, які створили дитячі будинки сімейного типу. Олена Кузьменко з Лисичанська взяла на виховання 13 дітей і мешкає в передмісті ІваноФранківська. Троє дітей уже стали повнолітніми. Ніна Петришина приїхала з Криму і виховує восьмеро своїх дітей.
З ініціативи обласної “Просвіти” тут утворилося народне ополчення, керівник Сергій Хамчук. Вони навчають охочих володіти усіма видами бойового мистецтва.
Нині готуємо захід, приурочений до 120річчя Юрія Шкрумеляка. На його творчості вчилися наші батьки, дідусі, бабусі, він писав патріотичні вірші. Родом із селища Ланчин Надвірнянського району. Наш просвітянин, директор музею Марійки Підгірянки написав дві книжки про Юрія Шкрумеляка. Одна вийшла, очікуємо на вихід другої, буде презентація цієї книжки і відзначення річниці Шкрумеляка.
Нещодавно до Міжнародного дня сім’ї провели круглий стіл, виступали старший науковий співробітник Львівського інституту народознавства НАНУ, автор книжки “Як виховати нову людину” Оксана Сапеляк, наші просвітяни Степан Геник, Володимир Сельський, отець Орест Путько, Дмитро Захарук та ін. Дмитро Захарук пропонує, щоб новонароджену дитину виносили на державному прапорі, щоб усі знали — народився маленький українець. Він показав такий приклад зі своїм онуком.
Відбувся перегляд мого 40хвилинного кліпу “Татусеві”. Я автор і режисерпостановник. “Жіноча громада” колись запровадила вшанування тата, ми це проводимо щороку. Вшановуємо родини, татусів, які на те заслуговують. У цьому відеокліпі розповідаємо про найшановніші родини області. Їм присвятили пісні.
Кожної першої суботи місяця я веду 15хвилинні передачі на проводовому радіо і щосуботи на хвилі 7202 FM півгодинні. Розповідаю про наші заходи, запрошую цікавих просвітян.
Ми навчили вихованців дитячого садочка “Пізнайко” гаївок, вони брали активну участь у наших святах. Продовжуємо цю діяльність.
Уже 6 років організовуємо “Різдво в Просвіті” Цього року з нами було 15 громадських організацій.
Нова моя ідея — проводити вечори для тих, кому за сорок. Люди перейняті власними клопотами, збайдужіли до громадської роботи і я вирішила придумати щось таке, щоб вони до нас приходили. Першого разу було з десятеро учасників, потім 15, а тепер уже ледве в залі вміщаються — близько 200 осіб. Щоразу намагаюся для них вигадати щось нове, неповторне. Там і виступи мистецьких колективів, музика, танці, творчі люди читають власні вірші, вивчають нові пісні. До кожного вечора готуються цілий місяць. Я упорядкувала збірник народних пісень “Співаймо разом”, ми розучуємо і співаємо пісні. Розповідаємо про якусь просвітянську родину, умільці грають на різних інструментах, господині пропонують свої домашні рецепти тощо. Спечуть великого пляцка, розповідають про нього, поріжуть і роздають по шматочку всім у залі, видрукують рецепт, який також усім роздають. Перед весняними роботами розповідали, що і як садити, ділилися насінням. Деякі тут познайомилися, потоваришували і навіть поєдналися.
Цього року ми запровадили Михайлівські вечорниці, 21 листопада, на честь Михайла. У нас у “Просвіті” є сім працівників — Михайлів. Новий проект —”Виколисана на українських піснях” для Клубу обдарованих дітей. Проходить дуже цікаво, з вигадками, фантазією.
Маємо дискотеку “Для тих, кому за сорок” і дитячу — “Щасливе дитинство”. Дітиведучі, проводять різні конкурси. Від просвітянського видавництва вручаємо призи.
Я упорядкувала книжку “А Сотню вже зустріли небеса”, у якій розповіді про Революцію гідності, вірші, присвячені Небесній сотні. У нас скоро буде створено Музей ре
