Пісня про двоголового орла
Прокидайтеся, народи,
Страшна година б’є,
Із могили чути смроди —
Імперія встає.
Встає імперія з могили
Розвалена, гнила,
А ми з неба вчора збили
Двоглавого орла.
Йде навала із Востока,
Земля в степах ячить.
З України кров глибока
Тече й кричить, кричить.
Встає імперія з могили
Розвалена, гнила,
А ми з неба вчора збили
Двоглавого орла.
Каже Дон до Сени й Тeжу:
“Поможіть, брати!
Я тверде каміння тeшу
На нові хрести!”
Встає імперія з могили
Розвалена, гнила,
А ми з неба вчора збили
Двоглавого орла.
20.04.2015, Київ
Небесна сотня
Пливе по Тисі злотне каче,
А хлопці на Майдані мруть.
Дніпро не спить, Дніпро не плаче,
Та сльози по щокaх течуть.
Знає Бог, а може, й він не знає,
Що то є війна на сім століть,
Де народ розп’ятий воскресає,
Повстає, під кулями стоїть.
Горять у битві дерев’яні
Щити, і списи, і шаблі,
Лягає сотня на Майдані
Лицем до рідної землі.
Знає Бог, а може, й він не знає,
Що то є війна на сім століть,
Де народ розп’ятий воскресає,
Повстає, під кулями стоїть.
Іде Москва несамовита,
Несе для нас ярмо своє,
А сотня, снайперами вбита,
На рубежах вогню встає.
Знає Бог, а може, й він не знає,
Що то є війна на сім століть,
Де народ розп’ятий воскресає,
Повстає, під кулями стоїть.
09.05.2015, Київ
Бій у Космачі
Гора зіткнулася з горою —
Бандерівці та москалі.
Там зброя атакує зброю,
Але земля не вб’є землі.
Чи там гора, чи там долина,
Полонина там, чи там рілля,
Глину там обороняє глина,
Землю захищає там земля.
Кричать ліси і звори: “Слава!”
Кричать смереки на вогні,
А москалів лежить орава,
Як зрубані пилою пні.
Чи там гора, чи там долина,
Полонина там, чи там рілля,
Глину там обороняє глина,
Землю захищає там земля.
Там вороги лежать безмоці,
Неначе в грудні мерзла грудь,
А наші хлопці при потоці
Криваві сорочки перуть.
Чи там гора, чи там долина,
Полонина там, чи там рілля,
Глину там обороняє глина,
Землю захищає там земля.
14.05.2015, ІваноФранківськ
Пісня про останній бій з ордою
Там, зза Дону, зза кордону,
В Україну йде орда,
Гнана Путіним до скону,
Як худоби череда.
Гей, ордо московська, чорт з тобою,
Ми твого не знаємо числа,
Але будем битись до забою,
Щоб ти вся й навіки полягла!
Йдуть попи, царі, холопи
Підмонгольської доби,
Йдуть кремлівські гробокопи,
Вічні Сталіна раби.
Гей, ордо московська, чорт з тобою,
Ми твого не знаємо числа,
Але будем битись до забою,
Щоб ти вся й навіки полягла!
Йде імперія червона,
Біла – мчить навперегін,
І чорніє сонця крона,
Соловецький грає дзвін.
Гей, ордо московська, чорт з тобою,
Ми твого не знаємо числа,
Але будем битись до забою,
Щоб ти вся й навіки полягла!
15.05.2015, ІваноФранківськ
Пісня про Донбас
Кажуть нишком славні патріоти,
Втішені, що досі ще живі:
“Як не годні ми орду збороти,
То віддаймо той Донбас Москві!”
Мовчіть, порадники, благаю вас,
Бо ви забули, мудреці зів’ялі,
Що Україна – то вогонь, Донбас,
То кров, пролита в битві на Каялі.
Донбас — то України вічна грань,
Палаюча мана із антрациту,
Як віддамо, зайде Тмуторокань
Аж до Манявського святого скиту!
Кажуть: “Розбудуймось, як герої,
В Києві, коло Дніпра й Сули,
А в Донбас повернемось при зброї,
Вирвемо його із кабали!”
Мовчіть, порадники, благаю вас,
Бо ви забули, мудреці зів’ялі,
Що Україна – то вогонь, Донбас,
То кров, пролита в битві на Каялі.
Донбас — то України вічна грань,
Палаюча мана із антрациту,
Як віддамо, зайде Тмуторокань
Аж до Манявського святого скиту!
Вас назвав би я, співці нової
Лірики, прекрасні імена,
Але рада ваша – то набої,
Що набиті порохом з лайна.
Мовчіть, порадники, благаю вас,
Бо ви забули, мудреці зів’ялі,
Що Україна – то вогонь, Донбас,
То кров, пролита в битві на Каялі.
Донбас — то України вічна грань,
Палаюча мана із антрациту,
Як віддамо, зайде Тмуторокань
Аж до Манявського святого скиту!
17.05.2015, Конча Озерна
